Кріп

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Кріп
Illustration Anethum graveolens0.jpg
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Аралієцвіті (Apiales)
Родина: Окружкові (Apiaceae)
Підродина: Селерові (Apioideae)
Триба: Apieae
Рід: Anethum
Вид:
Кріп (A. graveolens)
Біноміальна назва
Anethum graveolens
L., 1753
Commons-logo.svg Вікісховище: Anethum graveolens

Кріп запашний[1], кріп пахучий[2], кріп (Anethum graveolens L.) — однорічна трав'яниста рослина родини окружкових.

Кріп є поширеною городньою культурою, яка широко використовується як їстівна рослина для виготовлення приправ, соління огірків, помідорів та іншої городини.

У дикому стані росте в Південно-західній та Центральній Азії.

Етимологія[ред. | ред. код]

Українське кріп (розм. укрі́п, окрі́п[3][4], дав.-рус. кропъ), очевидно, походить від прасл. *koprъ (пор. укр. і рос. копер, пол. kорr); метатеза пояснюється впливом слова «кропити» — стебла рослини використовувались для кропил[5]. Праслов'янська форма в первісному значенні тлумачиться як «духмяна рослина» і порівнюється з лит. kvẽpia («добре пахне», «благоухає»), kvė̃pė, kvė̃pti, kvepė́ti, kvãpas («дух», «дихання», «запах»), а також з *kopъtь («кіпоть»)[6].

Опис рослини[ред. | ред. код]

Виростає у висоту до 140—160 см, має тонкі майже голі та добре розгалужені стебла, рідкі, тонкі та м'які листки 10-20 см в довжину. Відростки листя мають в ширину 1-2 мм, листки ниткоподібні шириною менше 1 мм. Квіти мають забарвлення від білого до жовтого, зібрані в невеликі зонтики (парасольки) діаметром 2-9 см. Цвіте рослина в червні-липні, плоди достигають у кінці серпня.

Насіння 4—5 мм в довжину та 1 мм в товщину, злегка викривлені, з поздовжніми боріздками. Плоди мають приємний специфічний запах, пряний смак.

Хімічний склад[ред. | ред. код]

Рослина містить тіамін, рибофлавін, нікотинову кислоту, біфлавоноїди, аскорбінову кислоту, кверцетин, фолієву кислоту, солі заліза, калію, кальцію, фосфору, летку олію, каротин, флавоноїди, ізорамнестин, камферол[7].

Застосування[ред. | ред. код]

Кріп з давніх часів використовується людьми в їжу. Перші згадування про кріп зустрічаються в працях стародавніх греків і римлян. Батьківщиною кропу є Азія.

Запах кропу в Стародавній Греції «змагався» з ароматом троянд[8]. Гілки кропу з перисто-розсіченими листями вплітали у вінки[8].

Відома грецька поетеса Сафо оспівала кріп у віршах[8]:

«

Вінком охопи,
Дика моя,
хвилі кучерів прекрасних.
Нарви для вінка
ніжною рукою
свіжих кропу гілок.

«

У кулінарії використовують зелень та насіння як ароматичну приправу, додаючи до страв з м'яса, риби, овочів, салатів та маринадів, а в цвітучому стані при солінні і маринуванні овочів.

Зелень кропу містить багато вітамінів (до 132 мг/% аскорбінової кислоти і до 7 мт/% каротину[9]) та мікроелементів, які добре впливають на стан всіх органів і систем організму. Змолоте насіння кропу додають у чай, що робить його ароматним.

У дієтичному харчуванні зелень кропу застосовується при ожирінні, захворюваннях печінки та жовчного міхура, дискинезії жовчних шляхів, гастритах, метеоризмі.

Кріп дуже багатий мінеральними солями, кальцієм, залізом і фосфором, містить провітамін А, вітаміни D, E, До, B1, B2, B6, B12, H, велику кількість вітаміну С, а також інші активні сполуки, флавоноїди, ефірні олії, тому він незамінний в безсольових дієтах. Його благотворний вплив на травлення був відомий на Близькому Сході ще в біблійські часи. Рекомендується як ліки проти колік, здуття, проблем з травленням (включаючи важке нетравлення шлунку). Кріп стимулює роботу печінки і нирок, зменшує завзятий кашель. Його рекомендують використовувати для боротьби з безсонням, для усунення неприємного запаху з рота і як засіб, що підсилює утворення молока у жінок, що годують грудьми.

Протягом сторіч наші предки використовували кріп для засолювання капусти, огірків, перцю, грибів, помідорів. Кріп надавав аромат засоленим продуктам, ще й охороняючи їх від плісняви та псування.

Ефірна олія з кропу широко застосовується як ароматичний засіб у харчовій і лікеро-горілчаній промисловості.

На зелень кріп збирають, коли він досягне висоти 10-12 см, а для технічних цілей після цвітіння, висмикуючи з корінням[9].

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Anethum graveolens // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987.
  3. Укріп // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Окріп // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  5. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
  6. М. Р. Фасмер. Копер // Этимологический словарь русского языка. — М. : Прогресс, 1964—1973.
  7. Товстуха Є. С. Фітотерапія. — К.: Здоров'я, 1990.-304 с., іл., 6,55 арк. іл. Тир. 75 000 прим. ISBN 5-311-00418-5
  8. а б в (рос.) Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576с.
  9. а б Советы по ведению приусадебного хозяйства / Ф. Я. Попович, Б. К. Гапоненко, Н. М. Коваль и др.; Под ред. Ф. Я. Поповича. — Киев: Урожай, 1985.— с.664, ил.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]