Квашений кизил

Квашений кизил — продукт із квашених незрілих плодів їстівного кизилу (лат. Córnus mas), відомий у давньоримській та польській кухні. У Німеччині квашений або солоний кизил називають «фальшиві оливки», в Україні «польські оливки».

Приготування

Для приготування квашеного кизилу збирають повністю сформовані, але ще незрілі плоди від зеленого до блідо-рожевого кольору. Їх, так само, як і оливки чи огірки, кладуть у бочки, наповнені міцним розсолом, приправляють лавровим листям і, залежно від рецепту, зеленим кропом чи чабером. Після квашення їх також можна полити оливковою олією. Квашений кизил виготовляють і промисловим способом.

Квашений кизил має високу харчову цінність.

Існують рецепти маринованого кизилу.

Історія

У Стародавній Греції і Римі про приготування солінь із плодів кизилу в I ст. нашої ери писали Колумелла та Діоскорид; пізніше переклади їх праць з медицини викликали деякий інтерес до квашеного кизилу в Англії XVII ст..

Рецепти засоленого кизилу описані й у кількох кулінарних книгах, виданих у Польщі на початку XIX ст., в тому числі в анонімному посібнику «Способи виготовлення мила, свічок, оцтів, приправи для фруктів, соління та копчення м'яса, випікання хліба, варіння пива та виготовлення крохмалу», опублікованому у Львові в 1801 році. Квашені плоди кизилу використовували для заміни оливок, на які вони були схожі за смаком та зовнішнім виглядом. Це підтверджується рукописом 1782 року, у якому серед відомостей про ягоди кизилу зазначено, що «незрілі ягоди кизилу кладуть у страви замість оливок». Ця страва була елементом придвірної кухні Східної Малопольщі та Східного Пограниччя. Квашений кизил додавали в соуси, що подаються до смаженого м'яса. Етнографічне інтерв'ю свідчить про те, що його готували у садибі у Болестрашицях у першій половині ХХ ст..

У 2008 році «Кизил підкарпатський квашений» був включений до списку традиційних продуктів польського Підкарпатського воєводства.

Див. також

• Квашені лимони
• Квашені огірки
• Квашені помідори