Каєтан Проскура-Сущанський
| Каєтан Проскура-Сущанський | |
|---|---|
| пол. Kajetan Proskura Suszczański | |
| Народився | біля 1759 |
| Помер | 1835 |
| Громадянство |
 Річ Посполита →  Російська імперія |
| Відомий завдяки |
депутат Чотирирічного сейму дідич Корнина |
| Посада | посол Сейму Речі Посполитої[d] |
| Військове звання | ротмістр |
| Рід | Q63531813? |
Кає́тан Проску́ра-Суща́нський гербу Кшижо́стшал (пол. Kajetan Proskura Suszczański herbu Krzyżostrzał, біля 1759 — 1835) — український шляхтич, депутат Чотирирічного сейму (1788—1792) від Київського воєводства.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився приблизно у 1759 році в давньому шляхетському роді Проскур-Сущанських[1]. Був останнім дідичем містечка Корнин. З 1788 по 1792 рік виконував обов'язки депутата Чотирирічного сейму від Київського воєводства, на якому у 1791 році подав розходження у проведенні меж Брацлавського воєводства. Тучапський староста. Королівський ротмістр. У 1794 році, за два роки до Третього переділу Польщі, був засланий у вигнання.
Був власником стада дуже відомих в Україні «проскурянських коней». Сучасники Каєтана Проскури характеризували його як чесну та порядну особу. У 1800 році він востаннє був керівником Київського суду, а у 1807 році обіймав посаду маршалка Сквирського повіту[2]. Виконував обов'язки підкоморія чигиринського, черкаського та сквирського, а також житомирського земського судді. У 1812 році, перебуваючи у чині колезького радника, Проскура-Сущанський придбав містечко Германівку. У 1824 році декілька селян з Германівки написали губернатору скаргу на власника, за що їх мало бути покарано батогами. При намаганні виконати вирок суду виник селянський бунт, для придушення якого було задіяно три роти солдат[3].
Помер у 1835 році[3]. Після смерті Германівку успадкувала його дружина Тереза.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom IV (Kornin) (пол.) . Архів оригіналу за 18 Вересня 2018. Процитовано 21 червня 2017.
- ↑ Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom X (Skwira) (пол.) . Архів оригіналу за 30 Червня 2017. Процитовано 21 червня 2017.
- ↑ а б Германівка. «Персональний сайт Кифаренка Сергія». Архів оригіналу за 23 Жовтня 2016. Процитовано 21 червня 2017.
Посилання[ред. | ред. код]
- Jarosław Gdański, Mariusz Machynia, Czesław Srzednicki, Kamil Stepan, Wojsko Koronne. Formacje Targowicy, szkolnictwo wojskowe. Varia. Uzupełnienia, Kraków 2003, s. 135.
- Kalendarzyk narodowy y obcy na rok ... 1792. ..., Warszawa 1791, s. 322.
- Rodzina, herbarz szlachty polskiej, t. XIV, Warszawa 1917, s. 356.