Зін аль-Абідін бен Алі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зін аль-Абідін бен Алі
زين العابدين بن علي
араб. زين العابدين بن علي
Зін аль-Абідін бен Алі زين العابدين بن علي
2-й Президент Тунісу
7 листопада 1987 — 14 січня 2011
Попередник Хабіб Бурґіба
Наступник Мухаммед Ґаннуші (в.о.)
Прем'єр-міністр Тунісу
2 жовтня 1987 — 7 листопада 1987
Попередник Рашид Сфар
Наступник Хеді Бакуш
Народився 3 вересня 1936(1936-09-03) (85 років)
Хаммам-Сус, Французький протекторат у Тунісі
Помер 19 вересня 2019(2019-09-19)[1][2][…] (83 роки)
Джидда, Мекка, Саудівська Аравія
Похований Аль-Бакіd
Відомий як політик, дипломат
Країна Туніс[4] і Саудівська Аравія
Національність Араб
Освіта Особлива військова школа Сен-Сір
Політична партія Socialist Destourian Partyd і Constitutional Democratic Rallyd
У шлюбі з Leïla Ben Alid і Naïma Ben Alid
Релігія Іслам сунітської течії
Нагороди
кавалер ордена Ізабелли Католички з ланцюгом Національний орден Заслуг Велика зірка почесного знаку «За заслуги перед Австрійською Республікою» Великий Хрест ордена Почесного легіону
Collar of the Order of the Star of Romania
Grand Cross of the Order of Saint-Charles Grand Cross of the Order of Prince Henry Великий хрест ордена Доброї Надії

Зін аль-Абідін бен Алі (араб. زين العابدين بن علي‎. фр. Zine el-Abidine Ben Ali; 3 вересня 1936 Хаммам-Сус19 вересня 2019 Джидда Саудівська Аравія) — туніський політик, президент Тунісу (1987-2011). 14 січня 2011 року після запеклих протестів громадськості він покинув країну і втік до Саудівської Аравії. Його президентство широко розглядається як авторитарна диктатура. Крім іншого він був засуджений за фальсифікацію результатів виборів, репресії та розправи з опозицією.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 3 вересня 1936 року в Хаммам-Сусі в багатодітній сім'ї. Ще школярем включився в підпільну боротьбу за незалежність Тунісу. Його кілька разів заарештовували. Вчився у Франції у Вищому військовому училищі Сен-Сір. Пізніше отримав дипломи Артилерійського училища в Шалоні-на-Марні (Франція), Вищої школи розвідки і безпеки (Меріленд, США). Військове звання — генерал. З 1958 року працював в генеральному штабі. У 1974 році Бен Алі призначають військовим аташе в Марокко. У 1977 році став генеральним директором Служби національної безпеки. У 1980 роки Бен Алі призначений послом до Варшави. З 1984 року був міністром національної безпеки і внутрішніх справ. У 1987 став прем'єр-міністром 7 листопада 1987 року Бен Алі змістив 84-річного довічного президента Хабіба Бургибу. Операція була проведена без жодного пострілу.

У 1989 під керівництвом президента була вироблена економічна програма, що пропонувала вирішити відразу кілька проблем. Передусім три ключові: збільшити обсяг капіталовкладень для підйому виробництва, стимулювати експорт національної продукції і створити найбільше можливе число робочих місць для безробітних. Перші роки президенства Бен Алі стали для країни часом економічного підйому.

Бен Алі чотири рази обирався президентом, востаннє 25 жовтня 2009.

У грудні 2010 — січні 2011 у країні розгорнулася хвиля народного невдоволення і заворушень, люди були обурені високими цінами, корупцією і клановістю. Поліція застосовувала зброю проти протестувальників, було вбито десятки осіб (опозиція називала кількість загиблих близько 70 чоловік). 14 січня після масової демонстрації у міністерства внутрішніх справ у країні було введено надзвичайний стан. Президент бен Алі покинув країну; Франція його не прийняла, тож бен Алі відлетів з родиною до Саудівської Аравії, перед тим декретом передавши повноваження прем'єру Мухаммеду Ґаннуші. Фактично армія взяла владу в свої руки.

Наступного дня, 15 січня, Конституційна рада країни заявила про відсторонений від влади президента Зіна ель-Абідіна бен Алі. Відповідно до основного закону Тунісу, тимчасовим лідером держави оголошено спікера парламенту Фуада Мубазаа (Foued Mebazaa). Протягом найближчих півроку в Тунісі мають пройти позачергові парламентські вибори.

Заочний суд над Бен Алі[ред. | ред. код]

На початку травня 2011 року проти Бен Алі і його дружини Лейли Трабелсі було висунуті офіційні звинувачення. Тодішній міністр юстиції Лазар Кару Шеббі підтвердив 18 позицій звинувачення, в тому числі: «змову проти національної безпеки», «провокування хаосу, вбивств та грабіжів», «вживання наркотиків», «незаконний обіг наркотиків» та «вбивства»[5].

Перший вирок цивільного суду від 20 Червня 2011 року в Тунісі засудив Бен Алі та його дружину на 35 років позбавлення волі у в'язниці, а також до штрафів на мільйонів доларів. Інші звинувачення у державних злочинах цим судом не розглядалися. Звинувачення у вбивствах, тортурах і відмивання грошей розглядаються окремим військовим трибуналом. У цьому процесі Бену Алі загрожує смертна кара.[6].

Приватне життя[ред. | ред. код]

З 1964 по 1988 рік він був одружений з Наїмою Кефі, з якою має трьох дочок. В середині 1980 він познайомився з Лейлою Трабелсі, з якою одружився в 1992, і з якою має двох дочок і одного сина[7]. Лейла Бен Алі була визнана відповідальною в поширенні в Тунісі корупції, а основними бенефіціарами, за оцінкою американського посольства в Тунісі, є члени її власної родини — квазі-мафіозний клан Трабелсі.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]