Зустріч Ганнібала Барки та Публія Корнелія Сципіона

Зустріч Ганнібала та Сципіона в Замі

Зустріч між Ганнібалом та Сципіоном відбулась наприкінці жовтня 202 р. До н.е. коли двоє найвидатніших полководців стародавнього світу зустрілися для обговорення подальшої судьби Карфагену та його народу. Мета зустрічі була припинення військових дій та заключення мирного договору між Римом та Карфагеном За підсумками зустрічі, жодного договору між двома генералами не було досягнуто, військові дії не було припинено, що в свою чергу привело до фінальної конфронтації між арміями Риму та Карфагену – Битві при Замі.

Предісторія

Друга Пунічна війна між Карфагеном та Римською республікою тривала вже 16-й рік. Протягом більшої частини цього часу Ганнібал та його могутня карфагенська армія спустошила Італійський півострів і зруйнувала деякі з найкращих римських міст. Але в 204 р. Римський генерал Публій Корнелій Сципіон Молодший завдав удару у відповідь, перейшовши Середземне море та вторгнувшись у північноафриканське узбережжя. Повільно Сципіон спустошив сільську місцевість навколо Карфагена, долаючи всі сили, кинуті проти нього. Коли його армія наблизилася до самого міста, люди там запанікували і закликали Ганнібала повернутися додому, щоб захистити їх.

Процес зустрічі

Дві армії - приблизно 80 000 чоловік - стояли на рівнинах на південь від Карфагена, поблизу міста Зама (у теперішньому Тунісі) . Обидві армії були сповнені хвилювань, адже зараз повинні зійтись двоє найвеличніших полководців того часу, та вирішити долю цілої цивілізації. Лишивши свої війська на однаковій відстані, обидва вирушили на зустріч разом з перекладачами. За словами Лівія, перші хвилини зустрічі пройшли у цілковитому мовчанні, Сципіон та Ганнібал були дуже вражені один одним. Ганнібал першим звернувся до Сципіона, згадуючи про перемоги та поразки його та римських армій, та висуваючи думку, що ця війна не була варта такої кількості жертв, засуджуючи карфагенську жагу до нових територій, та даючи настанову юному Сципіону не повторювати помилки молодості, які зробив багато років тому Ганнібал:

"Луч­ше бы отцов наших вра­зу­ми­ли боги, чтобы доволь­ст­во­ва­лись вы Ита­ли­ей, а мы Афри­кой. Сици­лия и Сар­ди­ния не сто­ят поте­ри столь­ких фло­тов, столь­ких сол­дат, столь­ких пре­вос­ход­ных вое­на­чаль­ни­ков. Но про­шлое лег­че пори­цать, чем испра­вить."

"Мы так воз­же­ла­ли чужо­го, что при­шлось защи­щать свое; ведь нам дове­лось вое­вать не толь­ко в Ита­лии — вам не толь­ко в Афри­ке. Вам слу­чи­лось увидеть непри­я­тель­ские зна­ме­на почти у ворот и под сте­на­ми Рима — мы в Кар­фа­гене слы­шим гул рим­ско­го лаге­ря." '

"Ты можешь победу пред­по­чи­тать миру. Мне зна­ко­мы эти высо­кие поры­вы гор­до­го духа; от них мало тол­ку. И мне когда-то улы­ба­лась судь­ба. Если бы боги даро­ва­ли людям спо­соб­ность здра­во рас­суж­дать в сча­стье и обду­мы­вать не толь­ко то, что слу­чи­лось, но и то, что может слу­чить­ся! Не вспо­ми­най дру­гих: мое­го при­ме­ра доста­точ­но, чтобы осте­речь от пре­врат­но­стей судь­бы."

Карфагенський полководець вважає за честь прийняти мир від такого достойного супротивника як Сципіон, і пропонує покласти край довгій війні, на умовах що Африка залишиться за Карфагеном, а Рим забере собі Іспанію та острови. На риторику славетного пуна, Сципіон відповів суворо. Він зазначив що Карфаген не хоче миру, а хоче саме Ганнібал. Звернув увагу на названі умови, які за його словами і так вже залежали цілком від Риму, а не від інших. Стверджуючи, що головна його мета як римського полководця – «не допустити, щоб віроломство було винагороджено винятком з договору умов, вже було узгоджених» . За його словами Рим – ніколи не був першим хто починав війни, назвавши саме карфагенян агресорами, та почав згадувати своїх союзників мамертинців та загибель Сагунта. Завершив римлянин свою відповідь сказавши, що він був готовий прийняти мир, якщо Ганнібал покинув би береги Італії до переправи Сципіона в Африку, але тепер говорити про мир немає сенсу:

"От меня, Ган­ни­бал, не укры­лось, что имен­но в рас­че­те на твое при­бы­тие кар­фа­ге­няне не соблюли пере­ми­рие и погу­би­ли надеж­ду на мир. И ты, конеч­но, отпи­рать­ся не ста­нешь: из преж­них усло­вий мира ты исклю­чил все, кро­ме толь­ко того, что и так уже дав­но зави­сит толь­ко от нас."

