Кано Таканобу
Кано Таканобу | ||||
---|---|---|---|---|
狩野 孝信 | ||||
Народження |
1 грудня 1571 Кіото, Японія | |||
Смерть | 18 жовтня 1618 (46 років) | |||
Поховання | Myōgaku-jid і Ikegami Honmon-jid | |||
Національність | японець | |||
Країна | Японія | |||
Жанр | живопис | |||
Навчання | Школа Кано | |||
Діяльність | художник | |||
Вчитель | Кано Ейтоку | |||
Батько | Кано Ейтоку | |||
Діти | Кано Тан'ю, Кано Наонобу і Кано Ясунобу | |||
Брати, сестри | Кано Міцунобу | |||
Родичі | Sassa Narimasad | |||
| ||||
![]() |
Кано Таканобу (яп. 狩野 孝信, 1 грудня 1571 року — 18 жовтня 1618 року) — японський художник періоду Адзуті-Момояма, майстер школи живопису Кано. Кано Таканобу — син славетного художника Кано Ейтоку, батько художників Кано Тан'ю, Кано Наонобу та Кано Ясунобу.
Життя та творчість[ред. | ред. код]
Кано Таканобу народився 1 грудня 1571 року в Кіото[1]. Він був молодшим сином голови школи живопису Кано, славетного художника Кано Ейтоку і молодшим братом художника Кано Міцунобу[2][3].
Коли приблизно в 1610-1615 році Кано Наганобу (1577—1654), старший брат Кано Ейтоку, за наказом влади сьогунату Едо, переїхав до міста Едо, Кано Таканобу залишився на чолі гілки школи Кано в Кіото. У той час Таканобу отримував багато замовлень робіт від влади і багатої знаті. Після смерті Кано Ейтоку тільки Наганобу і Таканобу володіли достатньою майстерністю і авторитетом для того, щоб стати на чолі школи і передавати майстерність і традиції школи учням[2].
За допомогою фінансової підтримки від сьогунату Токугава (Едо) Таканобу в 1614 році створив розпису для нового палацу імператора Ґо-Мідзуноо. Робота охоплювала безліч розсувних панелей в палаці і прилеглих будівлях [4]. Також двадцяти трьом панелям із зображенням тридцяти двох китайських мудреців в тронному залі Сісін Імператорського палацу в Кіото приписується авторство Кано Таканобу[5]. Розписи були створені фарбами на шовку і прикріплені до дерев'яних панелей. Китайські мудреці були традиційним мотивом для розписів в палацах, оскільки монархам подобалося уособлювати себе з цими зразками мудрості і моралі[5]. Ці розписи є одними з небагатьох збережених на цей час робіт художника і найстаршими зі збережених творів мистецтва в залі палацу [6].
У 1617 році старший син Таканобу Кано Тан'ю вирушив до міста Едо і став першим офіційним живописцем (гойо-есі) сьогунату Токугава
[7][8]. Після смерті Таканобу школу Кано в Кіото очолив його другий син Кано Наонобу (1607—1650), але в 1630 він також переїхав в Едо і отримав там статус гойо-есі [9][8]. Школу в Кіото спочатку очолив Кано Саданобу, а потім наймолодший син Таканобу — Кано Ясунобу. Він також вирушив до старших братів в Едо, залишаючись при цьому офіційним головою школи в Кіото [10].
-
Зустріч імператора Вена і рибалки Люй Шана, ліва частина
-
Зустріч імператора Вена і рибалки Люй Шана, права частина
-
Хотей
-
Імператор Ґо-Йодзей
-
Портрет Мурасакі Сікібу
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Yamashita, 2004, с. 60.
- ↑ а б Gerhart, 2003, с. 15.
- ↑ Yasumura, 2006, с. 14.
- ↑ Lillehoj, 2011, с. 88–89.
- ↑ а б Lillehoj, 2011, с. 91.
- ↑ Lillehoj, 2011, с. 96.
- ↑ Portrait of Kanô Tan'yû. e-museum: National Treasures and Important Cultural Properties of National Museums, Japan. Архів оригіналу за 12 лютого 2017. Процитовано 11 лютого 2017.
- ↑ а б Yasumura, 2006, с. 44.
- ↑ Gerhart, 2003, с. 15–16.
- ↑ Gerhart, 2003, с. 16.
Література[ред. | ред. код]
- Gerhart, Karen M. (2003). Talent, Training, and Power: The Kano Painitng Workshop in the Seventeenth Century. У Brenda G., Jordan; Virginia, Weston. Copying the Master and Stealing His Secrets. University of Hawai'i Press. с. 9–30. ISBN 9780824862008. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 січня 2018.
- Lillehoj, Elizabeth (2011). Art and Palace Politics in Early Modern Japan, 1580s–1680s. Brill Publishers. ISBN 90-04-20612-4. Архів оригіналу за 18 липня 2017. Процитовано 10 січня 2018.
- Yamashita, Yūji (2004). Kanō-ha ketteiban. Bessatsu Taiyō (Japanese). Heibonsha. ISBN 978-4-58292131-1. OCLC 64782262.
- Yasumura, Toshinobu (2006). Motto Shiritai Kanō-ha: Tan'yū to Edo Kanō-ha. Tokyo Bijutsu. ISBN 978-4-8087-0815-3. Архів оригіналу за 30 липня 2020. Процитовано 10 січня 2018.
|