Казаков Валерій Петрович
| Казаков Валерій Петрович | |
|---|---|
| рос. Вале́рий Петро́вич Казако́в | |
| Народився |
11 липня 1934 Vladimiro-Aleksandrovskoed, Партизанський район Приморського краю, Приморська область (РРФСР), Далекосхідний край, РСФРР, СРСР |
| Помер |
6 серпня 2010 (76 років) Уфа, Башкортостан, Росія |
| Країна |
 СРСР Росія |
| Діяльність | хімік |
| Alma mater | Хімічний факультет СПбДУd |
| Галузь | фізична хімія |
| Вчене звання |
професор, член-кореспондент АН СРСР (1990), член-кореспондент РАН (1991) |
| Науковий ступінь | доктор хімічних наук |
| Членство | Академія наук СРСР |
| Партія | КПРС |
| Нагороди |
 |
Валерій Петрович Казаков (рос. Вале́рий Петро́вич Казако́в; 11 липня 1934 року, с. Володимиро-Олександрівське (нині Партизанського району Приморського краю) — 6 серпня 2010[1]) — російський радянський фізико-хімік. Член-кореспондент Академії наук СРСР (із 1990 року, член-кореспондент РАН із 1991).
Біографія[ред. | ред. код]
Закінчив хімічний факультет Ленінградського державного університету в 1957 році. Після чого з 1959 по 1968 роки працював в Інституті теплофізики Сибірського відділення АН СРСР. У 1969 році перейшов на роботу в Інститут органічної хімії Башкирського наукового центру АН СРСР (нині Інститут органічної хімії Уфимського наукового центру РАН), де з 1970 року був завідувачем лабораторії хімічної фізики.
Одночасно у 1987—1993 роки був заступником голови Президії Башкирського наукового центру Уральського відділення РАН.
Основні наукові праці в галузі комплексних сполук золота, платини, радіолюмінісценції розчинів важких металів, хемолюмінесценції та люмінесценції кристалів, твердофазних низькотемпературних хімічних реакцій, хімії сполук ксенону.
Автор понад 490 наукових праць, 22 винаходів, автор і співавтор шести монографій, під його керівництвом підготовлено шість докторів і 25 кандидатів наук.
Наукові праці[ред. | ред. код]
- В. П. Казаков. Хемилюминесценция уранила, лантаноидов и d-элементов. 176 с, М. Наука 1980
- В. П. Казаков, Г. Л. Шарипов. Радиолюминесценция водных растворов. Отв. ред. Р. Ф. Васильев; АН СССР, 135 с, М. Наука 1986
- С. В. Лотник, В. П. Казаков. Низкотемпературная хемилюминесценция. Отв. ред. Р. Ф. Васильев; АН СССР, 174 с, М. Наука 1987
- С. В. Лотник, В. П. Казаков. Нефарадеевский электролиз, 34 с, Препр. Уфа Б. и. 1988
- Г. Л. Шарипов, В. П. Казаков, Г. А. Толстиков. Химия и хемилюминесценция 1,2-диоксетанов. 288 с, М. Наука, 1990 ISBN 5-02-001327-7
- Р. Г. Булгаков, В. П. Казаков, Г. А. Толстиков. Хемилюминесценция металлоорганических соединений. 220 с., М. Наука, 1989 ISBN 5-02-001374-9
Нагороди[ред. | ред. код]
- Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня (2002) — за заслуги в науковій та педагогічній діяльності та багаторічну роботу[2]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Скончался Валерий Казаков [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // Информационное агентство Башинформ, 9 августа 2010 года
- ↑ Указ Президента Российской Федерации от 10 октября 2002 года № 1148 «О награждении государственными наградами Российской Федерации»[недоступне посилання з Июль 2018]
Посилання[ред. | ред. код]
- Лабораторія хімічної фізики [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Персональна сторінка Валерия Петровича Казакова на офіційному сайті РАН (рос.)
|
