Військовий орден Марії Терезії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Орден Марії Терезії
Maria-Theresia-Orden
Ster Orde van Maria Theresia.jpg
Ord.MariaTeresa-CAV.png
Девіз FORTITUDINI
Країна Австрія Австрія
Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Тип орден
На честь: Марія Терезія
Нагородження
Засновано: 1757
Перше: 1758
Останнє: 1931
Нагороджені:
Категорія:Кавалери ордена Марії Терезії (64)
Черговість
Старша нагорода Орден Зоряного хреста
Молодша нагорода Королівський угорський орден Святого Стефана

CMNS: Військовий орден Марії Терезії у Вікісховищі

Військовий орден Марії Терезії — австрійський військовий орден.

Був заснований королевою Угорщини і Богемії Марією Терезією в 1757 році в ході Семирічної війни на честь перемоги над пруссаками при Коліні і призначався тільки для нагородження військових. Першим нагородженим став командувач битви пр Коліні фельмаршал Леопольд Йозеф Даун. У 1918 році, після розпаду Австро-Угорської монархії, останній імператор Карл I передав права нагородження орденом Орденському порадою. У 1931 році відбулося останнє нагородження орденом, після чого Рада постановила, що подальші нагородження проводитися не будуть. Останній кавалер ордена Готтфрід фон Банфілд помер у 1986 році.

Статус[ред. | ред. код]

Орденом Марії-Терезії нагороджувалися лише офіцери, незалежно від походження та національності за багаторічну військову службу, подвиги в бою і отримані поранення. Статут ордена не допускає, щоб при носінні його знака поруч із ним були сусідами іноземні ордени. За статутом, прийнятим у 1758 р., орденом не могли нагороджуватися іноземці, але це правило ніколи не дотримувалася. Так, наприклад, кавалерами ордена були російський імператор Олександр I, німецький імператор Вільгельм II, фон Мольтке, А. В. Суворов, князь Багратіон і герцог Веллінгтон, а також багато інших знамениті воєначальники.

Кавалери ордену отримували спадковий баронський титул і довічну пенсію. Вдови кавалерів після смерті чоловіків отримували вдвічі меншу довічну пенсію.

Ступені[ред. | ред. код]

Спочатку Орден мав два ступені:

  • Великого Хреста
  • Лицарський хрест

З 15 жовтня 1765 три ступені:

  • Кавалер
  • Командор
  • Кавалер Великого Хреста
Divisa.Ord.Mil.MariaTeresa.png
Ступені
Ord.MariaTeresa-CAV.png
Кавалер
Ord.MariaTeresa-COM.png
Командор
Ord.MariaTeresa-GC.png
Кавалер Великого хреста


Знаки ордена[ред. | ред. код]

Інсигнії Великого Хреста включають знак ордена, нагрудну зірку і стрічку-перев'язь.

Знак ордена являє собою золотий леопольдовскій хрест білої емалі. У центральному медальйоні вміщено австрійський ерцгерцогський герб — поле, розділене по горизонталі на три частини — червоної, білої та червоної емалі — і обрамлений кільцем білої емалі з написом «FORTITUDINI». На реверсі ордена поміщені літери "М. Т. «і» F "(Марія-Терезія і Франц), обрамлений зеленим лавровим вінком у золотому обідку. Знаки ордена могли прикрашатися діамантами.

Нагрудна зірка ордена являє собою срібний леопольдовскій хрест з гільйошованим кінцями. Між кінцями хреста розташований лавровий вінок зеленої емалі. Центральний медальйон зірки повторює центральний медальйон знака. До 1815 року нагрудні зірки були шитими. Розміри знаків і зірок варіювалися в залежності від виробника і часу виготовлення.

Стрічка-перев'язь ордена — шовкова муарова, з бантом біля стегна, шириною близько 100 мм, червона з широкою білою смугою посередині.

Командорський знак аналогічний знаку Великого Хреста, але носився на шийній стрічці. Лицарський знак має менші розміри і носився на грудях на стрічці, складеній трикутником.

Нагороджені[ред. | ред. код]

Кавалери Великого хреста[ред. | ред. код]

Командори[ред. | ред. код]

Кавалери[ред. | ред. код]

Одночасно кавалери Лицарського хреста Залізного хреста[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Потрашков С. В. Ордена и медали стран мира. — М.: Эксмо, 2007. — С. 167—172. — 304 с. — ISBN 978-5-699-20917-0.
  • Спасский И. Г. Иностранные и русские ордена до 1917 года / Ил. художник В. Трофимов. — СПб.: Издательство «Дорваль» ТОО «Бриз» совместно с АО «Лига», 1993. — 196 с. — ISBN 5-8308-0042-x.
  • Gustav Adolph Ackermann. Ordensbuch sämmtlicher in Europa blühender und erloschener Orden und Ehrenzeichen. — Annaberg, 1855. — 255 с.
  • Maximilian Gritzner. Handbuch der Ritter- und Verdienstorden aller Kulturstaaten der Welt. — Leipzig, 1893. — 618 с.