Карл-Фердинанд д'Артуа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шарль-Фердинанд д'Артуа
Charles-Ferdinand d'Artois
Danloux - Charles Ferdinand d'Artois (1778-1820), duc de Berry.jpg
Шарль-Фердинанд д'Артуа на портреті пензля Анрі П'єра Данлу, близько 1796
Народився 24 січня 1778(1778-01-24)
Версаль
Помер 14 лютого 1820(1820-02-14) (42 роки)
Париж, Франція
·Різана рана
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of France.svg Франція
Діяльність політик
Володіє мовами французька[1]
Титул герцог Беррійський
Посада пер Франції[d]
Рід Бурбони
Батько Карл X
Мати Марія Тереза Савойська
Брати, сестри  • Sophie d'Artois[d] і Людовик XIX
У шлюбі з Марія Кароліна Бурбон-Сицилійська
Діти Від першого шлюбу:
Шарлотта, Луїза
Від другого шлюбу:
Луїза Єлизавета, Людвіг, Луїза-Марія, Генріх
Поза шлюбом:
Шарль, Фердинанд
Нагороди Орден Золотого руна
Орден Святого Духа
Орден Почесного легіону
Arms of Charles dArtois.svg

Шарль (Карл)-Фердинанд, герцог Беррійський (24 січня 1778 Версаль — 14 лютого 1820, Париж) — французький принц з династії Бурбонів, другий син графа Карла д'Артуа (майбутнього короля Карла X) та Марії-Терези Савойської.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 24 січня 1778 у Версалі. Виховувався разом зі старшим братом герцогом Ангулемським.

З 1789 в еміграції у Турині.

З 1792 по 1797 служив в армії принца Конде, а потім — в російській.

З 1801 жив у Великій Британії — то в Лондоні, то в Шотландії; вступив у морганатичний шлюб з молодою англійкою. Від цього шлюбу, не визнаного королем Людовиком XVIII, герцог Беррійський мав двох дочок, які згодом вийшли заміж за маркіза де Шаретт та принца де Фосіньї.

Повернувся до Франції під час Реставрації Бурбонів.

У 1815 після отримання звісток про втечу Наполеона з острова Ельби та висадці його у Франції, герцог Беррійський був призначений головнокомандувачем французької армії та паризького гарнізону. У міру просування Наполеона до Парижу війська переходили на бік імператора, і герцог був змушений залишити Францію. Під час Ста днів перебував у Генті.

Марія Кароліна Неаполітанська

16 квітня 1816 поєднався шлюбом з Марією-Кароліною Неаполітанською, дочкою короля Обох Сицилій Франциска I.

13 лютого 1820 при виході з оперного театру, супроводжуючи дружину з опери до екіпажу, був смертельно поранений робітником Луї Лувелем (ножова рана) та помер наступного дня.

Похований у базиліці Сен-Дені.

Після вбивства герцога Беррійського, який залишив лише дочка Луїзу (18191864; згодом дружина герцога Карла III Пармского), як розраховував Лувель, старша лінія династії Бурбонів здавалася приреченою на вимирання. Однак 29 вересня 1820 герцогиня-вдова народила посмертного сина, Генріха, герцога Бордоського, згодом відомого як граф де Шамбор та який претендував на французький престол у 1830 і 1873.

Герцог Беррійський мав також кілька коханок та позашлюбних дітей. Зокрема, два позашлюбних сина, як і законний син Генріх, народилися після його смерті.

Нагороди[ред. | ред. код]

Генеалогія[ред. | ред. код]

Людовик XV
Louis15-1.jpg
 
Марія Лещинська
Marialezczynska1725.jpg
 
Август III Фрідріх
August III. Sohn Augusts des Starken Gemälde von Anton Raphael Mengs.jpg
 
Марія Йозефа Австрійська
Maria Josepha von Sachsen-Litauen-Polen-Österreich.jpg
 
Карл Еммануїл III
Clementi and Studio - Charles Emmanuel III of Sardinia in Royal Mantle.jpg
 
Поліксена Гессен-Роттенбурзька
Polissena d'Assia by the Piedmontese School.jpg
 
Філіп V
VH471 PIN09 JacintoMelendez.jpg
 
Ізабелла Фарнезе
Isabel de Farnesio. Posterior a 1724. Óleo sobre lienzo. 81 x 63 cm. Colección particular. Madrid.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Людовік Дофін
Louis de France, dauphin (1745) by Maurice Quentin de La Tour.png
 
 
 
 
 
Марія Йозефа Саксонська
Maurice Quentin de La Tour, Marie-Josèphe de Saxe, dauphine (1749).jpg
 
 
 
 
 
Віктор Амадей III
Duprà, Domenico - Victor Amadeus III in Armour.jpg
 
 
 
 
 
Марія Антонія Іспанська
Domenico, Duprà - Maria Antonia of Spain - Prado.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Карл X
Comte d'Artois, later Charles X of France, by Henri Pierre Danloux.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Тереза Савойська
Countess of Artois.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Шарль-Фердинанд
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Література[ред. | ред. код]

  • F. R. de Chateaubriand. Mémoires touchant la vie et la mort du Duc de Berry. — 1820.
  • Michel Popoff et préface d'Hervé Pinoteau, Armorial de l'ordre du Saint-Esprit: d'après l'œuvre du père Anselme et ses continuateurs, Paris, Le Léopard d'or,‎ 1996, 204 p. ISBN 2-86377-140-X
  • Christophe Brun, Descendance inédite du duc de Berry: documents et commentaires, Paris, L'Intermédiaire des chercheurs et curieux, 1998, ISBN 2-908003-06-6

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.