Карл I Орлеанський

Карл I Орлеанський
фр. Charles Ier d'Orléans
Народився	24 листопада 1394 Париж
Помер	5 січня 1465 (70 років) або 4 січня 1465(1465-01-04) (70 років) Амбуаз
Поховання	Абатство Сен-Дені
Країна	Франція
Діяльність	поет, письменник
Знання мов	середньофранцузька і французька
Титул	герцог
Рід	Валуа
Батько	Людовик Орлеанський
Мати	Валентина I
Брати, сестри	Marguerite, Countess of Vertusd, John, Count of Angoulêmed, Жан де Дюнуа і Philipd
У шлюбі з	Ізабелла Валуа (королева Англії), Bonne of Armagnacd і Марія Клевська
Діти	Людовик XII, Joan of Valois, Duchess of Alençond, Marie of Orléans, Viscountess of Narbonned і Anne of Orléans, Abbess of Fontevraudd
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Карл I Орлеанський (фр. Charles d'Orléans, 24 листопада 1394, Париж — 5 січня 1465, Амбуаз) — герцог Орлеанський (1407—1465), граф де Блуа, де Дре і де Куртене, французький феодал і воєначальник, член королівського дому Валуа, один з найбільш видатних поетів Франції.

Походив з Орлеанської гілки династії Валуа. Карл був онуком короля Карла V Мудрого, сином герцога Людовика Орлеанського і Валентини Вісконті. Згодом його син Людовик у 1498 році став королем Франції як Людовик XII.

Життєпис

Народився 24 листопада 1394 року в Отелі Сен-Поль в Парижі. До 1407 року був титулярним графом Ангулемським, у 1406 році став герцогом де Валуа, після смерті батька — герцог Орлеанський (1407—1465), крім того носив титули: графа де Блуа, де Дре і де Куртене, сеньйора де Люзарша, де Шаблі, де Ла-Фер-ан-Тарденуа, де Гандель, де Шалон-сюр-Марн, де Седенія, де Шатільон, де Креси, д'Еперне і де Монтаржи.

У 1415 році після битви під Азенкуром герцог Орлеанський потрапив в англійський полон і 25 років провів у лондонському Тауері. Цінність бранця полягала в тому, що він був номінальним главою арманьяків, крім того за нього було нікому сплатити викуп. Ніяких забав у Тауері не було, тому він почав писати вірші. Звільнений з англійського полону завдяки зусиллям бургундського герцога Філіппа Доброго, а викуп сплатив з приданого своєї третьої дружини Марії, дочки герцога Клевського. Його повернення в Орлеан було відзначено народом як велике свято; сам герцог до свого повернення написав баладу з рефреном «(знайте), що миша поки ще жива». За одним з джерел, він до цього часу знав французьку гірше англійської.

Карл Орлеанський у лицарській сукні.

Майстер балади (написав 131 баладу), рондо (понад 400), пісні. До нього (як до «принцу» — судді поетичного змагання) звернені деякі балади його сучасника Франсуа Війона. Проводив поетичні змагання в Блуа (найвідоміше — конкурс балад на рядок «Від спраги вмираю над струмком», оголошений з нагоди пересохлого в замку колодязя; в змаганні взяв участь сам Карл, Війон і багато інших поетів). Карл писав вірші не тільки французькою, але і англійською мовою, яку за час полону вивчив досконально. Його вважають зачинателем традиції слати записки коханим у день святого Валентина: в Британському музеї є відправлене ним 14 лютого 1416 року віршоване послання дружині.

Помер 5 січня 1465 року в Амбуазі. Похований у Парижі.

Сім'я

Дружини

• 

  1 Ізабелла
  (1389—1409)

• 

  2 Бонна
  (1395—1430)

• 

  3 Марія
  (1426—1487)

Діти

• Від першої дружини:

• 

  Іоанна
  (1409—1432)

• Від другої дружини не було.
• Від третьої дружини:

• 

  1 Марія
  (1457—1493)

• 

  2 Людовик
  (1462—1515)

• 

  3 Анна
  (1464—1491)

Твори

• Повне зібрання творів в проекті Гутенберг [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] (фр.)

Джерела

• Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907./Карл Орлеанский (рос.)
• Hella S. Haasse et traduit du néerlandais par Anne-Marie de Both-Diez, En la forêt de longue attente le roman de Charles d'Orléans, Paris, Éd. du Seuil, 2007 (фр.)