1000

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рік 997 · 998 · 999 — 1000 — 1001 · 1002 · 1003
Десятиліття 970-ті · 980-ті — 990-ті — 1000-ні · 1010-ті
Століття VIII · IX —  X — XI · XII
Тисячоліття 1-ше до н. е. — 1-ше — 2-ге
1000 в інших календарях
Григоріанський 1000
M
Римський
Ab urbe condita
1753
Вірменський 449
ԹՎ ՆԽԹ
Китайський 3696 – 3697
己亥 – 庚子
Ефіопський 992 – 993
Єврейський 4760 – 4761
Індійські
- Вікрам Самват 1055 – 1056
- Шака самват 922 – 923
- Калі Юґа 4101 – 4102

Перський

378 – 379

Рунічний

1250

Французький

-792 – -791

Ісламський

390 – 391

1000 рік — високосний рік, що почався з понеділка за юліанським календарем. Рік, що завершив X сторіччя і перше тисячоліття нової ери. Для історії Старого Світу цей рік вважається умовним кордоном між Раннім і Високим Середньовіччям.

Політика[ред.ред. код]

Населення світу за оцінками сягало від 250 до 310 млн[1]. Найбільшими містами на той час були: Кайфин (~500 тис.), Кордова (450 тис.), Константинополь (430 тис.), Ангкор (200 тис.), Кіото (175 тис.), Каїр (130 тис.), Багдад (125 тис.), Нішапур (125 тис.), Ель-Хаса (110 тис.), Патан (100 тис.)[2][3]. У Європі відбувається процес урбанізації, північноіталійські міста за минуле сторіччя збільшили власне населення вдвічі.

Кінець Раннього Середньовіччя • Епоха вікінгів • Золота доба ісламу • Реконкіста.

Європа[ред.ред. код]

У Європі поширюється християнство: Київська Русь, Угорщина, Норвегія, Ісландія. Есхатологічні очікування підігріваються французькими монахами, частина віруючого населення в очікуванні кінця світу, частина вирушила до Ієрусалиму, щоб померти там[4]. Хоч літочислення від Різдва Христова було започатковане ще універсальним бенедиктинським хроністом Бідою Преподобним у VIII столітті, більшість світських представників суспільства просто відраховували роки царювання чинних монархів. У цей час Європа залишається околицею ісламського світу з його торговими караванами, переміщенням людей, культурним й релігійним життям. У цей період на континенті відбувається зміцнення міських комун, пробуджується життя у містах, з'являється клас бюргерів, незабаром з'являться перші університети, повторно відкривається римське право, починає свій розвиток народна література.

Візантію очолює Василій II Болгаробійця з македонської династії (867–1057). Держава веде жорстоку війну з Болгарським царством. Генерали Теодороканос і Нікіфорос Ксіфіас відвойовують у болгар Плиску, Великий Преслав і Переяславець, Візантія поширює свій вплив на Мезію та Малу Скіфію. У цей самий час у зовнішній політиці Візантія заклопотана христианізацією Київської Русі й варварських слов'янських племен.

Europe 1000.jpg
Європа у 1000 році

Перше Болгарське царство частково захоплене Візантією, в іншій частині править цар Самуїл. У Хорватії розпочалося правління Крешимира III та Гоїслава. Дож П'єтро II Орсеоло направляє військовий флот на західне узбережжя Адріатичного моря. Венеція захоплює частину адріатичного узбережжя у хорватів й покладає краї їхньому піратству, звільняється від данини слов'янам. Свято перемоги 9 травня, що припало на свято Христового Вознесіння (італ. Festa della Sensa), венеціанці справляли багато століть після того під назвою «Заручини дожа з Адріатичним морем».

20 серпня було утворено Королівство Угорське і започатковано династію Арпадів. 25 грудня королем мадярів короновано в Естергомі Стефана I. Корону надіслав папа римський, Сильвестр II. У наступному столітті Угорщина стане провідною політичною й культурною силою в Центральній Європі.

