Казіс Пуйда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Казіс Пуйда
Kazys Puida
PuidaKazys.jpg
Ім'я при народженні Kazys Aleksandras Puida
Псевдо Žegota
Народився 19 березня 1883(1883-03-19)
Шетіяй Сувальська губернія Королівство Польське тепер Шакяйський район, Литва
Помер 24 січня 1945(1945-01-24) (61 рік)
Науседай під Каунасом
Поховання Паневежис
Громадянство Литва Литва Литва
Діяльність прозаїк, драматург
Мова творів литовська[1]
Роки активності 19051944
Напрямок реалізм з елементами символізму

Казіс Пуйда у Вікісховищі?

Казіс Пуйда (лит. Kazys Aleksandras Puida; 19 березня 1883, Шетіяй Сувальська губернія Королівство Польське тепер Шакяйський район, Литва24 січня 1945, Наусідай под Каунасом) — литовський поет, прозаїк, драматург.

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив гімназію у Маріямполе, потім Політехнічний інститут у Берлін (1904).

19051907 працював в редакції газети «Вільянус жініос» („Vilniaus žinios“)[2]. Брав участь у діяльності литовських організацій.

1906 одружився на письменниці, журналістці, громадській діячці Оне Плейріте, у шлюбі Пуйдене[3].

19071912 — викладав литовську мову у Шяуляї.

Через переслідування владою разом з дружиною виїхав до Росії у Челябінськ, де у 19121916 викладав німецьку мову[2], за іншими свідченнями — математику.

Під час Першої світової війни опинився у Петрограді, де у 1916 був забратий до армії.

Після повернення до Литви у 1920 працював у книговидавничому товаристві «Швітуріс» („Švyturis“), у типографії «Спіндуліс» („Spindulis“).

[[1922] — заснував видавництво «Вайва» („Vaiva“), що випускала серію літературної класики, редагував та видавав літературні часописи «Гайрес» („Gairės“; 19231924), «Кривуле» („Krivulė“; 19231925), «Гайсай» („Gaisai“; 19301931).

1937 — поселився в селі Науседай під Каунасом, де і помер. Похований у Паневежюкасі.

Творчість[ред. | ред. код]

Дебютував віршами (сбірка „Iš sermėgiaus krūtinės“, 1906; під псевдонімом Žegota). Видав збірку оповідань «Осінь» („Ruduo“, 1906).

Був дуже продуктивним і став одним із перших литовських професійних письменників. Вже у 19111912 видав збірку творів на 4 томи, між 1911 та 1913 — три збірки статей на літературні та педагогічні теми.

Видав більше п'ятидесяти книжок перекладів.

Автор повістей «Пісня землі» („Žemės giesmė“, 1911), «Червоний півень» („Raudonas gaidys“, 1929) та інших, фантастико-публіцистичного роману «Залізний вовк» („Geležinis vilkas“, 1927), творів на історичні теми — легенди „Karalius Haraldas“ (1920), повісті „Vaidevutis ir Brutenis“ (1923), роману „Magnus Dux“ (1936).

Автор п'єс „Mirga“ (1912), «Русалка» („Undinė“, 1912) та інших. У драматургії намагався використати досягнення М. Метерлінка, не уникаючи алегоричної риторики фрагментарності. У прозі і драматургії елементи імпресіонізму і символізму, цитати із Ніцше поєднувалися з традицією реалізму. У п'єсі „Gairės“ (1913) ібсенівський конфлікт поколінь заснований на реаліях литовського села. Найбільш зрілою вважається драма «Степ» („Stepai“, 1920).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б VLE
  3. Kultūros riteris

Література[ред. | ред. код]

  • Vytautas Kubilius. Puida Kazys // Lietuvių literatūros enciklopedija. Vilnius: Lietuvių literatūros ir tautosakos institutas, 2001. ISBN 9986-513-95-2. P. 401—402.
  • Vl. Klb. Puida Kazys // Lietuvių enciklopedija. T. 24: Prezidentas Smetona — Raudondvario Padangėj. Boston: Lietuvių enciklopedijos leidykla, 1961. P. 220—222.

Посилання[ред. | ред. код]