Монсеф Марзукі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Монсеф Марзукі
араб. المنصف المرزوقي
Монсеф Марзукі
3-й Президент Тунісу
13 грудня 2011 — 31 грудня 2014
Попередник Фуад Мубазаа (в.о)
Наступник Беджі Каїд Ес-Себсі
Народився 7 липня 1945(1945-07-07) (76 років)
Кромбалья, Набуль, Туніс
Відомий як політик, лікар, правозахисник, письменник, науково-педагогічний працівник
Країна Туніс
Національність Араб
Освіта Страсбурзький університет
Політична партія Congress for the Republicd і Hizb Al-Harakd
У шлюбі з Beatrix Marzoukid
Релігія Іслам сунітської течії
Нагороди
moncefmarzouki.com

Монсеф Марзукі (араб. المنصف المرزوقي, повне ім'я Монсеф Бен Мохаммед Ель-біду Марзукі; 7 липня 1945(19450707)) — туніський політик, правозахисник, письменник і лікар. 12 грудня 2011 року обраний першим президентом Тунісу[1] після революції в 2011 році.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в місті Громбалія 7 липня 1945 року. Вивчав медицину в університеті Страсбурга. Повернувшись на батьківщину у 1979, заснував Центр суспільної медицини у Сусі та Африканську мережу запобігання наруги над дітьми. Приєднався до Ліги прав людини[2]. У юності він здійснив поїздку до Індії, де познайомився з методами ненасильницького спротиву Махатми Ґанді. Також відвідав ПАР, де вивчав досвід переходу від апартеїду.[3]

Коли уряд силою розігнав ісламістський рух Ен-Нагда, Марзукі засудив дії президента Бен-Алі і закликав його дотримуватися закону.[3] У 1993 він став співзасновником Національного комітету захисту в'язнів сумління, але згодом вийшов з нього, коли контроль над комітетом перебрали прихильники влади. Марзукі кілька разів був арештований за звинуваченнями у поширенні неправдивих чуток і співпрацю із забороненими ісламістськими групами. Марзукі заснував Національний комітет свободи і був обраний головою Арабського комітету з прав людини (де 17 січня 2011 продовжив членство у виконавчому комітеті[4]).

Монсеф Марзукі був одним з найвидатніших діячів опозиційного руху під час правління Зіна ель-Абедіна Бен Алі, який перебував при владі в Тунісі понад 20 років. 25 липня 2001 він очолив туніську політичну партію «Республіканський Конгрес»[5][6], але вже 2002 року «Республіканський Конгрес» був заборонений, Монсеф Марзукі був змушений переїхати у Францію, але продовжив роботу у партії.

В кінці 2010 року в Тунісі почалися масові акції протесту, учасники яких вимагали відставки президента. 14 січня 2011 Зін ель-Абедін Бен Алі втік з країни.

У жовтні 2011 року в Тунісі пройшли вибори депутатів Національних установчих зборів (НУС) — тимчасового органу, у завдання якого входить робота над новою конституцією, обрання президента і уряду. В результаті голосування перемогла ісламістська партія «Ан-Нагда» («Відродження»), що отримала 89 з 217 місць. Друге місце зайняла лівоцентристська партія «Республіканський Конгрес» — її представники отримали 29 депутатських мандатів. Третє місце з 26 депутатськими кріслами отримала «Народна петиція», партія «Ат-Такаттуль» провела в НУС 20 своїх прибічників.[7] НУС почав свою роботу через місяць після виборів, які завершилися 23 жовтня.

12 грудня 2011 на виборах президента кандидатуру Монсефа Марзукі підтримали 153 з 217 депутатів Національних установчих зборів Тунісу. Вибори були безальтернативними — найбільші фракції заздалегідь погодили кандидатуру Марзукі. Посада президента у Тунісі має більше представницький характер.

У листопаді 2021 року на Монсефа Марзукі був оголошений міжнародний ордер на арешт за загрозу державній безпеці.

Виноски[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]