Оттон III імператор найбільшої й найвпливовішої держави Європи, Священної Римської імперії, здійснює паломництво з Риму до Аахена й Гнєзно. Під час подорожі він зробив зупинки в Регенсбурзі, Мейсені, Магдебурзі. Цього ж року в Римі він будує для мощів Святого Варфоломія базиліку Сан-Бартоломео (лат. Sancti Bartholomaei in Insula). 30 квітня імператор подарував монастирю Гельмаршаузен у Гессені право карбувати власні монети.

11 березня у Гнєзно відбулася дружня зустріч (пол. Zjazd gnieźnieński; нім. Akt von Gnesen, Gnesener Übereinkunft) між правителем Польщі Болеславом I Хоробрим й імператором Священної Римської імперії Оттоном III. Закладено діоцезію (єпархію) у Колобжегу й архідіоцезію (архієпархію) в Гнєзно. Першим архієпископом став Радзім Гауденцій (пол. Radzim Gaudenty) з богемської династії Славниковичів. Призначено єпископів у Кракові й Вроцлаві.

Droysens-22-23.jpg Meister der Reichenauer Schule 002.jpg впвапвпвпвапв Aftnn King Stephen, who we reckon was responsible for Christianity in eastern Europe.jpg Radzym Gaudenty.JPG
Центральна Європа
1000 року
Імператор Оттон III
Болеслав Хоробрий
із списом Лонгіна
Пам'ятник Стефану I,
хрестителю Угорщини
Релікварій
Святого Радзіма

Роберт II Побожний — король Західного Франкського королівства, принаймні формально, син Гуго Капета першого короля з династії Капетингів. У Парижі мешкає лише 20 тис. осіб[5]. У Шато-де-Гулен (фр. Château de Goulaine) було закладено найстаріший постійнодіючий виноградник в Європі[6]. У Брюгге та Генті за стінами замків проводяться ярмарки. Клюнійська конгрегація під началом Оділона (лат. Odilo Cluniacensis) володіє у Франції півсотнею монастирів, що прийняли клюнійську реформу.

Апеннінський півострів розділений між численними державами: північ належить Священній Римській імперії, середню частину займає Папська область (папа римський Сильвестр II), на південь від Римської області лежать невеликі незалежні герцогства, деякі області на півночі та на півдні належать Візантії, інші окупували сарацини. У Римі на той час мешкало приблизно 35 тис. осіб[5]. Через процес знеліснення на півночі півострова замість деревини починають більше використовувати каміння при будівництві. Папство перебувало у занепаді й повній залежності від «імператора світу» Оттона III. Епоха пізніше отримає назву Saeculum Obscurum (темні віки), або поронократія (правління повій). Такий стан справ на Святому престолі призведе до Великій схизми в XI столітті.

Південь Піренейського півострова займає займає Кордовський халіфат на чолі з Хішамом II. Кордова з її 450 тис. мешканців на той час найбільше місто не тільки Європи, але, ймовірно, усього світу[7]. Північну частину півострова займають королівства Астурія, Галісія і Леон, де править Альфонсо V. 29 липня у битві при Сервері з кордовським генералом Аль-Мансуром (фактичним правителем Кордови) загинув король Наварри Гарсія II Санчес Тремтячий. Його син, Санчо III Великий стає королем Наварри та Арагону. Реконкіста — незначне відвоювання земель в Кордовського халіфату.

Italy 1000 AD-de.svg Silvester II. and the Devil Cod. Pal. germ. 137 f216v.jpg Map Iberian Peninsula 1000-es.svg Busto de Almanzor en Calatañazor.JPG Garcia Sanches de Pamplona, filho de Sancho Abarca -The Portuguese Genealogy (Genealogia dos Reis de Portugal).png
Апеннінський півострів
1000 року
Папа Сильвестр II
спілкується з дияволом
Піренейський півострів
1000 року
Пам'ятник Аль-Мансуру
Гарсія II Санчес

У Скандинавії рання ера христианізації. Альтинг Ісландської вільної держави (ісл. Þjóðveldið) прийняв християнство. Лейф Еріксон відправляється на захід у пошуку нових земель. 9 вересня норвезький король Олаф Трюггвасон зазнав поразки у битві під Сволдером від сил союзу данських (Свен I Вилобородий) і шведських (Улоф III Шетконунг) правителів, сам Олаф загинув. Свен I Вилобородий відновив свою владу над частиною південного узбережжя Норвегії й заснував Осло[8]. Приблизна дата заснування міста Вісбю на острові Готланд[9].

