Землерийки
Землерийки, або землерийкові — узагальнена назва усіх дрібних ссавців, подібних (але не обов'язково родинних) до представників родини мідицевих (Soricidae).
Обсяг поняття[ред. | ред. код]
До «підряду» землерийок у різні часи відносили і нерідко дотепер відносять такі групи дрібних комахоїдних плацентарних ссавців, як:
- «видрові землерийки» (Potamogale) з родини тенрекових (Tenrecidae),
- «їжакові землерийки», або гімнури (Echinosorex) з родини їжакових (Erinaceidae),
- «деревних землерийок», або тупай (Tupaia) з «власного» ряду «тупаєподібних» (Scandentia), близького до примітивних приматів,
- «слонових землерийок», або стрибунців (Macroscelididae), яких дотепер «кидають» з тупаєподібних (Scandentia) до анагалід (Anagalida) та афротерій і навпаки (але не до «типових» землерийок, тобто мідицевих).
До землерийок відносять також всі роди з родини мідицевих (Soricidae):
- «водяних землерийок», або рясоніжок (Neomys),
- «бурозубих землерийок», або мідиць (Sorex)),
- білозубих землерийок, або білозубок (Crocidura) та ін. (разом 26 родів, див. внизу).
Екоморфологія «землерийок»[ред. | ред. код]
Загалом життєва форма землерийок визначається примітивними станами більшості ознак у різних груп плацентарних ссавців. Серед цих ознак варто визначити такі: добре розвитий нюх і (відповідно) носових відділ видовжений (часто у хоботок), зуби конічні або горбкуваті, слухові барабани і нерідко виличні дуги недорозвинені, мозок з незначною кількістю борозенок (або вони відсутні), сліпа кишка, як правило, відсутня. Живляться переважно комахами (давня особливість більшості ссавців і особливість, з якою пов'язана наявність зубів колючого типу).
Землерийки відомі з усього світу: з головних районів помірного поясу лише Нова Гвінея, Австралія і Нова Зеландія не мають рідних до них представників родини; в Південній Америці вони зустрічаються лише на крайній півночі. Таке широке поширення визначається різнорізністю цієї екомофологічної групи та широким поширенням по світу відповідної еконіші для гільдії дрібних наземних комахоїдних ссавців. У фауні Європи (зокрема й України) поширені тільки види родини мідицевих (Soricidae).
Таксономія мідицевих (Soricidae)[ред. | ред. код]
Останнім часом поняття «землерийок» найчастіше звужують до обсягу родини мідицеві (Soricidae), яка входить до ряду (надряду) комахоїдних (Insectivora). До мідицевих належать найдрібніші ссавці світової фауни і фауни Європи.
За останнім зведенням «Ссавці Світу» (Wilson, Reeder, 2005) до родини мідицеві входять такі 26 родів (за абеткою), представлені 376 видами:
Anourosorex, Blarina, Blarinella, Chimarrogale, Chodsigoa, Congosorex, Crocidura, Cryptotis, Diplomesodon, Episoriculus, Feroculus, Megasorex, Myosorex, Nectogale, Neomys, Nesiotites, Notiosorex, Paracrocidura, Ruwenzorisorex, Scutisorex, Solisorex, Sorex, Soriculus, Suncus, Surdisorex, Sylvisorex.
У фауні України родина Soricidae представлена трьома родами — мідиця, рясоніжка та білозубка. При цьому у кожній місцевості мешкає, як правило, не більше 1-2 видів кожного з цих трьох родів. Три види з числа відомих в складі сучасної фауни України — мідиця альпійська (Sorex alpinus), рясоніжка мала (Neomys anomalus) і білозубка білочерева (Crocidura suaveolens) — внесені до «Червоної книги України» (2009).
![]() |
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Ця стаття не містить посилань на джерела. (січень 2012) |
![]() | Ця стаття не має інтервікі-посилань. |
- ↑ Землерийки у Google