Імператор Ґо-Мідзуноо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Імператор Ґо-Мідзуноо
Emperor Go-Mizunoo3.jpg
Народився 29 червня 1596
Помер 11 вересня 1680
Дитяче ім'я принц Са́н[1] (15961629)
Доросле ім'я   Котохі́то[2] (16291651)
Чернече ім'я Ендзьо́[3] (16511680)
Псевдонім Ґьокуро́[4]
Правління 9 травня 1611 — 22 грудня 1629
Резиденція Кіотський палац
Порядок 108-й Імператор Японії
Попередник Імператор Ґо-Йодзей  
Наступник Імператор Мейсьо

Імператор Ґо-Мідзуноо́ (яп. 後水尾天皇, ごみずのおてんのう, ґо-мідзуноо тенно; 29 червня 1596 — 11 вересня 1680) — 108-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 9 травня 1611 — 22 грудня 1629[5].

Біографія[ред. | ред. код]

Імператор Ґо-Мідзуноо народився 29 червня 1596 року. Він був третім сином Імператора Ґо-Йодзея. Матір'ю хлопчика була фрейліна Коное Сакіко, донька великого державного міністра Коное Сакіхіси. Новонародженому дали ім'я принц Сан[6].

1 лютого 1601 року Сана проголосили Імператорським принцом[7]. 5 лютого 1611 року він пройшов церемонію повноліття і отримав імя Котохіто[7].

9 травня 1611 року, у зв'язку зі зреченням Імператора Ґо-Йодзея, Котохіто успадкував трон, а 24 травня того ж року пройшов церемонію інтронізації[7]. Оскільки йому протегував покійний сьоґун Токуґава Ієясу, стосунки Котохіто з батьком були напруженими[6].

За правління Імператора Ґо-Мідзуноо сьоґунат Токуґава видав ряд законів, які обмежували політичні права і традиційні привілеї Імператорського двору та столичної аристократії. Серед них найголовнішим були «Заборони Імператору та аристократичним родам» 1615 року. Вони ставили Імператорський двір у повну залежність від Кіотського намісника сьоґунату, а Імператора — від радників та зв'язкових із сьоґунатом[6].

1620 року сьоґунат змусив Імператора Ґо-Мідзуноо одружитися на Токуґаві Кадзуко, доньці 2-го сьоґуна Токуґави Хідетади. Початково вона мала статус наложниці, однак під тиском самурайського уряду монарх був змушений надати їй титул Імператриці. Це була перша Імператриця з самурайського роду від часів Тайра но Токуко, доньки міністра Тайра но Кійоморі[6]. 1627 року сьоґунат знову завдав шкоди авторитету Імператора Ґо-Мідзуноо під час «інциденту з пурпурними рясами», проголосивши нелегітимними ряд монарших рескриптів. Він також засвідчив свою зневагу до двору, відправивиши на Імператорську аудієнцію пані Касуґу, годівницю 3-го сьоґуна Токуґави Ієміцу, яка не мала ні титулу, ні чиновницького рангу[6].

22 грудня 1629 року ображений Імператор Ґо-Мідзуноо зрікся престолу і прийняв титул Верховного Імператора[7]. Трон перейшов його 6-річній доньці, яка прийняла ім'я Імператора Мейсьо. Оскільки її матір'ю була Токуґава Кадзуко, батько заронив їй виходити заміж, а після настання повноліття відав у монастир. Перед постригом він змусив доньку передати трон її єдинокровному брату Цуґухіто, що прийняв Імператору Ґо-Комьо. У відставці Імператор Ґо-Мідзуноо завідував справами двору протягом правління своїх синів — Імператорів Ґо-Комьо, Ґо-Сая і Рейґена[6].

За життя Імператор Ґо-Мідзуноо вичав японську літературу, поезію та історію. Під псевдонімом Ґьокуро — «Самоцвітна роса» — він видав поетичну «Збірку чайчиного гнізда»[8]. Монарх також був майстром ікебани та садівництва. Сад, створений за його проектом в Імператорській віллі Сюґакуїн, вважається одним з найкращих зразків японського паркового мистецтва 17 століття[6]. Поряд з цим відставний Імператор цікавився буддизмом і 1651 року постригся у ченці під іменем Ендзьо.

