Перейти до вмісту

Квазісупутник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Схема типової орбіти квазісупутника

Квазісупутник (англ. Quasi-satellite) — небесний об'єкт, що перебуває в орбітальному резонансі 1:1 з планетою, що дає йому змогу залишатися поблизу планети протягом багатьох орбітальних періодів.

Період обертання квазісупутника навколо Сонця дорівнює періоду обертання планети, однак квазісупутник має інший ексцентриситет орбіти, що зазвичай перевищує ексцентриситет орбіти планети. Щодо планети квазісупутник повільно рухається по витягнутій траєкторії в бік, протилежний рухові планети[1].

На відміну від справжнього супутника, орбіта квазісупутника розташована поза межами сфери Гілла і тому нестабільна. Через деякий час взаємний рух планети та квазісупутника переходить до інших форм орбітального резонансу, що призводить до їхньої розбіжності[2].

Приклади

[ред. | ред. код]

Земля

[ред. | ред. код]

Станом на 2002 рік було відомо три квазісупутники Землі:

Ці об'єкти залишаються на орбітах квазісупутника від десятків до сотень років[3]. У 2011 році стало відомо про ще один астероїд із групи Аполлона на підковоподібній орбіті — 2010 SO16[4][5].

У 2012 році було відкрито астероїд діаметром 50 м (367943) Дуенде, який не тільки є квазісупутником, а й пролетів 15 лютого 2013 року на мінімальній відстані від центру Землі — 27 000 км[6].

У 2016 році виявили ще один природний квазісупутник Землі — астероїд (469219) Камоалева (тимчасове позначення — (469219) 2016 HO3)[7][8], який почав обертатися навколо Землі близько ста років тому[9].

У 2023 році астрономи виявили астероїд 2023 FW13, який обертається навколо Сонця синхронно із Землею і є стародавнім квазісупутником Землі. Цей астероїд перебуває поблизу Землі із 100 року до нашої ери і залишатиметься там принаймні до 3700 року нашої ери. Вчені вперше помітили 2023 FW13 28 березня 2023 року за допомогою оглядового телескопа Pan-STARRS, що розташований на вершині сплячого вулкана Галеакала на Гаваях. Згодом його існування підтвердили зі ще одного телескопа на Гаваях і Національної обсерваторії Кітт-Пік і SkyCenter на горі Леммон в Аризоні (США). Астероїд 2023 FW13 має приблизно 20 м у діаметрі. Щороку він наближається до Землі на 15 млн км. Водночас найближча точка місячної орбіти відносно Землі — 360 000 км[10][11].

У 2024 році було відомо про сім квазісупутників Землі[12][13].

Підковоподібна орбіта квазісупутника (419624) 2010 SO16 відносно Землі

Станом на 2025 рік відомо вже вісім квазісупутників Землі[14], в тому числі 2025 PN7, який рухається у витонченому гравітаційному зв'язку з нашою планетою[15].

Список квазісупутників може змінюватись через нестабільність їх орбіт. Наприклад астероїд 2002 AA29[16] протягом спостережень декілька разів переходив між квазісупутниковою та підковоподібною орбітою навколо точок Лагранжа L4 та L5.

Венера

[ред. | ред. код]

У 2002 році був відкритий астероїд 524522 Zoozve , який є тимчасовим квазісупутником Венери.

Юпітер

[ред. | ред. код]

У різні періоди часу квазісупутниками Юпітера були три астероїда 2001 QQ199, 2004 AE9 та 2000 HR24 [17] і комети P/LINEAR-Catalina, P/LINEAR[18].

Нептун

[ред. | ред. код]

У Нептуна є квазісупутник (309239) 2007 RW10 вже близько 12,5 тис. років, він знаходитиметься на цій орбіті ще стільки ж[19].

