Йоганн Еліас Рідінгер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йоганн Еліас Рідінгер

Народження 15 лютого 1698(1698-02-15)[1][2][3] або 16 лютого 1698(1698-02-16)[4][5]
Ульм, Священна Римська імперія[6][5]
Смерть 10 квітня 1767(1767-04-10)[7][8][…] (69 років)
  Аугсбург, Баварія[5]
Країна Німеччина[10]
Діяльність художник, видавець, художник-гравер
Діти Martin Elias Ridingerd
Роботи в колекції Штедель, Міннеаполіський інститут мистецтваd, Фінська національна галерея, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Музей витончених мистецтв, Ермітаж, Братиславська міська галереяd, Музей Валкгоф-Кам[11], Geldersch Landschap en Kasteelend[12], National Museum Paleis het Lood[13], Берлінська картинна галерея, Glynn Vivian Art Galleryd і Print Collectiond[14]

CMNS: Йоганн Еліас Рідінгер у Вікісховищі
Йоганн Еліас Рідінгер, автопортрет

Йога́нн Елі́ас Рі́дінгер (нім. Johann Elias Ridinger; 1698, Ульм — 1767, Аугсбург) — німецький живописець, гравер на міді, видавець. Працював у техніці різцевої гравюри та офорту. Один із найвідоміших художників-анімалістів XVIII ст.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в м. Ульм, Німеччина. Розпочав художню освіту в Ульмі, в студії художника Кристофа Реша (Раша). Близько 1716 року переїхав до Аугсбурга, де продовжив навчання в майстерні Йоганна Фальха (Фалька), а згодом у Геогра Філіпа Ругендаса, де вивчав техніки гравірування та травлення. 1723 року відкрив в Аугсбурзі художню майстерню та власне художнє видавнцтво, продавав відбитки, які гравірував за власними малюнками. З 1759 був директором Аугзбурзької академії мистецтв. Рідінгер помер 10 квітня 1767 року в Аугсбурзі. Його справу продовжили сини Мартін Еліас (1730—1780) та Йоганн Якоб (1735—1784).

Творчість[ред. | ред. код]

Присвятив свою творчість зображенню сцен полювання, домашніх та диких тварин, в чому досяг неабиякої досконалості. Створив понад 1600 гравюр, найбільш популярні з яких неодноразово передруковували в ХІХ ст. та використовували для прикрашання інтер'єру, а також для декорування порцелянових та керамічних виробів. Твори зберігаються в художніх музеях Німеччини й Австрії, в Ерімітажі (Росія) та в численних приватних збірках.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]