"Не наши отцы нача­ли вой­ну ради Сици­лии, не мы — ради Испа­нии: в тот раз опас­ность угро­жа­ла нашим союз­ни­кам — мамер­тин­цам, а на сей раз гибель Сагун­та при­зва­ла нас — спра­вед­ли­во и чест­но — к ору­жию."

"И я при­знал бы себя гор­де­цом и насиль­ни­ком, если бы до моей пере­пра­вы в Афри­ку ты покидал Ита­лию доб­ро­воль­но и, поса­див свое вой­ско на кораб­ли, при­шел бы ко мне, чтобы пред­ло­жить мне мир, а я бы от тебя пре­зри­тель­но отвер­нул­ся. А теперь, когда я, несмот­ря на все твои улов­ки и уверт­ки, чуть не силой выта­щил тебя в Афри­ку, меня ничто ни к чему не обя­зы­ва­ет."

З цими завершальними словами, доля Карфагену була, за словами Лівія, «лише в руках у богів». Незабаром розпочалася остання битва Другої Пунічної війни – Битва при Замі.

Друга і остання зустріч

Через багато років після їх останніх битв Ганнібал Барка та Публій Корнелій Сципіон зіткнулися віч-на-віч в нейтральному місті Ефес, на тодішньому грецькому березі сьогоднішньої Туреччини. Генерали вже давно виявилися занадто колосальними для мирської політики їхніх рідних міст - Карфагена та Риму. Два найбільші міста на заході були надто малі, навіть занадто людяні, щоб бути місцем для людей такого легендарного статусу, які вирішували долі цілих народів під час Другої Пунічної війни. Під час їх зустрічі, першої після вирішальної битви при Замі за десятиліття до цього, старі противники виявили, що вони дуже добре ладили, і багато що могли разом пригадати та розповісти одне одному. Поблизу кінця розмови, коли воїни вже збиралися йти своїми шляхами, Сципіон запитав Ганнібала, кого він вважає найвеличнішим генералом в історії. Ганнібал відповів, що найвеличнішим назвав би першим Олександра Македонського, а Пірра Епірського другим. Будучи заітнригованим, Сципіон запитав, хто прийде третім. Ганнібал відповів, що поставив би на це місце себе. Трохи ошелешений тим, що залишився поза рейтингом, перемігши самого Ганнібала, Сципіон запитав Ганнібала, куди б він поставив себе в рейтингу, якщо б він виграв у Замі. Ганнібал рішуче відповів, що якби він того дня переміг Сципіона, то він поставив би себе на перше місце, вище Олександра та Пірра. Сципіон сприйняв це як комплімент, і вони розлучилися як друзі.

"Клав­дий, сле­дуя гре­че­ской исто­рии Аци­лия, пере­да­ет, что в этом посоль­стве был Пуб­лий Афри­кан­ский и что он-то в Эфе­се и беседо­вал с Ган­ни­ба­лом. Клав­дий даже при­во­дит один из их раз­го­во­ров. Сци­пи­он, по его сло­вам, спро­сил, кого счи­та­ет Ган­ни­бал вели­чай­шим пол­ко­вод­цем, а тот отве­чал, что Алек­сандра, царя македо­нян, ибо тот малы­ми сила­ми раз­бил бес­чис­лен­ные вой­ска и дошел до отда­лен­ней­ших стран, коих чело­век нико­гда не чаял увидеть. Спро­шен­ный затем, кого бы поста­вил он на вто­рое место, Ган­ни­бал назвал Пир­ра, кото­рый пер­вым всех научил раз­би­вать лагерь, к тому же никто столь искус­но, как Пирр, не исполь­зо­вал мест­ность и не рас­став­лял кара­у­лы; вдо­ба­вок он обла­дал таким даром рас­по­ла­гать к себе людей, что ита­лий­ские пле­ме­на пред­по­чли власть ино­зем­но­го царя вер­хо­вен­ству рим­ско­го наро­да, столь дав­не­му в этой стране. Нако­нец, когда рим­ля­нин спро­сил, кого Ган­ни­бал счи­та­ет третьим, тот, не колеб­лясь, назвал себя. Тут Сци­пи­он, усмех­нув­шись, бро­сил: «А что бы ты гово­рил, если бы победил меня?» Ган­ни­бал буд­то бы ска­зал: «Тогда был бы я впе­ре­ди Алек­сандра, впе­ре­ди Пир­ра, впе­ре­ди всех осталь­ных пол­ко­вод­цев». Этот замыс­ло­ва­тый, пуний­ский хит­рый ответ и неожидан­ный род лести тро­ну­ли Сци­пи­о­на, ибо выде­ли­ли его из все­го сон­ма пол­ко­вод­цев как несрав­нен­но­го."

Джерела

• http://ancientrome.ru/antlitr/t.htm?a=1364003030 [Архівовано 19 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
• http://www.perseus.tufts.edu/hopper/text?doc=Perseus:abo:tlg,0543,001:15:6
• http://ancientrome.ru/antlitr/t.htm?a=1364003031 [Архівовано 19 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
• http://ancientrome.ru/antlitr/t.htm?a=1364003514 [Архівовано 24 вересня 2020 у Wayback Machine.]