11 вересня 1680 року Імператор Ґо-Мідзуноо у 85-річному віці. Його поховали в гробниці Цукінова[9], на території монастиря Сенрюдзі в районі Хіґасіяма, в Кіото.[6][10].

Генеалогічне дерево[ред. | ред. код]

 
(107) Ґо-Йодзей
 
(108) Ґо-Мідзуноо
 
(109) Мейсьо
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Нобухіро
 
 
(110) Ґо-Комьо
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Йосіхіто
 
 
(111) Ґо-Сай
 
Юкіхіто
 
Тадахіто
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Акійосі
 
 
(112) Рейґен
 
(113) Хіґасіяма
 
(114) Накамікадо
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Йоріхіто
 
 
Наохіто
 
 
 
 
 
 
 
 
Йосіко
 


Родина[ред. | ред. код]

Батько: Імператор Ґо-Йодзей (15711617)    107-й Імператор Японії.
Мати: Коное Сакіко (15751630)    донька Коное Сакіхіси, названа донька радника Тойотомі Хідейосі.
Головна дружина: Токуґава Кадзуко (16071678)    Імператриця. 5-а донька 2-го сьоґуна Токуґави Хідетади. Інше ім'я: Тофукумон-ін[11].
   2-й син:   Сукехіто[12] (16261628)
   3-й син:   Вака[13] (1628)
   2-а донька:   Окіко[14] (16231696)    109-й Імператор Японії (Імператор Мейсьо).
   3-а донька:   Акіко[15] (16251651)    дружина радника Коное Хісацуґу.
   4-а донька:   Акіко[16] (16291675)    прийняла чернечий постриг 1638 року..
   6-а донька:   Йосіко[17] (16321696)    дружина радника Нідзьо Міцухіри.
   7-а донька:   Кіку[18] (16331634)
Дружина: Соно Міцуко (16021656)    Фрейліна. Донька тимчасового старшого радника Соно Мототади. Інше ім'я: Мібу-ін[19].
   4-й син:   Цуґухіто[20] (16331654)    110-й Імператор Японії (Імператор Ґо-Комьо).
   6-й син:   Сютьо[21] (16341680)    прийняв чернечий постриг 1647 року.
   10-а донька:   Ґенсьо[22] (16371662)    прийняла чернечий постриг 1646 року.
   11-а донька:   Сотьо[23] (16391678)    прийняла чернечий постриг 1654 року.
   13-а донька:   Кацура[24] (16411644)
Дружина: Йоцуцудзі Йоцуко (16021656)    Фрейліна. Донька тимчасового старшого радника Йоцуцудзі Кінто. Інше ім'я: Мейкьо-ін[25].
   1-й син:   Камо[26] (16181622)
   1-а донька:   Бунті[27] (16191697)    дружина тимчасового старшого радника Такацукаси Норіхіри. Прийняла чернечий постриг 1640 року.
Дружина: Кусіґе Такако (16041685)    Фрейліна. Донька лівого генерала Імператорської гвардії Кусіґе Такамуне. Інше ім'я: Хосюнмон-ін[28].
   5-й син:   невідомий (1633)
   8-й син:   Наґахіто (16371685)    111-й Імператор Японії (Імператор Ґо-Сай).
   9-й син:   Сьосін (16391696)    прийняв постриг 1647 року.
   11-й син:   Ясухіто[29] (16431665)    3-й голова роду принців Кацура.
   13-й син:   Докан[30] (16471676)    прийняв постриг 1652 року.
   5-а донька:   Рісьо[31] (16311656)    прийняла чернечий постриг 1644 року.
   8-а донька:   Теруко[32] (16341727)    прийняла чернечий постриг 1663 року.
   12-а донька:   Маса[33] (16401641)