Об'єднане англо-саксонське королівство Англія під проводом короля Етельреда II Нерозумного платить данину данцям. Після кількох років пограбувань узбережжя Англії данський флот цього року вирушає через Ла-Манш у Нормандію. У Лондоні на той час мешкало приблизно 20 тис. осіб, місто повертає собі статус найбільшого економічного центру острова.

Vikings-Voyages.png Peter nicolai arbo, olaf tryggvasson king.jpg Svolder, by Otto Sinding.jpg Badekunda stone ship.jpeg Volok by Roerich.jpg
Маршрути походів норманів
Конунг Олаф Трюггвасон
Битва при Сволдері
Кам'яні поховальні кораблі
норманів у Швеції
Волочіння волоком

У Київській Русі, найбільшій державі Європи, триває правління Володимира. У Києві мешкає приблизно 50 тис. осіб[10]. Відбувся обмін посольствами з римським папою Сильвестром II[11]. Приблизно в цей час засновують Луцьк. Норманська династія на Русі дає змогу скандинавам остаточно прибрати до рук торговельні шляхи з Північної Європи до Візантії, так званий «шлях з варяг в греки»[12]. Проте це була лише бліда тінь від торговельного Шовкового шляху з Європи до мусульманського світу й далі в Китай євразійськими степами, що його підтримували в ранньому середньовіччі євреї-рахдоніти (івр. רדהנים‎)[13].

Мусульманський світ[ред.ред. код]

Для мусульманського світу цей час — Золота епоха. Аббасидський халіфат очолює Аль-Кадір, в Єгипті владу утримують Фатіміди, на Піренейському півострові Кордовський халіфат. У Середній Азії династія Караханідів, а у Хорасані — Газневідів (Махмуд Газневі) починають політично віддалятись від Аббасидської династії. Продовжуються завойовницькі походи в Африці й Індії. Найбільшим містом ісламського світу на той час є іспанська Кордова з її майже півмільйонним населенням. Проте на Близькому Сході й у Центральній Азії квітнуть з десяток великих міст з населенням у 100 тис. осіб. Наприклад, аравійська оаза Ель-Хаса з її 100 тис. населенням. Халіфат об'єднав величезні території торговими караванами: Кордову на Піренеях, Північну Африку, Александрію в Єгипті, Аравію з Меккою й Межиріччя з Багдадом і Басрою, Персію з Нішапуром. Араби вели торгівлю з Європою, тропічною Африкою, Індією, Індокитаєм, Китаєм, булгарами на Волзі, норманами у Скандінавії.

Міграційна хвиля турок-османів зі сходу досягла Європи. Племена хозар, булгар, печенігів приймають іслам. Останні, приблизно цього року, зайняли територію сучасної Молдови.

Maqamat hariri.jpg Mahmud in robe from the caliph.jpg Isle of Graia3.jpg Alhambra-Granada-2003.jpg
У арабській бібліотеці
Махмуд Газневі отримує
дари каліфа Аль-Кадіра
Торговий караван
поблизу Акаби
Дворик левів
у Альгамбрі

Азія[ред.ред. код]

31 травня Давид III Великий, грузинський цар Тао-Кларджеті з династії Багратіоні, був отруєний власною шляхтою. Після його смерті вірменські володіння відійшли до Візантії[14]. В Азербайджані приблизно цього року починає панувати династія емірів Раввадидів.

У Китаї панує династія Сун (імператор Чжень-цзун)[15]. Це найбільш населена частина тогочасного світу. На Далекому Сході починає поширюватись вживання опіуму[16].

Японія знаходиться в періоді Хейан (імператор Ітідзьо)[17].

