Каєтан Проскура-Сущанський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Каєтан Проскура-Сущанський
пол. Kajetan Proskura Suszczański
Народився біля 1759
Помер 1835(1835)
Громадянство Chorągiew królewska króla Zygmunta III Wazy.svg Річ ПосполитаFlag of Russia.svg Російська імперія
Відомий завдяки депутат Чотирирічного сейму
дідич Корнина

Кає́тан Проску́ра-Суща́нський гербу Кшижо́стшал (пол. Kajetan Proskura Suszczański herbu Krzyżostrzał, біля 1759 — 1835) — український шляхтич, депутат Чотирирічного сейму (17881792) від Київського воєводства.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився приблизно у 1759 році в давньому шляхетському роді Проскур-Сущанських[1]. Був останнім дідичем містечка Корнин. З 1788 по 1792 рік виконував обов'язки депутата Чотирирічного сейму від Київського воєводства, на якому у 1791 році подав розходження у проведенні меж Брацлавського воєводства. Тучапський староста. Королівський ротмістр. У 1794 році, за два роки до Третього переділу Польщі, був засланий у вигнання.

Був власником стада дуже відомих в Україні «проскурянських коней». Сучасники Каєтана Проскури характеризували його як чесну та порядну особу. У 1800 році він востаннє був керівником Київського суду, а у 1807 році обіймав посаду маршалка Сквирського повіту[2]. Виконував обов'язки підкоморія чигиринського, черкаського та сквирського, а також житомирського земського судді. У 1812 році, перебуваючи у чині колезького радника, Проскура-Сущанський придбав містечко Германівку. У 1824 році декілька селян з Германівки написали губернатору скаргу на власника, за що їх мало бути покарано батогами. При намаганні виконати вирок суду виник селянський бунт, для придушення якого було задіяно три роти солдат[3].

Помер у 1835 році[3]. Після смерті Германівку успадкувала його дружина Тереза.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • Jarosław Gdański, Mariusz Machynia, Czesław Srzednicki, Kamil Stepan, Wojsko Koronne. Formacje Targowicy, szkolnictwo wojskowe. Varia. Uzupełnienia, Kraków 2003, s. 135.
  • Kalendarzyk narodowy y obcy na rok ... 1792. ..., Warszawa 1791, s. 322.
  • Rodzina, herbarz szlachty polskiej, t. XIV, Warszawa 1917, s. 356.