Карл фон Бардольфф

Карл фон Бардольфф
нім. Carl von Bardolff
Генерал-майор Бардольфф (1915).
Народився	3 вересня 1865(1865-09-03) Грац, Австрійська імперія
Помер	17 травня 1953(1953-05-17) (87 років) Грац, Штирія
Країна	Австрія
Діяльність	політик
Alma mater	Ґрацький університет
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна
Членство	СА
Роки активності	з 1884
Титул	барон
Посада	депутат рейхстагу Третього рейхуd
Військове звання	генерал від інфантерії
Нагороди	Орден «Pour le Mérite» (Пруссія) Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Ювілейна пам'ятна медаль 1898 Ювілейний хрест Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Кавалер Великого хреста ордена Франца Йосифа Кавалер лицарського хреста ордена Франца Йосифа Орден Залізної Корони 2 ступеня Орден Залізної Корони 3 ступеня Командор ордена Леопольда (Австрія) Кавалер ордена Леопольда (Австрія) Медаль «Ліакат» Кавалер ордена Марії-Терезії Хрест «За вислугу років» (Австрія) Військовий хрест Карла (Австро-Угорщина) Пам'ятна військова медаль (Австрія) Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медіафайли у Вікісховищі

Карл Бардольфф, в 1918-19 роках — барон фон Бардольфф (нім. Carl Freiherr von Bardolff; 3 вересня 1865, Ґрац — 17 травня 1953, Ґрац) — австрійський і німецький офіцер, генерал піхоти вермахту, оберфюрер СА.

Біографія

Син службовця цивільного суду. З жовтня 1884 по вересень 1885 року служив однорічником в піхотному полку №4. З жовтня 1885 по вересень 1888 року вивчав право в університеті Ґраца. 1 березня 1889 року повернувся на військову службу. З 1 грудня 1911 року — ад'ютант і старший офіцер військової канцелярії ерцгерцога Франца Фердинанда. Був присутній під час вбивства ерцгерцога.

Учасник Першої світової війни. З серпня 1914 року — командир 29-ї піхотної бригади. З 27 вересня 1914 року — начальник генштабу 2-ї армії, з листопада 1915 року — також начальник генштабу групи армій Бем-Ермолі. З січня 1918 року — командувач всіма австрійськими військами у внутрішніх районах. З 9 березня 1918 року — командир 60-ї піхотної бригади. 3 вересня 1918 року очолив відділ одягу і суспільного харчування Військового міністерства. 1 квітня 1919 року відправлений у відставку.

Спочатку працював юристом, з 1921 по 1932 рік — директор промислової групи. Бардольфф завжди був переконаним монархістом, проте в 1930-х роках почав симпатизувати нацистам: в 1932-37 роках — голова Німецької народної ради в Австрії, одночасно Німецького клубу у Відні.

Після аншлюсу 10 квітня 1938 року став безпартійним депутатом рейхстагу. 12 березня 1938 року вступив у СА. В часи Третього Рейху був членом контрольних рад ряду підприємств, а також займав ряд почесних посад: імперський почесний суддя Німецького трудового фронту, президент Віденського відділу Німецько-японського товариства і почесний президент Німецького товариства оборонної політики і оборонних наук. 1 серпня 1938 року переданий в розпорядження вермахту, проте жодних призначень не отримав.

Після завершення Другої світової війни був тимчасово заарештований окупаційною владою союзників. Бардольффу заборонили займатись письменницькою діяльністю.

Звання

• Генерал-майор (2 березня 1915)
• Фельдмаршал-лейтенант (4 березня 1918)
• Оберфюрер СА (12 травня 1938)
• Генерал-лейтенант в розпорядженні (15 березня 1938)
• Генерал піхоти в розпорядженні (27 серпня 1939)

Нагороди

Офіцери, нагороджені орденом Марії Терезії 17 серпня 1918 року. Бардольфф — другий праворуч у верхньому ряду.

• Ювілейна пам'ятна медаль 1898
• Ювілейний хрест (1908)
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
  • 3-го класу
  • 2-го класу з військовою відзнакою і мечами — нагороджений двічі.
• Орден Франца Йосифа
  • лицарський хрест
  • великий хрест з мечами
• Орден Залізної Корони
  • 3-го класу
  • 2-го класу з військовою відзнакою і мечами
• Бронзова і срібна медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) з мечами
• Орден Леопольда (Австрія)
  • лицарський хрест
  • командорський хрест з військовою відзнакою і мечами
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу (Німецька імперія)
• Pour le Mérite (Німецька імперія) (17 липня 1917)
• Срібна медаль «Ліакат» з шаблями (Османська імперія)
• Військовий орден Марії Терезії, лицарський хрест (17 серпня 1918) — вручений імператрицею Зітою.
• Хрест «За вислугу років» (Австрія) 2-го класу для офіцерів (25 років)
• Військовий Хрест Карла
• Пам'ятна військова медаль (Австрія) з мечами
• Почесний хрест ветерана війни з мечами (Третій Рейх)

Бібліографія

• Deutsch-österreichisches Soldatentum im Weltkrieg. Jena 1937.
• Soldat im alten Österreich. Erinnerungen aus meinem Leben. Jena 1938.

Література

• Joachim Lilla, Martin Döring, Andreas Schulz: Statisten in Uniform. Die Mitglieder des Reichstags 1933–1945. Ein biographisches Handbuch. Unter Einbeziehung der völkischen und nationalsozialistischen Reichstagsabgeordneten ab Mai 1924. Droste, Düsseldorf 2004, ISBN 3-7700-5254-4, S. 20–21.
• Joachim Lilla: Die Vertretung Österreichs im Großdeutschen Reichstag. In: Mitteilungen des Österreichischen Staatsarchivs. 48, 2000.
• Erich Stockhorst: 5000 Köpfe. Wer war was im 3. Reich. 2. Auflage. Arndt, Kiel 1985, ISBN 3-88741-117-X.
• Dermot Bradley (Hrsg.): Die Generale des Heeres 1921–1945. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang. Band 1, Biblio-Verlag, Bissendorf 1993, ISBN 3-7648-2423-9.
• Radomír Luža: Österreich und die großdeutsche Idee in der NS-Zeit. (= Forschungen zur Geschichte des Donauraumes. Band 2) Böhlau, Wien 1977, ISBN 3-205-07115-8.

Посилання

• Звання і нагороди Бардольффа.