Карл Ернст Сярґава

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карл Ернст Сярґава
ест. Karl Ernst Särgava
Народився 29 квітня (11 травня) 1868
Вяндра, Пярнумаа, Естонія
Помер 12 квітня 1958(1958-04-12)[1][2] (89 років)
Таллінн, Естонська РСР, СРСР
Поховання Метсакальмісту
Країна  Російська імперія
 Естонія
 СРСР
Національність естонець
Діяльність письменник, педагог, політик
Мова творів естонська
Роки активності 1890—1958
Партія National Front for the Implementation of the Constitutiond
Нагороди

CMNS: Карл Ернст Сярґава у Вікісховищі
[1]
(Пам'ятник Карлу Сярґаві в Таллінні)

Карл Ернст Сярґава (ест. Karl Ernst Särgava, до 1935 року — Петерсон) (ест. Peterson); 17 (29) квітня 1868, Вяндра, Пярнумаа — 12 квітня 1958, Таллінн) — естонський письменник, драматург, депутат Національних Зборів Рійґікоґу.

Біографія[ред. | ред. код]

Син вчителя. 1889 закінчив Тартуську вчительську семінарію. Вчителював у різних школах Естонії. З 1906 до закінчення Другої світової війни працював у Таллінні.

Обирався депутатом міської ради Таллінна (1907-1918, 1930-1933), 1938 — до Національних Зборів (Riigivolikogu).

Творчість[ред. | ред. код]

Друкувався з 1890. На початку творчості перебував під впливом Карла Роберта Якобсона.

У 1899-1901 видав цикл оповідань «Виразки» (т. 1-3,), в яких зображено життя естонського села.

Повість «Просвітитель» (1904) присвячена сільській інтелігенції. У ній показано банкрутство програми просвіти в умовах політичної реакції кінця XIX століття. Після революції 1905—1907 років письменник довго не друкувався.

У незалежній Естонії 1920 опублікував драму «Квітка папороті», 1922 — комедію «Новий міністр». Псевдонім Сяргава почав використовувати з 1935.

Праця останніх десятиліть його життя — історичний роман «Підемо в місто записуватися, життя своє полегшувати» (тт. 1-2, опублікований 1968).

Похований на Лісовому цвинтарі Таллінна.

Нагороди[ред. | ред. код]

Пам'ять[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Алекирс Р. Про творчість Ернста Сярґави-Петерсона // Про естонську літературу. Таллінн, 1956.
  • Alekõrs А. E. Peterson-Särgava, Tallinn, 1963.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Vändra Petersonid muudavad nime. Kaja, 7. jaanuar 1935, nr 6, lk 4.

Посилання[ред. | ред. код]