Карута

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Реклама карути від Nintendo, близько 1890 р.

Карута (яп. かるた, з порт. carta)[1]японські гральні карти. Вперше карти були привезені в Японію португальськими торгівцями в середині 16-го сторіччя, та використовувалися в іграх на взятки. Власне японські колоди вперше були створені в Мііке, частині провінції Тікуґо наприкінці 16-го століття. Меморіальній зал карути Мііке в місті Омута — єдиний міський музей Японії, що повністю присвячений історії карута.[2][3]

Колоди карути поділяють на дві групи: ті, що походять від португальських колод, та ті, що походять від е-авасе.[4] Е-авасе походить від гри каі-авасе, в яку грали мушлями, але на початку 17 сторіччя стали використовувати карти. Основний сенс будь-якої гри е-авасе полягає в тому, що необхідно швидко визначити, яка карта з набору необхідна, та схопити її раніше за опонента. Часто в такі ігри грають у молодшій та середній школі на заняттях.

Ігри португальського походження[ред. | ред. код]

Комацуфуда[ред. | ред. код]

Набір комацуфуда.

Перша зроблена в Японії колода карути називалась тенсьо-карута (яп. 天正カルタ), названа за ім'ям періоду Тенсьо (1573-1592).[5] Така колода складалась з 48 карт без десяток, як і португальські колоди того періоду. В колоді були чотири масті: кубки, монети, палиці і мечі, а також карти валета, лицаря (аналогічно дамі в французькій колоді) та короля. У 1633 році сьогунат Токугава заборонив ці карти, і японським виробникам довелося повністю змінити їх дизайн. В результаті ізоляціоністської політики Японії карута розвивалася окремо від решти світу. Щоб обійти заборону португальських карток, виробники створювали дуже абстрактні малюнки для карт, що стало називатися мекурі-карута. До середини 20 століття мекурі-карута втратило свою популярність, але й досі використовується в колоді комацуфуди (яп. 小松札) для гри в каккурі.[6]

Унсун-карута[ред. | ред. код]

Набір унсун-карута.

Колоди унсун-карути (яп. うんすんカルタ) з'явились наприкінці 17-го ст. Вони складаються с 75 карт, що поділені на п'ять мастей по 15 рангів кожна, з яких шість рангів — старші. У португальських колодах на тузах були зображені дракони, в той час як в колодах унсун-карута тузи і дракони були окремими картами. Порядок старших карт змінюється залежно від того, чи належать вони до козирної масті. Унсун-карута досі використовується в Хітойосі, для гри хатінін-мері.[7]

Кабуфуда[ред. | ред. код]

Набір кабуфуда.

Колоди кабуфуда (яп. 株札) також є різновидом колод мекурі-карута, але зображення на всіх картках одинакові. Картки кабуфуда використовуються для азартних ігор, таких як оітьо-кабу. В таких колодах є 40 карток: зі зображенням чисел від 1 до 9, по чотири на число, та чотири валети.

Харіфуда та хікіфуда[ред. | ред. код]

В азартну гру техонбікі грають колодами харіфуда (張札) або хікіфуда (引札). Колода харіфуда містить 42 картки по сім карток із номерами від одного до шести. У хікіфуда (або також мамефуда (豆札)) — 48 карток, по вісім карток від однієї до шести монет, подібно до мекурі-карута. Гра техонбікі полягає в тому, що гравець намагається вгадати, яке число від 1 до 6 обрав дилер.[8][9]

Ханафуда[ред. | ред. код]

Січень
Березень
Вересень

Ханафуда (яп. 花札, "квіткові картки", також називається "ханакарута") — колоди по 48 карт із квітковими зображеннями початку 19 століття. На відміну від інших колод, в колоді ханафуда 12 мастей (що відповідає місяцям), які мають по чотири карти.

Е-авасе карута[ред. | ред. код]

Ута-ґарута[ред. | ред. код]

Торіфуда та йоміфуда
Торіфуда з набору для іта-карута
Гра в ута-ґарута

Ута-ґарута (яп. 歌ガルタ, "поетична карута") — карткова гра, в якій на двох колодах по 100 карток написано 100 віршів вака зі збірки Хякунін-іссю. Одна колода — йоміфуда (読札, "карти для читання"), на цих картках написаний повний вірш. Картки другої колоди, що називається торіфуда (取り札, "карти для хапання"), співпадають з картками першої, але на них написані лише останні декілька рядків вірша. У грі беруть участь два гравці, а також один читач. Коли читач читає картку-йоміфуда, гравці повинні знайти відповідну картку-торіфуда раніше за опонента. Ута-ґарута — традиційна новорічна гра.[10] Також на різних рівнях проводяться змагання з ута-ґарути, а щороку в січні в синтоїстському храмі Омі в Оцу, Сіга проходить національний турнір.[11]

Також є декілька ігор з такими колодами, що не базуються на пошуку відповідних карт, такі як бодзу-мекурі (坊主めくり), та іро-каммурі (яп. 色冠, "цвітасті корони").[12][13] В такі ігри грають колодами йоміфуда.