   14-а донька:   Рітю[34] (16411689)    прийняла чернечий постриг 1656 року.
Дружина: Соно Куніко (16241677)    Фрейліна. Донька тимчасового старшого радника Соно Мотонарі. Інше ім'я: Сінкоґімон-ін[35].
   10-й син:   Ґьодзьо[36] (16401695)    прийняв чернечий постриг 1650 року.
   14-й син:   Сінкей[37] (16491706)    прийняв чернечий постриг 1659 року.
   16-й син:   Сонсьо[38] (16511694)    прийняв чернечий постриг 1660 року.
   19-й син:   Сатохіто (16541732)    112-й Імператор Японії (Імператор Рейґен).
   15-а донька:   Цунеко[39] (16421702)    дружина великого державного міністра Коное Мотохіро.
   17-а донька:   Ейко[40] (16571686)    прийняла постриг 1667 року.
Дружина: Йоцуцудзі Цуґуко (?—?)    Фрейліна. Донька тимчасового старшого радника Йоцуцудзі Суецуґу..
   12-й син:   Сонко (16451680)    2-й настоятель монастиря Тіон'їн.
   18-й син:   Сей'їн (16511680)    183-й і 186-й патріарх секти Тендай.
   16-а донька:   Бунсацу[41] (16541683)    прийняла чернечий постриг 1663 року.
Дружина: Мінасе Удзіко (?—?)    Прислужниця. Донька тимчасового середнього радника Мінасе Удзінарі.
   7-й син:   Сьодзьо (16371678)    22-й настоятель монастиря Ніннадзі.
   9-а донька:   Нії (16351637)    померла в дитинстві.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. яп. 三宮, さんのみや, сан-но-мія.
  2. яп. 政仁, ことひと.
  3. яп. 円浄, えんじょう.
  4. яп. 玉露, ぎょくろ.
  5. Усі дати подані за європейським календарем.
  6. а б в г д е ж и Імператор Ґо-Мідзуно // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.
  7. а б в г Родина Імператора Ґо-Мідзуноо
  8. яп. 鴎巣集, おうそうしゅう, ососю.
  9. яп. 月輪陵, つきのわのみささぎ, цукі но ва но місасаґі.
  10. Гробниця Цукінова // Офіційна сторінка Управління Імператорського двору Японії
  11. яп. 東福門院, とうふくもんいん.
  12. яп. 高仁親王, すけひとしんのう.
  13. яп. 若宮, わかのみや.
  14. яп. 興子内親王, おきこないしんのう.
  15. яп. 昭子内親王, あきこないしんのう.
  16. яп. 顕子内親王, あきこないしんのう.
  17. яп. 賀子内親王, よしこないしんのう.
  18. яп. 菊宮, きくのみや.
  19. яп. 壬生院, みぶいん.
  20. яп. 紹仁親王, つぐひとしんのう.
  21. яп. 守澄法親王, しゅちょうほっしんのう.
  22. яп. 元昌女王, げんしょうじょおう.
  23. яп. 宗澄女王, そうちょうじょおう.
  24. яп. 桂宮, かつらのみや
  25. яп. 明鏡院, めいきょういん.
  26. яп. 賀茂宮, かものみや.
  27. яп. 文智女王, ぶんちじょおう.
  28. яп. 逢春門院, ほうしゅんもんいん.
  29. яп. 八条宮穏仁親王, はちじょうのみややすひとしんのう.
  30. яп. 道寛法親王, どうかんほうしんのう.
  31. яп. 理昌女王, りしょうじょおう.
  32. яп. 光子内親王, てるこないしんのう.
  33. яп. 摩佐宮, まさのみや.
  34. яп. 理忠女王, りちゅうじょおう.
  35. яп. 新広義門院, しんこうぎもんいん.
  36. яп. 尭恕法親王, ぎょうじょほっしんのう.
  37. яп. 眞敬法親王, しんけいほうしんのう.
  38. яп. 尊證法親王, そんしょうほうしんのう.
  39. яп. 常子内親王, つねこないしんのう.
  40. яп. 永享女王, えいこうじょおう.
  41. яп. 文察女王, ぶんさつじょおう.

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Імператор Ґо-Мідзуноо // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)
  • 『新編 日本史辞典』 (Нове видання. Словник історії Японії) / 京大日本史辞典編纂会. — 東京: 東京創元社, 1994. — P.1057—1058. (яп.)
  • Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.

Посилання[ред. | ред. код]