Каган Наум Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Каган Наум Йосипович
Народився 30 листопада 1918(1918-11-30)
Ромни
Помер 22 травня 1963(1963-05-22) (44 роки)
Челябінськ, Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union (1955–1980).svg СРСР
Діяльність інженер
Alma mater Національна металургійна академія України
Нагороди
Ленінська премія

Наум Йосипович Каган (30 листопада 1918, Ромни — 22 травня 1963, Челябінськ) — радянський металург, винахідник, лауреат Ленінської премії.

Біографія[ред. | ред. код]

Після закінчення Дніпропетровського металургійного інституту за спеціальністю інженер-металург (1941) працював помічником майстра на Південнотрубному заводі (Нікополь).

З початку Великої Вітчизняної війни в евакуації. В 1941—1943 роках — на Первоуральском новотрубном заводі (Свердловська область), займався розробкою нових технологічних схем прокатки труб.

З серпня 1943 року — на Челябінському трубопрокатному заводі: старший інженер-конструктор, начальник технологічної групи трубопрокатного цеху № 2, з 1949 року керівник технологічної групи трубозварювального цеху № 1 (в подальшому цех № 7), з 1952 заступник начальника цеху, у 1960—1963 роках заступник начальника трубозварювального цеху № 2 (№ 8).

В 1952 році в співавторстві з інженером Ю. М. Матвєєвим запропонував нову калібрування при прокатці труб з уширенного штрипса, що дозволило на 15 % збільшити продуктивність стану.

Помер у результаті важкої хвороби.

Син — Володимир.

Нагороди[ред. | ред. код]

Лауреат Ленінської премії 1963 року (спільно з Я. П. Осадчим і В. М. Усачовим) за створення високошвидкісного стану безперервного пічного зварювання труб.

Джерела[ред. | ред. код]