Хабіб Бурґіба

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хабіб Бургіба
араб. حبيب بورقيبة
Хабіб Бургіба
Президент Тунісу
25 липня 1957 — 7 листопада 1987
Попередник посаду засновано
Наступник Зін аль-Абідін бен Алі
Прем'єр-міністр Тунісу
11 квітня 1956 — 25 липня 1957
Монарх Мухаммад VIII аль-Амін
Попередник Тахир бен Аммар як прем'єр-міністр Автономії Туніс
Наступник посада скасована
Міністр закордонних справ Тунісу
20 квітня 1956 — 29 липня 1957
Попередник посада заснована
Наступник Садук Мохаддем
Народився 3 серпня 1903(1903-08-03)
Монастір, Туніс
Помер 6 квітня 2000(2000-04-06) (96 років)
Монастір, Туніс
Похований
Відомий як політик, адвокат
Країна Французький протекторат у Тунісі і Туніс
Національність Араб
Alma mater Паризький університет
Політична партія Дестур
У шлюбі з 1) Матильда Лоррен
2) Васса Бен Аммар
Діти син Хабіб
Професія Юрист
Релігія іслам
Нагороди
Підпис Signature Habib Bourguiba.svg
bourguiba.com

Хабіб Бургіба (фр. Habib Bourguiba, араб. حبيب بورقيبة‎, вимовляється abīb Būrqība, 3 серпня 1903, Монастір, Туніс — 6 квітня 2000, там само) — політичний діяч Тунісу та перший президент Тунісу з 25 липня 1957 до 7 листопада 1987, з 1975 — довічний президент.

Біографія[ред. | ред. код]

Хабіб Бургіба, 1927 рік.

У молодості був юристом та видавцем низки газет, активістом партії «Дестур». Неодноразово ув'язнювався за агітацію проти французької колоніальної влади. 1942 року звільнений з-під арешту під час німецької окупації і 1943 року був прийнятий Муссоліні, який сподівався схилити його на свій бік. Проте, повернувшись до Тунісу, у промові 7 квітня 1943 року Бургіба заявив, що впевнений у поразці Німеччини та Італії, і закликав до боротьби проти них.

Після закінчення війни здійснював поїздки по багатьох країнах Європи, збираючи гроші на підтримку антиколоніального руху у Тунісі. 1949 року повернувся до Тунісу, де продовжив політичну боротьбу за незалежність. 1952 року знову заарештований. Після приходу до влади у Франції уряду П'єра Мендес-Франса, який підтримував ідею про розширення політичних повноважень французьких колоній, Бургібу звільнили, він продовжив легальну боротьбу за незалежність. У березні 1956 року Бургібу обрали головою Конституційної асамблеї Тунісу.

25 липня 1957 проголосили незалежність Республіки Туніс, а Бургіба обійняв посаду її президента. Деякий час він дотримувався соціалістичних шляхів розвитку Тунісу, проте вже на початку 1970-х остаточно відмовився від соціалістичної моделі на користь ліберальної, не розриваючи при цьому відносин із СРСР та зберігши зовні соціалістичну спрямованість. 3-ім прем'єр-міністром за президента Бургіби 2 листопада 1970 призначили Хеді Амара Нуїра, який залишався на цій посаді до 23 квітня 1980. При цьому прем'єр-міністрі істотно розширились права приватної власності у країні.

Бургіба провів у Тунісі низку великих реформ:

  • соціальних
    Великомасштабне розширення прав жінок, що було незвично для мусульманської країни, підвищення рівня середньої та вищої освіти, та інше. Бургіба заборонив багатожонство і запровадив законодавчу процедуру розлучення.
  • економічних
    розширення приватної власності у країні.
  • політичних реформ
    При ньому країна пережила зміну курсу своєї зовнішньої та внутрішньої політики, помінялася конституція, з'явилися світські суди
Могила Бургіби у мавзолеї в місті Монастір

1987 року прем'єр-міністр Зін аль-Абідін бен Алі відсторонив Бургібу від влади («Жасминова революція») «за станом здоров'я», надалі той перебував «під захистом уряду». Похований з почестями у мавзолеї в Монастирі, початок будівництва якого припав на 1963 рік.

Дружина Бургіби — Матильда Лоррен, з якою він познайомився у Парижі 1925 року, 1927 року навернулася до ісламу та прийняла у шлюбі ім'я Муфід Бургіба. У шлюбі народився єдиний син — Хабіб Бургіба-молодший. Пізніше Бургіба одружився вдруге, його дружиною стала представниця впливового клану Васса Бен Аммар, при цьому він удочерив її дочку Хаджер Бургібу.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]