Східні креси

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Східні креси (пол. Kresy Wschodnie, від польського слова «крес» — границя, кінець, край) — польська назва територій сьогоденної Західної України, Білорусі і Литви, що колись входили до складу Польщі; «східна окраїна» [1]. Польські жителі цих територій, у тому числі репатрійовані до Польщі, можуть називатися кресов’янами або зневажливо — забуголями[2].

Етимологія[ред.ред. код]

Воєводства в Польщі в 19221939. Шість східних воєводств представляли собою приблизний терен Східних кресів

Термін «Креси» з'явився в середині XIX ст. у творах польського поета Вінцент Поля[2], зокрема в поемі «Могорт» (1854), в якій описуються події незадовго після «уманської різанини», на кордоні Речі Посполитої і Кримського ханства[2]. Поширенню терміну сприяло уявлення про особливу цивілізаторську місію поляків на цих землях, і походження найбільших польських поетів - Адама Міцкевича та Юліуша Словацького з цих земель. Слово «Креси» вкоренилося в польський літературі і публіцистиці як означення територій на схід від Вільно і Львова, які до кінця XVIII ст. належали Речі Посполитій. У міжвоєнний період, Другої Речі Посполитої офіційна назва «Східні креси» стосувалося заселених українцями, білорусами і литовцями воєводств (Львівського, Тернопільського, Станіславського, Волинського, Поліського, Білостоцького, Віленського і Новогродського)[2]. У 1924 польським парламентом був прийнятий особливий «кресовий» закон, за яким з метою асиміляції місцевого населення на Західній Україні і в Західній Білорусі вводилося двомовна шкільна освіта[3].

Населення Східних кресів у міжвоєнний період[ред.ред. код]

Етнічний склад на 1931

Населення Східних кресів було багатонаціональним, головним чином з поляків, українців і білорусів. За даними польських наукових досліджень, поляки були найбільшою етнічною групою в цих регіонах, і були демографічно найбільшою етнічною групою в містах регіону. Інші національні меншини: литовці (на півночі), євреї (розкидані в містах і селищах по всьому терену), чехи (на Волині), а також росіяни.

Рідною мовою назвали, згідно з польським переписом 1931:

У середині і наприкінці 1940-х років велика частина польського населення України, в основному, репатріювалася. У той же час збереглися великі польські громади в Білорусі та Литві.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Социально-экономическое положение Западной Беларуси
  2. а б в г Тут «Креси», там — «Закерзоння»…
  3. Литвин В. Духовне життя.

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]


Історія України Це незавершена стаття з української історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Історія Це незавершена стаття з історії Білорусі.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.