Зеніт-3SL

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Зеніт-3SL
Sea Launch 01.jpg
Призначення Ракета космічного призначення
Виробник Південний машинобудівний завод
Країна Україна Україна
Розміри
Висота 59.6 м
Діаметр 3,9 м м
Маса 462 200 кг кг
Ступенів 3
Вантаж
Вантаж на
ГПО
6,060 кг кг
Історія запусків
Космодроми Морська платформа Одісей
Всього запусків 32
Невдалих 3
Частково невдалих 1
Перший ступінь
Двигуни 1 РД-171
Тяга 806,2 тс кН
Питомий імпульс 318 секунд с
Тривалість горіння 150 секунд с
Паливо Гас/LOX
Другий ступінь
Двигуни Маршевий 1 РД-120

Рульовий 1 РД-8

Тяга 93 тс кН
Питомий імпульс 350 секунд с
Тривалість горіння 190 секунд с
Паливо Гас/LOX
Третій ступінь - Блок ДМ-SLБ
Двигуни С5.92
Тяга 84.9 kN кН
Питомий імпульс 352 с
Тривалість горіння 650 с
Паливо Гас/LOX

Ракета-носій (РН) «Зеніт-3SL» складається з допрацьованого двоступеневого РН «Зеніт-2» та розгінного блоку ДМ-SL виготовлення РКК «Енергія» (Росія). Адаптер корисного вантажу виготовляється фірмою Boeing (США).

Двоступеневий РН «Зеніт» (головний розробник — КБ «Південне» ім. М. К. Янгеля, виробник — ВО «Південмашзавод», м. Дніпро) та її наземний комплекс є основою проекту «Морський старт». Запуски ракет здійснюються з плавучого комплексу в екваторіальній зоні.

На першому ступені РН «Зеніт» встановлено 4-ри камерний рідинний ракетний двигун РД-171 тягою 834,2 тс (це найбільша тяга серед сучасних РРД) виготовлення НПО "Енергомаш" (Росія). На другому ступені встановлено однокамерний РРД РД-120 тягою 85 тс розробки НПО "Енергомаш" (Росія) (виробництво — «Південмашзавод»), а також кермовий двигун РД-8 розробки КБ «Південне» і виробництва «Південмашзавод». На розгінному блоці ДМ-SL встановлено двигун РД-58М тягою 8,66 тс виробництва РКК «Енергія» (Росія). Всі двигуни використовують як паливо гас і рідкий кисень — як окисник.

Ракета «Зеніт» здатна виводити на низькі навколоземні орбіти до 13 тон (двоступеневий варіант), на перехідні до геостаціонарних (в триступеневій конфігурації) — від 3,5 тон (космодром Байконур) до 6 тон (екватор, платформа "Одіссей")

Історія[ред.ред. код]

РН «Зеніт-3SL»

Перший старт із морської платформи «Одіссей» було здійснено 27 березня 1999 року з демонстраційним супутником DEMOSat як корисним вантажем. Перший комерційний супутник DirecTV було виведено на орбіту 9 жовтня 1999 р. Всього станом на квітень 2010 року здійснено 30 запусків, з яких лише 2 були невдалими

Невдалі запуски За час існування програми «Морський старт» тільки 2 ракети було запущено невдало.

  • 12 березня, 2000 року під час підготовки до запуску супутника ICO F-1 сталася помилка в програмі підготовки РН до старту, яка призвела до неможливості керування польотом на етапі роботи другого ступеня РН).
  • 30 січня, 2007 року при запуску супутника NSS-8 сталася аварія. Причиною стала неналежна робота двигуна першої ступені РД-171 в результаті потрапляння в турбонасосний агрегат стороннього предмету. Вибух знищив ракету, супутник та значно пошкодив стартову платформу. відновлювальні роботи тривали весь 2008 рік.

Частково вдалий запуск Запуск 28 червня, 2004 року супутника Telstar-18 визнаний частково успішним. Супутник опинився на нерозрахункові орбіті в результаті нештатної роботи маршового двигуна розгінного блоку ДМ-SL при другому включенні.

Особливості модифікації[ред.ред. код]

На відміну від базової моделі — ракети-носія «Зеніт-2» — у ракеті-носії «Зеніт-3SL» застосована нова навігаційна система, що забезпечує прицілювання гіроплатформи по азимуту методом гірокомпасування, без прив'язки до наземних опорних точкок і без використання каналу оптичного зв'язку. У частині приладового складу зроблена заміна обладнання, що функціонально входить до навігаційної системи: замінена гіростабілізований платформа з метою реалізації режиму гірокомпасірованія, бортовий комп'ютер «Бісер-2» замінено на більш надійний і з кращою продуктивністю бортовий комп'ютер «Бісер-3».

Наземний старт[ред.ред. код]

З 2008 року плануються також старти триступеневого варіанта РН «Зеніт» з космодрому Байконур (проект «Наземний старт»).

Зокрема, 18 липня 2011 року з Байконура за програмою Радіоастрон українська ракета-носій «Зеніт-3SLBФ» вивела на орбіту російський космічний радіотелескоп «Спектр-Р»[1].

Плани подальшої модернізації[ред.ред. код]

Вивчення тенденцій розвитку сфери виробництва космічних апаратів показує зростання вже в короткостроковій перспективі питомої частки космічних апаратів більшої маси і габаритів. Відгукуючись на поточні і перспективні вимоги ринку запусків космічних апаратів, на основі їх всебічного вивчення, у 2012 році розпочато роботи по наступних напрямках модернізації ракети космічного призначення «Зеніт-3SL»:

  • Підвищення енергомассових характеристик ракет космічного призначення за рахунок оптимізації конструкції блоку корисного навантаження, застосування у складі носія розгінного блоку, що представляє модернізований варіант розгінного блоку ДМ-SLБ, оптимізації існуючого приладового складу блоку корисного вантажу, ракети-носія і розгінного блоку;
  • Збільшення габаритів зони корисного навантаження за рахунок збільшення довжини існуючого головного обтікача, а також застосування інших головних обтічників збільшеного діаметра і довжини.
  • Адаптація носія для виведення «малих» космічних апаратів. У цьому напрямі ведуться роботи по створенню можливості виконання з «Морського старту» подвійних і кластерних запусків через розробку спеціальних систем кріплення і поділу супутників.

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]