Іта-карута[ред. | ред. код]

Іта-карута (яп.板かるた) — різновид карута з Хоккайдо. А цьому варіанті картки-торіфуда зроблені з дерева.[14][15] Ця колода використовується в грі сімо-но-ку карута (яп. 下の句かるた), в якій читається остання половина вірша.[16]

Іроха-карута[ред. | ред. код]

Іроха-карута (яп.いろはかるた ) — це легша для розуміння гра для дітей, схожа на ута-ґарута, але з 96 картками. Замість віршів на картках зображено 47 складів хірагани, а також кандзі кьо (, "столиця"). Ця колода основана на порядку іроха та включає два застарілі склади, wi () і ми (). Зазвичай торіфуда має малюнок з каною в куті картки. Відповідний йоміфуда містить прислів'я, пов'язане з картинкою, що починається на склад кани з торіфуди. Є 3 варіанти іроха-карути: Камігата (західний), Едо (східний) та Оварі. Кожен варіант має свій набір прислів’їв, в залежності від місцевого діалекту. Варіант Камігата, або Кіотська, є найстарішим, але варіант Едо є найбільш поширеним, її можна знайти по всій Японії. Варіант Оварі існував в другій половині 19-го століття, перш ніж був замінений версією Едо.

Обаке-карута[ред. | ред. код]

Обаке-карута початку 19 ст. Це уі (), застарілий склад.

Обаке-карута — це застаріла варіація іроха-карута, що була розповсюджена в Токіо. Ці картки були створені в період Едо і залишалися популярними протягом 1910-х та 1920-х років.[17] Назва "обаке-карута" означає "карти-привиди" або "карти-чудовиська", тому що кожна карта в колоді містить склад хірагани та істоту з японської міфології.[17] Така гра вимагає знання японської міфології та фольклору, оскільки гравці намагаються зібрати картки згідно підказкам, прочитаним суддею. Перемагає той гравець, який до кінця гри накопичить найбільше карт.

Обаке-карута є однією з перших спроб японських компаній визначити легендарних істот, класифікувати і згодом продати. Таким чином, можна вважати обаке-карута попередником фільмів «Godzilla», та франшиз колекційних карткових ігор «Yu-Gi-Oh!» або «Pokémon», у яких гравець також збираає картки з магічними істотами.Багато покемонів були основані на істотах з японської міфології.[17]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Sakomura, Tomoko (2004). Asian Games: The Art of Contest. New York: Asia Society. с. 267–269. 
  2. Omuta City Miike karuta, history museum. Retrieved 22 February 2018.
  3. Miike Playing Cards and History Material Museum. Retrieved 22 February 2018.
  4. Mann, Sylvia (1990). All Cards on the Table. Leinfelden: Deutches Spielkarten-Museum. с. 193–200. 
  5. Pollet, Andrea. Tensho Karuta at Andy's Playing Cards. Retrieved 30 July 2015.
  6. Kuromiya Kimihiko. (2005). "Kakkuri: The Last Yomi Game of Japan". The Playing-Card, Vol 33-4. p. 232-235.
  7. Depaulis, Thierry (2009). "Playing the Game: Iberian Triumphs Worldwide". The Playing-Card. Vol 38-2, p. 134-137.
  8. Pollett, Andrea. Tehonbiki at Andy's Playing Cards. Retrieved 30 July 2015.
  9. Pakarnian, John, "Game Boy: Glossary of Japanese Gambling Games", Metropolis, January 22, 2010, p. 15.
  10. Bull, David. Karuta: Sports or Culture? at Woodblock.com. Retrieved 22 February 2018.
  11. Karuta Festival at Oumi Jingu. Retrieved 22 February 2018.
  12. McLeod, John. 100 poets at pagat.com. Retrieved 25 January 2016.
  13. Takahashi, Hironori. Iro Kammuri at Japanese Traditional Games. Retrieved 25 January 2016.
  14. Wintle, Simon. Uta Garuta at World of Playing Cards. Retrieved 25 January 2016.
  15. Pollett, Andrea. Japanese Matching Cards, part 1 at Andy's Playing Cards. Retrieved 25 January 2016.
  16. Takahashi, Hironori. Ita Karuta at Japanese Traditional Games. Retrieved 25 January 2016.
  17. а б в Pflugfelder, Gregory M. "Display Case 8: Monster Merchandise (II)". Godzilla Conquers the Globe: Japanese Movie Monsters in International Film Art. Accessed 11 March 2006.

Посилання[ред. | ред. код]