Йосип Больковац
| Йосип Больковац Josip Boljkovac | |
|---|---|
| Міністр внутрішніх справ Хорватії | |
| 30 травня 1990 — 2 липня 1991 | |
| Президент | Франьо Туджман |
| Прем'єр-міністр |
Степан Месич (1990) Йосип Манолич (1990–1991) |
| Попередник | міністерство утворено |
| Наступник | Онесін Цвітан |
| Народився |
12 листопада 1920.svg){kind=small} Югославія,Вукова Гориця (нині Хорватія) |
| Помер |
10 листопада 2014 (93 роки) Хорватія,Карловац |
| Відомий як | політик |
| Громадянство |
Югославія→.svg){kind=small} СФРЮ → Хорватія |
| Політична партія |
КПЮ/КПХ → |
| У шлюбі з | Анка Больковац |
| Діти | Матія (Югослав) Больковац[1][2] |
Йо́сип Бо́льковац (хорв. Josip Boljkovac; нар. 12 листопада 1920 — † 10 листопада 2014) — хорватський політик, перший міністр внутрішніх справ Хорватії.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 12 листопада 1920 у Вуковій Гориці — населеному пункті у муніципалітеті Нетретич тогочасного Королівства Сербів, Хорватів і Словенців. У Карловаці опанував кравецтво.
Під час Другої світової війни Больковац воював спільно з югославськими партизанами від самого початку антифашистського повстання. Він навіть зустрічався з Рендольфом Черчиллем під час військової місії останнього. Після війни служив у державній таємній поліції ОЗНА. 1963 року обійняв посаду мера Карловаца, яку займав по 1969 рік.[3]
Після демократичних реформ у Хорватії на початку 1990-х років вступив у консервативну Хорватську демократичну співдружність і очолив новоутворене міністерство внутрішніх справ країни. Пізніше вийшов із партії, щоб вступити в партію Манолича «Хорватські незалежні демократи». З маргіналізацією цієї партії став членом ліберальної Хорватської народної партії. На деяких виборах Больковац також балотувався за виборчим списком Хорватської партії пенсіонерів і Самостійної демократичної сербської партії.[4] У 2008 році ініціював створення «товариства ім. Йосипа Броз Тіто» з метою відзначити роль колишнього президента Югославії.[5]
Місцева поліція розслідувала роль Больковаца у Другій світовій війні і післявоєнній соціалістичній Хорватії, що призвело до його арешту 2 листопада 2011 року за звинуваченням у воєнних злочинах через його причетність до масових убивств 21 мирного жителя в районі Дуга Реса в травні 1945 року.[6] Його перевели у в'язницю загребського району Реметинець, де його мали утримувати один місяць у зв'язку з тяжкістю звинувачень, але протримавши тільки два дні, перевели в лікарню для в'язнів через його поганий стан здоров'я.[7] Після оскарження в Конституційному суді звинувачення проти нього 29 листопада 2011 року були зняті.[8]
Був одружений з нині покійною Анкою Больковац, з якою мав двоє дітей.
Цікавинка[ред. | ред. код]
Син Йосипа Больковаца Югослав у дев'яностих змінив своє ім'я на Матія.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Otvorena istraga, Boljkovcu određeno mjesec dana pritvora [Архівовано 11 грудня 2011 у Wayback Machine.], Večernji list
- ↑ Josip Boljkovac pred sutkinjom negirao krivnju, određen mu je pritvor. Архів оригіналу за 4 квітня 2012. Процитовано 13 серпня 2016.
- ↑ Svjedoci: "Strijeljane civile drugi zatvorenici nosili su do jama". Архів оригіналу за 12 грудня 2011. Процитовано 13 серпня 2016.
- ↑ O Josipu Boljkovcu iz pera njegova sugrađanina Danka Plevnika. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 13 серпня 2016.
- ↑ Boljkovac osniva društvo "Josip Broz Tito" u Karlovcu [Архівовано 13 лютого 2012 у Wayback Machine.], Slobodna Dalmacija
- ↑ Boljkovac prevezen u zatvor u Remetincu[недоступне посилання], Хорватське радіотелебачення
- ↑ Josip Boljkovac premješten u zatvorsku bolnicu. Архів оригіналу за 6 квітня 2012. Процитовано 13 серпня 2016.
- ↑ Josip Boljkovac pušten na slobodu. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 13 серпня 2016.
Посилання[ред. | ред. код]
- Mira Petrak: Majka i ja skrivale smo se od Boljkovca punih 12 godina [Архівовано 13 лютого 2012 у Wayback Machine.], Slobodna Dalmacija
- Depeše Udbe: “Likvidirajte i ženu jer zaslužuje smrt” [Архівовано 20 квітня 2013 у Wayback Machine.], Večernji list
|
