Зоровий контакт
Зоровий або очний контакт, також погляд «очі в очі», є важливою частиною невербальної комунікації в людей та різних видів тварин.
Характер зорових контактів відіграє велику роль у соціальній поведінці. Негласні правила, за якими оцінюють зоровий контакт і визначають його оптимальну тривалість і частоту, сильно відрізняються в різних суспільствах і культурах та змінюються в міру зміни традицій. У психології, психіатрії та нейробіології досліджують роль зорового контакту при розвитку дитини, його соціальні аспекти, вплив на виконання когнітивних задач, а також проблему уникання очного контакту при аутизмі.
Численні види тварин негативно сприймають прямий погляд у вічі, імовірно, через те, що він може бути ознакою потенційної загрози[1]. У людей роль погляду складніша. Так, деякі дослідники вважають, що біла склера людини, на відміну від пігментованої склери інших приматів, розвинулася через потребу точно відстежувати рухи очей і напрямок погляду[2]. Є дані про те, що при погляді на обличчя прямий зоровий контакт сприяє ідентифікації статі людини[3] та пришвидшує впізнавання знайомих облич[4].
Зустрічаючи прямий погляд, чи то на зображенні, чи то в житті, людина приділяє йому особу увагу. В одному дослідженні відзначено, що реакція на оточні об'єкти вповільнюється при безпосередньому очному контакті сильніше, ніж при зазиранні на обличчя з відведеним поглядом[5]. Зоровий контакт із незнайомцем підсилює активність автономної нервової системи в дорослих людей, за даними іншого дослідження[6]. Схожий вплив взаємного погляду на когнітивні процеси та поведінкові реакції називають «ефектом зорового контакту» (англ. eye contact effect).
Безліч МРТ-досліджень присвячені вивченню того, які ділянки мозку активуються під впливом погляду[7]. В одному огляді відзначили підвищену активацію в п'яти ділянках мозку у відповідь на прямий погляд (на противагу відведеному погляду)[8]. Це веретеноподібна звивина, антеріорна та постеріорна частини верхньої скроневої борозни, медіальна префронтальна та орбітофронтальна кора, і мигдалеподібна залоза.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Emery N. J. The eyes have it: the neuroethology, function and evolution of social gaze // Neurosci Biobehav Rev[en] : journal. — 2000. — Vol. 24, no. 6 (8). — P. 581—604. — PMID 10940436 .
- ↑ Kobayashi H., Kohshima S. Unique morphology of the human eye // Nature. — 1997. — Vol. 387, no. 6635 (6). — P. 767—768. — DOI:. — PMID 9194557 .
- ↑ Macrae C. N., Hood B. M., Milne A. B., Rowe A. C., Mason M. F. Are you looking at me? Eye gaze and person perception // Psychol Sci : journal. — 2002. — Vol. 13, no. 5 (9). — P. 460—464. — PMID 12219814 .[недоступне посилання з Вересень 2018]
- ↑ Hood, B.M. et al. (2003) Eye remember you: the effects of gaze direction on face recognition in children and adults. Dev. Sci. 6, 67-71
- ↑ Senju, A. and Hasegawa, T. (2005) Direct gaze captures visuospatial attention. Vis. Cogn. 12, 127—144
- ↑ Nichols, K.A. and Champness, B.G. (1971) Eye gaze and GSR. J. Exp. Soc. Psychol. 7, 623—626
- ↑ Nummenmaa L., Calder A. J. Neural mechanisms of social attention // Trends Cogn. Sci. (Regul. Ed.). — 2009. — Т. 13, № 3 (3). — С. 135—143. — DOI:. — PMID 19223221 .
- ↑ Senju A., Johnson M. H. The eye contact effect: mechanisms and development // Trends Cogn. Sci. (Regul. Ed.). — 2009. — Т. 13, № 3 (3). — С. 127—134. — DOI:. — PMID 19217822 .
Посилання[ред. | ред. код]
- Марина Мельник (12 серпня 2022). Очі в очі: як навчитися утримувати зоровий контакт і чому це важливо. Happy Monday. Архів оригіналу за 12 жовтня 2022. Процитовано 19 липня 2023.
|
