Кадіська затока

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кадіська затока
ісп. Golfo de Cádiz
Golfo de Cádiz.jpg
Alboran Sea map.png
36°50′ пн. ш. 07°10′ зх. д. / 36.833° пн. ш. 7.167° зх. д. / 36.833; -7.167Координати: 36°50′ пн. ш. 07°10′ зх. д. / 36.833° пн. ш. 7.167° зх. д. / 36.833; -7.167
Частина від Атлантичний океан
Прибережні країни Flag of Portugal.svg Португалія
Flag of Spain.svg Іспанія
Площа 7000 км²
Максимальна глибина 100 м
Вливаються
ідентифікатори і посилання
У проекті OpenStreetMap пошук в номінатім
Кадіська затока. Карта розташування: Португалія
Кадіська затока
Кадіська затока
Кадіська затока (Португалія)
CMNS: Кадіська затока на Вікісховищі

Кадіська затока (ісп. Golfo de Cádiz) - відкрита затока Атлантичного океану вздовж південно-західного берега Піренейського півострова завдовжки 320 км від міста Фару в Португалії до мису Трафальгар в західному кінці Гібралтарської протоки. Омиває береги провінції Уельви і атлантичний берег провінції Кадіс в Іспанії і південний берег португальської провінції Алгарве. Включає в себе Кадіську бухту. Глибина до 100 м. Середня температура води на поверхні становить + 15 ° C. Припливи півдобові, висотою до 3 м.

Історія[ред.ред. код]

Кадіська затока протягом всієї історії мав особливе значення завдяки відкритому положенню на Атлантиці, входу в Середземне море і численним впадаючим в затоку річкам. Дані характеристики стимулювали створення великого числа портів і розвитку судноплавства, особливо після відкриття Христофором Колумбом Нового Світу. Положення затоки також зробило його місцем багатьох морських битв, найвідоміша з яких є Трафальгарська битва.

Межі[ред.ред. код]

Кадіська затока розташована у північно-східній частині Атлантичного океану між 34°N й 37°15′N та 6°W й 9°45′W[1] До нього примикають південь Іберійської та північ Марокканської континентальних окраїн, на захід від Гібралтарської протоки[1]

Геологія[ред.ред. код]

Геологічна історія Кадіської затоки тісно пов'язана з тектонічною взаємодією Євразійської та Африканської плит і зумовлена ​​двома основними механізмами:[2]

Тектонічна мапа Кадіської затоки

Через колізію континентів на дні затоки вельми розповсюджено грязьовий вулканізм, та процеси, пов'язані з виходом з вуглеводневозбагачених рідин, мають широке розмаїття хемосинтетичних з'єднань .[1] Акрементальний клин, сформований субдукцією, являє собою велику територію, яка охоплює понад сорок грязьових вулканів (тип холодне просочення), на глибинах від 200 до 4000 м, а також активні метанові просочування було задокументовано в декількох місцях. [1][8]

Географія[ред.ред. код]

Берегова лінія Іспанії вздовж всієї затоки слабо порізана, низинна і болотиста. Береги Португалії представлені в основному скелястою береговою смугою, складеною кам'яно-вугільними сланцями і пісковиками. Головні річки, що впадають в затоку - Гвадіана і Гвадалквівір. У гирлі Гвадалквівір розташовані марші Гвадалквівір.

Основні порти: Віла-Реал-де-Санту-Антоніу, Тавіра, Ольяу, Фару (Португалія), Кадіс, Уельва, Сан-Фернандо (Іспанія). Велика частина затоки вздовж іспанської території входить до складу морського курорту Коста-де-ла-Лус, який користується популярністю серед віндсерфінгістов. Неподалік від гирла річки Гвадалквівір знаходиться національний парк «Доньяна».

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г Oliver, G.; Rodrigues, C; Cunha, M. R. (2011). Chemosymbiotic bivalves from the mud volcanoes of the Gulf of Cadiz, NE Atlantic, with descriptions of new species of Solemyidae, Lucinidae and Vesicomyidae. ZooKeys 113: 1–38. PMC 3187628. PMID 21976991. doi:10.3897/ZooKeys.113.1402. 
  2. а б в Gutscher, M.-A.; Dominguez, S.; Westbrook, G.; Le Roy, P.; Rosas, F.M.; Duarte, J.C.; Terrinha, P.; Miranda, J.M.; Gailler, A.; Sallares, V.; Bartolome, R. (2012). The Gibraltar subduction: A decade of new geophysical data. Tectonophysics. 574-575: 72–91. doi:10.1016/j.tecto.2012.08.038. 
  3. Gutscher, M.-A.; Malod, J.; Rehault, J.-P.; Contrucci, I.; Klingelhoefer, F.; Mendes-Victor, L.; Spakman, W. (2002). Evidence for active subduction beneath Gibraltar. Geology 30: 1071–1074. doi:10.1130/0091-7613(2002)030<1071:efasbg>2.0.co;2. 
  4. Zitellini, N.; Gracia, E.; Matias, L.; Terrinha, P.; Abreu, M.A.; DeAlteriis, G.; Henriet, J.P.; Danobeitia, J.J.; Masson, D.; Mulder, T.; Ramella, R.; Somoza, L.; Diez, S. (2009). The quest for NW Africa–SW Eurasia plate boundary west of Gibraltar. Earth and Planetary Science Letters 280: 13–50. Bibcode:2009E&PSL.280...13Z. doi:10.1016/j.epsl.2008.12.005. 
  5. Stich, D.; Serpelloni, E.; Mancilla; Morales, J. (2006). Kinematics of the Iberia– Maghreb plate contact from seismic moment tensors and GPS observations. Tectonophysics 426: 295–317. doi:10.1016/j.tecto.2006.08.004. 
  6. Koulali, A.; Ouzar, D.; Tahayt, A.; King, R.W.; Vernant, P.; Reilinger, R.E.; McClusky, S.; Mourabit, T.; Davila, J.M.; Amraoui, N. (2011). New GPS constraints on active defor- mation along the Africa–Iberia plate boundary. Earth and Planetary Science Letters 308: 211–217. Bibcode:2011E&PSL.308..211K. doi:10.1016/j.epsl.2011.05.048. 
  7. Bartolome, R.; Gracia, E.; Stich, D.; Martinez-Loriente, S.; Klaeschen, D.; Mancilla, F.; Lo Iacona, C.; Danobeitia, J.J. та ін. (2012). Evidence for active strike-slip faulting along the Eurasia-Africa convergence zone: Implications for seismic hazard in the southwest Iberian margin. Geology 40: 495–498. doi:10.1130/G33107.1. 
  8. Pinheiro, L.M.; Ivanov, M.K.; Sautkin, A.; Akhmanov, G.; Magalhaes, V.H.; Volkonskaya, A.; Monteiro, J.H.; Somoza, L.; Gardner, J.; Hamouni, N.; Cunha, M.R. (2003). Mud volcanism in the Gulf of Cadiz: results from the TTR-10 cruise. Marine Geology 195: 131–151.