Карл Гайнріх фон Гайнекен
| Карл Гайнріх фон Гайнекен | |
|---|---|
| нім. Carl Heinrich von Heineken | |
 | |
| Народився |
24 грудня 1707[4][2] Любек, Священна Римська імперія |
| Помер |
23 січня 1791[1][2][3] (83 роки) Альтдеберн, Верхній Шпревальд-Лужиця, Бранденбург, Німеччина |
| Країна | Німеччина |
| Діяльність | мистецтвознавець, бібліотекар, правник, колекціонер |
| Alma mater | Лейпцизький університет і Університет Мартіна Лютера |
| Знання мов | німецька[1] |
| Батько | Paul Heineckend |
| Мати | Catharina Elisabeth Heineckend |
| Брати, сестри | Christian Heinrich Heinekend |
Карл Гайнріх фон Гайнекен (24 грудня 1707 — 1791) — німецький історик мистецтва, який певний час відповідав за королівську колекцію короля Польщі Августа III.
Біографія[ред. | ред. код]
Він був сином Катаріни Елізабет Гайнекен, художниці та алхімістки, та Пауля Гайнекена, художника та архітектора з Любека, Німеччина[5]. Його молодший брат Крістіан Гайнріх Гайнекен (1721-1725) був вундеркіндом, відомим як «вчене дитя з Любека»[5].
Починаючи з 1724 року, Гайнекен вивчав літературу та право в Лейпцизькому університеті та університеті Галле. Десь у 1730 році він став приватним вчителем, спочатку в сім’ї Йоганна Ульріха Кьоніґа, дрезденського придворного поета, а потім у графа Александра фон Сулковського. У 1739 році він став особистим секретарем і бібліотекарем графа Гайнріха фон Брюля, відомого державного діяча та колекціонера мистецтва[5].
У 1746 році польський король Август III призначив його директором королівської колекції гравюр і малюнків. Отримавши завдання поповнити колекцію, він розвинув широку мережу, яка охопила художників, науковців і колекціонерів. Гайнекен особливо цікавився ксилографіями та гравюрами періоду до Альбрехта Дюрера і купив багато зразків для колекції. Серед його придбань були картини Корреджо і Рафаеля. У 1749 році він отримав лицарське звання імперського лицаря[5].
У 1756 році, на початку Семирічної війни, прусси заарештували Гайнекена і ув'язнили його в ратуші Дрездена. Після війни його звинуватили у фінансових зловживаннях, в основному через його тісний зв’язок з Брюлем. Його знову ув'язнили, звинувативши в розкраданні та позбавили посади. Хоча зрештою його виправдали, він був змушений залишити Дрезден[5].
Гайнекен провів решту свого життя, пишучи книги про мистецтво німецькою та французькою мовами. Він став відомим як знавець походження гравюри та інших форм друку. Деякі з його пізніших книг були надруковані лейпцизьким видавцем Йоганном Ґотльобом Іммануелем Брайткопфом[5].
Деякий час Гайнекен володів замком Альтдьоберн, будівлею в стилі бароко в Бранденбурзі, Німеччина[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Schniewind-Michel P. Heinecken [Heineken], Karl Heinrich von // Grove Art Online / J. Turner — [Oxford, England], Houndmills, Basingstoke, England, New York: OUP, 2018. — ISBN 978-1-884446-05-4 — doi:10.1093/GAO/9781884446054.ARTICLE.T037262
- ↑ а б The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ RKDartists
- ↑ а б в г д е ж Martin Schuster, Thomas Ketelsen. Carl Heinrich von Heineken in Dresden und auf Schloss Altdöbern. — Dresden: Sandstein-Verlag, 2018. — ISBN 978-3-95498-403-9
{{Reflist|refs=[1]
|
- ↑ "Carl Heinrich von Heineken (1707-1791): His Origin and His Dresden Years". Carl Heinrich von Heineken Gesellschaft.