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

29 вересня 2024 року, астероїд під назвою 2024 PT5 став тимчасовим супутником Землі — унаслідок цього у нашої планети з’явився ще один власний, але тимчасовий мінімісяць. Очікується, що він буде обертатися навколо Землі тільки з 29 вересня по 25 листопада, а потім вийде з «обіймів» її гравітації[20][21]. Як зазначило агентство Associated Press, 2024 PT5 повернеться до Землі лише у 2055 році[22][23].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Marcos, C. de la Fuente; Marcos, R. de la Fuente (1 листопада 2016). The analemma criterion: accidental quasi-satellites are indeed true quasi-satellites. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. Т. 462, № 3. с. 3344—3349. doi:10.1093/mnras/stw1833. ISSN 0035-8711. Процитовано 9 квітня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  2. ↑ Квазісупутник
  3. ↑ Connors, M.; Chodas, P.; Mikkola, S.; Wiegert, P.; Veillet, C.; Innanen, K. (2002–10). Discovery of an asteroid and quasi-satellite in an Earth-like horseshoe orbit. Meteoritics and Planetary Science (англ.). Т. 37, № 10. с. 1435—1441. doi:10.1111/j.1945-5100.2002.tb01039.x. ISSN 1086-9379. Процитовано 9 квітня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
  4. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 9 квітня 2023.
  5. ↑ IAU Minor Planet Center. www.minorplanetcenter.net. Процитовано 9 квітня 2023.
  6. ↑ Масивний астероїд наблизиться до Землі 15 лютого. day.kyiv.ua (укр.). Процитовано 9 квітня 2023.
  7. ↑ IAU Minor Planet Center. www.minorplanetcenter.net. Процитовано 9 квітня 2023.
  8. ↑ https://www.jpl.nasa.gov. Small Asteroid Is Earth's Constant Companion. NASA Jet Propulsion Laboratory (JPL) (амер.). Процитовано 9 квітня 2023. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |last= (довідка)
  9. ↑ Квазісупутник Землі Камо'оалева може бути фрагментом Місяця
  10. ↑ [https://www.space.com/asteroid-2023-fw13-quasi-moon-earth Newfound asteroid is a long-term 'quasi-moon' of Earth By Sharmila Kuthunur published 1 day ago]
  11. ↑ Астрономи виявили стародавній квазісупутник Землі. 13.04.2023, 10:07
  12. ↑ Earth has 7 strange quasi-moons — and you could name one of them. // By Monisha Ravisetti published July 6, 2024
  13. ↑ Вчені виявили у Землі ще сім супутників — як це можливо і чи отримають вони імена. // Автор: Тимофій Галаган. 09.07.2024, 04:55
  14. ↑ de la Fuente Marcos, C.; de la Fuente Marcos, R. (2025). The growing population of Earth quasi-satellites. Research Notes of the AAS. 9 (9): 173. doi:10.3847/2515-5172/ae028f.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  15. ↑ Квазісупутник 2025 PN7: що відомо про новий об’єкт на орбіті Землі. // Копірайтер: Світлана Овсієнко. 28.10.2025, 07:00
  16. ↑ de la Fuente Marcos, C.; de la Fuente Marcos, R. (2025). The growing population of Earth quasi-satellites. Research Notes of the AAS. 9 (9): 173. doi:10.3847/2515-5172/ae028f.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  17. ↑ Herschel (2000). 2000 J50 : MPEC 2000-J50 : 2000 J50. Minor Planet Electronic Circulars. Minor Planet Center. Процитовано 14 вересня 2025.
  18. ↑ SpringerLink - Journal Article. springerlink.com via Wikiwix. Процитовано 04–11–2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
  19. ↑ de la Fuente Marcos, C.; de la Fuente Marcos, R. (2012). (309239) 2007 RW₁₀: a large temporary quasi-satellite of Neptune. *Astronomy & Astrophysics*. 545: L9. doi:10.1051/0004-6361/201219931. Процитовано 14 вересня 2025.
  20. ↑ Earth is set to get a second moon from today; here’s all you need to know. 29 Sep 2024, 02:46 PM IST
  21. ↑ Тимчасовий гість. Сьогодні у Землі з’явиться власний мінімісяць: що про нього відомо. 29.09.2024, 11:01
  22. ↑ Earth’s ‘mini moon’ may have been a chunk of our actual moon. // By Marcia Dunn. Updated 4:10 PM GMT+2, November 24, 2024
  23. ↑ Земля втратить супутник-"мінімісяць": науковці прогнозують його повернення через 30 років. // Автор: Кирило Шостак. 24.11.2024, 22:51
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Квазісупутник&oldid=47911117