Йосип Стритар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йосип Стритар
Josip Stritar.jpg
Псевдо Boris Miran[1], Kopriva Jurij, Jos. Odurni, Negoda, Peter Samotar і Peter Einsam
Народився 6 березня 1836(18360306)
Подсмрека-при-Великих Лащах
Помер 25 листопада 1923
Рогашка Слатина
Поховання
 : 
зображення місця поховання
Країна Flag of the Habsburg Monarchy.svg Австрійська імперія
Flag of Hungary (1896-1915; angels; 3-2 aspect ratio).svg Австро-Угорщина
Flag of the State of Slovenes, Croats and Serbs.svg Держава Словенців, Хорватів і Сербів
Flag of Yugoslavia (1918–1941).svg Королівство Югославія
Національність словенець
Діяльність письменник
Alma mater Віденський університет
Знання мов словенська[2]
Конфесія католицтво
Батько Андрій Стритар
Мати Урсула Стритар
У шлюбі з Тереза Гохрейтер
Діти 1 син та 1 донька
Нагороди
Order of St. Sava

Йосип Стритар (*Josip Stritar, *6 березня 1836(18360306), Подсмрека-при-Великих Лащах —†25 листопада 1923, Рогашка Слатина) — словенський прозаїк, поет, літературний критик.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з селянської родини. Народився у 1836 році в селищі Подсмрека-при-Великих Лащах. Навчався у церковній школі свого селища. Продовжив навчання у 1846 році в Любляні. У 1847 році поступив до місцевої середньої школи. У 1855 році поступив до Віденського університету на факультет філології.

Після закінчення університету став видавати журнал Дзвін (1870 рік). Водночас подорожував Європою — 1861 року по Бельгії та Франції, 1871 відвідав Швейцарію, 1873 був у Дрездені. Після цього повернувся на батьківщину. Втім незабаром повернувся до Відня. Тут в 1873 році одружився.

З 1874 року працював у школах та гімназіях Відня. З 1876 до 1880 року знову видавав журнал «Дзвін». З 1878 до 1901 року був професором гімназії у Відні. Під час Першої світової війни відійшов від громадської діяльності.

Після розпаду Австро-Угорщини у 1918 році повертається на батьківщину. У 1919 році він був обраний почесним членом Югославської академії наук і мистецтв (натепер Хорватська академія наук і мистецтв). Незабаром отримав державну пенсію та був нагороджений орденом Св. Сави III ступеня. У 1923 році перебирається до селища Рогашка Слатина, де помирає 25 листопада того ж року. Похований на кладовищі св. Христофора.

Творчість[ред. | ред. код]

Йосип Стритар зіграв велику роль у розвитку словенської естетичної думки і у вихованні молодого літературного покоління. На його творчості позначився вплив європейського романтизму і німецької ідеалістічної естетики.

Він є автором сентиментально-романтичних віршів (збірка «Вірші», 1869 рік), поем, сатиричних творів, що викривали потворні явища політичного і культурного життя («Віденські сонети», 1872 рік), повістей і романів («Светінова Метка», 1868 рік; «Росана», 1877 рік; «Зорін», 1870 рік; «Священик Міродольський», 1876). Стритар в них розмірковує про призначення мистецтва, про цілющу силу природи, про страждання людини, породжені розладами мрії і дійсності.

Найкращим твором Стритара вважається роман «Содніки» (1878 рік), що вирізняється реалистичними рисами і соціально-критичним аналізом. У цьому романі письменник відходить від утопічної ідеалізації патріархального минулого, критично зображуючи життя села в епоху капіталістичної індустріалізації.

В публіцистиці висловлював ідеї слов'янського месіанізму і водночас вказував на несправедливість буржуазного ладу («Розмови», 1885 рік).

Відомий був як літературний критик. Найзначущішим та найвпливовішим твором є збірка «Критичні листи» (1867–1868 роки). Рішення основних завдань, які постали перед словенською літературою, він бачив у зближенні її з західними літературами.

Й. Стритар велику увагу приділяв розвитку словенського театру. В його доробку 19 драм та комедій. Найзначущішими є «Орест», «Медея», «Лист», «Оренда», «Логар», «Лист батька».

Джерела[ред. | ред. код]

  • Pogačnik J., Stritarjev literarni nazor, Ljubljana, 1963.
  • Gašper Troha, Sebastijan Pregelj: Ljubljana Literary Trail, pgs. 25-26, Beletrina, 2011, ISBN 978-961-242-362-9


  1. Czech National Authority Database
  2. https://plus.si.cobiss.net/opac7/conor/1135715