Індія розділена на декілька невеликих князівств: Раштракутів, Пала (імператор Махіпала I), Чола (Раджараджа Чола I), Гуджара-Пратіхара (володар Раджапала), Ядавів (імператор Бхілама II). Одна з дат заснування Дакки (сучасна столиця Бангладеш).

Caucasus 1000 map de alt.svg Oshki (photo by Scott Dexter, June 23, 2012 ) (7993420831).jpg Zhenzong.jpg Emperor Ichijō.jpg Rear View (2) of Baladitya Temple, Nalanda, by Joseph Beglar, 1872.jpg
Кавказ 1000 року
Грузинський цар
Давид III Багратіоні
Імператор Китаю
Чжень-цзун
Імператор Японії
Ітідзьо
Руїни монастиря Наланда,
імперія Пала

Тропічна Африка[ред.ред. код]

Для Африки південніше Сахари все більшого значення набуває арабська работоргівля, що зміцнює Сахельські князівства.

Народ хуту з сім'ї банту переселяється на територію сучасних Руанди й Бурунді, витісняючи звідти пігмеїв народу тва.

Америка[ред.ред. код]

Перші європейці досягли американського континенту, ватага норманів під проводом Лейфа Еріксона, відплила з Гренландії, відкрила Хеллуланд, Маркланд і Вінланд. На останньому 9 жовтня вони заснували поселення Лейфсбудір, ймовірно Л'Анс-о-Медоуз (фр. L'Anse-aux-Méduses) на острові Ньюфаундленд.

Züge, Landnahmen und Siedlungsgebiete der Nordmänner - 800-1050.png Vinland Map HiRes.jpg Christian-krohg-leiv-eriksson.jpg Carlb-ansemeadows-vinland-01.jpg
Експансія норманів
Вінланд на «карті світу»
Лейф Еріксон відкриває Америку
Поселення у Л'Анс-о-Медоуз

У Мезоамериці для майя закінчується класичний період у містах Паленке, Тікаль. Проте на Юкатані відмічається період відбудови для міст Чичен-Іца й Ушмаль. Мітла під впливом міштекської культури стає більш важливою в культурі сапотеків й затьмарює Монте-Албан. Розквіт Чолули і Тули тольтецької культури в Центральній Мексиці.

У Південній Америкі культури уарі та тіуанако поступово згасають, замість них розквітають культури чачапоя і чиму.

Культура[ред.ред. код]

Архітектура[ред.ред. код]

Імператор Священної Римської імперії Оттон III будує в Римі базиліку Сан-Бартоломео (лат. Sancti Bartholomaei in Insula) для мощів Святого Варфоломія. Цього ж року закладено церкву Сан-Джуліано в Асколі-Пічено.

В індійському князівстві Талакад було завершено будівництво храму Вайдешвара.

Piranesi-16059.jpg Chiesa di San Giuliano - Ascoli Piceno.jpg Vaidyeshvara Temple, a profile at Talakad.JPG
Базиліка Сан-Бартоломео
Церква Сан-Джуліано
в Асколі-Пічено
Храм Вайдешвара
у Талакаді

Образотворче мистецтво[ред.ред. код]

Фрагмент картини І Юаньцзі

У Китаї в місті Чанша народився відомий художник-анімаліст І Юаньцзі (1000–1064).

Література[ред.ред. код]

У Німеччині з'являється поема «De Heinrico», що входить до циклу «Carmina Cantabrigiensia» — раннє свідчення німецької політичної поезії.

Японська придворна письменниця Сей Сьонаґон (966–1025), після смерті імператриці Тейсі під час пологів, покидає імператорський двір і починає працю над своїми «Записками коло подушки»[17][18] Цього ж року в Японії помирає поет Мінамото-но Сігеюкі.

Наука[ред.ред. код]

Схема з трактату «Кітаб аль-Тафхім» Аль-Біруні, що пояснює механізм Місячного затемнення
Докладніше: 1000 у науці

Для Старого Світу центром розвитку науки залишається мусульманський світ. В Європі наукові трактати збираються євреями на Піринейському півострові. У цей час творять найкращі мислителі мусульманського світу, смерть 4 з них приблизно припадає на цей рік.

