Карська угода
| Карська угода | |
|---|---|
 | |
| Тип | договір |
| Підписано | 13 жовтня 1921 |
| Місце | Карс |
| Підписанти | Туреччина, Грузинська РСР, Азербайджанська РСР і Вірменська РСР |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Ка́рська угода 1921 року — договір про дружбу між Вірменською, Азербайджанською та Грузинською РСР з одного боку, й Туреччиною — з іншого; укладено за участі РРФСР 13 жовтня 1921 року в місті Карс на конференції, скликаній 26 вересня на виконання Московської угоди між РРФСР і Туреччиною від 16 березня 1921 року.
Основні положення[ред. | ред. код]
Карська угода набрала чинності 11 вересня 1922 року. Складається з преамбули, 20 статей і 3 додатків. Термін дії угоди не обговорювався.
Угоду підписали повноважні представники урядів:
- Вірменської РСР: Асканаз Мравян, народний комісар з закордонних справ; Погос Макінзян, народний комісар із внутрішніх справ;
- Азербайджанської РСР: Бейбуд Ага Шахтахтинський, народний комісар державного контролю;
- Грузинської РСР: Шалва Еліава, народний комісар військово-морських справ; Олександр Сванідзе, народний комісар закордонних справ і фінансів;
- Туреччини: Кязим Муса Карабекір, депутат Великих національних зборів від Адріанополя, командувач Східного фронту; Велі-бей, депутат Великих національних зборів від Бурдура; Мухтар-бей, колишній помічник статс-секретаря громадських робіт; Мемдух Шевкет-бей, повноважний представник Туреччині в Азербайджані;
- Російської РФСР: Якуб Ганецький, повноважний представник у Латвії.
Карська угода поширила на закавказькі радянські республіки основні положення Московської угоди, що передбачала заходи з установлення торгових відносин та регулювання фінансово-економічних питань, додавши до них низку статей — про полегшення перетину кордону жителями прикордонної зони та надання їм права користування пасовищами, розташованими по інший бік кордону.
Угода сприяла усуненню суперечностей між Туреччиною та Закавказзям, спричинених спробами деяких кіл у Туреччині зберегти в силі Александропольський договір 1920 року. З іншого боку Карська угода сприяла зміцненню міжнародного положення Туреччини.
Кордон[ред. | ред. код]
Відповідно до угоди міста Карс та Ардаган відійшли до Туреччини. Гора Арарат також опинилась на території Туреччини.
Таке розмежування стало основною причиною, за якою сучасна Вірменія не визнає Карську угоду.[1]
Денонсація Грузією[ред. | ред. код]
Верховна Рада Грузинської Республіки була уповноважена денонсувати угоду 21 жовтня 2005 року.[2] Процедура денонсації угоди була виконана відповідно до Віденської конвенції про правонаступництво держав відносно 1978 року ОБСЄ (Конвенція набула чинності 1996 року).[3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Олександр Сотніченко Вірменська пастка для турецького Церетелі [Архівовано 13 вересня 2011 у Wayback Machine.]
- ↑ Про Карську угоду[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Віденська конвенція про правонаступництво держав відносно договорів. Архів оригіналу за 30 липня 2006. Процитовано 4 травня 2014.
Джерела[ред. | ред. код]
- Карська угода [Архівовано 25 квітня 2014 у Wayback Machine.]
- № 1332 Запис шостого засідання Берлінської (Потсдамської) конференції керівників союзних держав [Архівовано 17 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- Про Карську угоду[недоступне посилання з липня 2019]
|
