Кавам ад-Даула

Кавам ад-Даула
Ім'я при народженні	ابو الفوارس
Народився	1000(1000)
Помер	1028(1028) ·отруєно
Національність	перс
Титул	емір Кермана
Термін	1012—1028 роки
Попередник	Бага ад-Даула
Наступник	Абу Каліджар
Конфесія	шиїзм
Рід	Буїди
Батько	Бага ад-Даула

Кавам або Ґавам ад-Даула (*1000 — 1028) — емір Керману в 1012—1028 роках. Тронне ім'я перекладається як «Сила (або Основа) держави». Повне ім'я — Кавам ад-Даула Абу'л-Фаваріс бен Бага ад-Даула Фіруз.

Життєпис

Походив з династії Буїдів. Третій син шахіншаха Бахі ад-Даули. Народився у 1000 році, отримавши ім'я Абу'л-Фаваріс. У 1012 році після смерті батька відповідно до заповітуостаннього старший брат Султан ад-Даула надав Абу'л-Фаваріс в керування Керман. Після цього той прийняв ім'я Кавам ад-Даула.

У 1017 році за відсутності брата, що рушив до Багдаду, Кавам ад-Даула рушив до провінції Фарс, яку захопив. Втім вже 1017 або 1018 року Султан ад-Даула завдав поразки військам Кавама ад-Даули, який вимішен був відступити до Кермана. Тут він міг утриматися завдяки підтримці з боку держави Газневідів. 1022 року було укладено мирний договір з Султаном ад-Даулою, за яким Кавама ад-Даулу визнано самостійним еміром Кермана.

У 1024 році після смерті Султана ад-Даули спробував знову захопити Фарс. На той час там запанував небіж Кавама ад-Даули — Абу Каліджар. Втім емір Кермана не досяг бажаного, зазнавши низки невдач. У 1025 році після смерті молодшого брата Мушаріфа ад-Даули спробував захопити Ірак, але цьому завадив Абу Каліджар. Втім бойові дії проти Абу Каліджара тривали до 1028 року, коли Кавам ад-Даулу було отруєно (або він загинув в одній з битв). Владу у Кермані перебрав Абу Каліджар.

Джерела

• Janine et Dominique Sourdel, Dictionnaire historique de l'islam, Éd. PUF, (ISBN 978-2-130-54536-1), article Bouyides, pp. 166–168.
• R. N. Frye (1975). The Cambridge History of Iran, Volume Four: From the Arab Invasion to the Saljuqs. ISBN 0-521-20093-8
• Nagel, Tilman (1990). «BUYIDS». Encyclopaedia Iranica, Vol. IV, Fasc. 6. London u.a.: Routledge & Kegan Paul. pp. 578–586