Народились[ред.ред. код]

Візантійський імператор Константин IX Мономах, мозаїка собору Святої Софії

Померли[ред.ред. код]

Сватання Рогнеди князем Володимиром, мініатюра з Радзивіллівського літопису XV століття
Докладніше: Померли 1000 року

Примітки[ред.ред. код]

  1. (англ.) 310 million: United Nations Department of Economic and Social Affairs, Population Division. 254 million: Jean-Noël Biraben, 1980, «An Essay Concerning Mankind's Evolution», Population, Selected Papers, Vol. 4, pp. 1-13.
  2. (англ.) Tertius Chandler (1987) Four Thousand Years of Urban Growth. An Historical Census, Lewingston (NY). ISBN 0-88946-207-0
  3. (англ.) Modelski George (2003) World Cities: −3000 to 2000, Faros 2000, Washington.
  4. (англ.) Cantor, (1993). Europe in 1050. p 235.
  5. а б (англ.) Daniel Pasciuti, Christopher Chase-Dunn Estimating The Population Sizes of Cities — Urbanization and Empire Formation Project. Institute for Research on World-Systems. University of California, Riverside.
  6. (англ.) Harding G. A Wine Miscellany pg 13, Clarkson Potter Publishing, New York, 2005. ISBN 0-307-34635-8
  7. (англ.) Top 10 Cities of the Year 1000 — About.com Geography.
  8. Офіційно тисячолітній ювілей Осло був відзначений у 2000 році.
  9. (швед.) Andrén, Anders (2011). Det medeltida Gotland: en arkeologisk guidebok. Lund: Historiska Media. Sid. 67-68. Libris 12028545. ISBN 978-91-85873-83-8
  10. (рос.) Толочко П. Демография древнего Киева // «Наука и жизнь» № 4, 1982.
  11. (фр.) Louis Bréhier, Vie et mort de Byzance, Paris, Albin Michel,‎ 1946, 596 p.
  12. Енциклопедія українознавства: Словникова частина: в 11 т. / Наукове Товариство ім. Шевченка; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк; Львів: Молоде життя, 1954–2003.
  13. (англ.) Rabinowitz, Louis. Jewish Merchant Adventurers: A Study of the Radanites. London: Edward Goldston, 1948. Pages 150–212
  14. (англ.) Cyril Toumanoff. Armenia and Georgia // The Cambridge Medieval History. — Cambridge, 1966. — Т. IV: The Byzantine Empire, part I, chapter XIV. — P. 593–637.
  15. (нім.) Jacques Gernet: Die chinesische Welt.v Die Geschichte Chinas von den Anfängen bis zur Jetztzeit («Le monde chinois», 1972). Suhrkamp, Frankfurt/M. 1997, ISBN 3-518-38005-2.
  16. (швед.) Narkotika.
  17. а б Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.
  18. (рос.) Сэй-Сёнагон. Записки у изголовья / Пеервод В. Марковой. — СПб.: Кристалл, 1999. — 576 с.
  19. (ісп.) Berend, Nora; Laszlovszky, József; Szakács, Béla Zsolt (2007). «El reino de Hungría». En Berend, Nora. cristianización y el surgimiento de la monarquía cristiana: Escandinavia, Europa Central y Rus ', c. 900–1200. Cambridge University Press. pp 319–368. ISBN 978-0-521-87616-2.
  20. (рос.) Татищев В. Н. История Российская.
  21. (пол.) Powieść minionych lat. Najstarsza kronika kijowska, tł. Franciszek Sielicki, Wrocław-Warszawa 2005, s. 115. ISBN 83-04-04750-0, ISBN 83-7316-258-5.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • (англ.) Robert Lacey and Danny Danziger (1999). The Year 1000: What Life Was Like at the Turn of the First Millennium. ISBN 0-316-55840-0
  • (англ.) John Man (1999). Atlas of the Year 1000. ISBN 0-14-051419-8

Посилання[ред.ред. код]