Східні креси

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Східні креси (пол. Kresy Wschodnie, від kres — границя, кінець, край) — польська назва територій сьогоденної Західної України, Західної Білорусі і Литви, що колись входили до складу Польської республіки; «східна окраїна»[1]. Польські жителі цих територій, у тому числі репатрійовані до Польщі, можуть називатися кресов'янами або зневажливо — забуголями[2].

Етимологія[ред.ред. код]

Воєводства в Польській республіці у 19221939 роках. Шість східних воєводств представляли собою приблизний терен Східних кресів

Термін «Креси» з'явився в середині XIX ст. у творах польського поета Вінценти Поля[2], зокрема в поемі «Могорт» (1854), в якій описуються події незадовго після «Взяття Умані», на кордоні Речі Посполитої і Кримського ханства[2]. Поширенню терміну сприяло уявлення про особливу цивілізаторську місію поляків на цих землях, і походження найбільших польських поетів — Адама Міцкевича та Юліуша Словацького з цих земель. Слово «Креси» вкоренилося в польський літературі і публіцистиці як означення територій на схід від Вільно і Львова, які до кінця XVIII ст. належали Речі Посполитій. У міжвоєнний період Польської республіки офіційна назва «Східні креси» стосувалася заселених українцями, білорусами і литовцями воєводств (Львівського, Тернопільського, Станіславського, Волинського, Поліського, Білостоцького, Віленського і Новогродського)[2]. У 1924 польським парламентом був прийнятий особливий «кресовий» закон, за яким з метою асиміляції місцевого населення в Західній Україні та Західній Білорусі вводилося двомовна шкільна освіта[3]. Також для зміни національного складу земель інтенсивно проводилося заселення поляками.

Населення Східних кресів у міжвоєнний період[ред.ред. код]

Етнічний склад на 1931

Населення Східних кресів було багатонаціональним, головним чином — з українців, білорусів і литовців. За офіційними польськими твердженнями поляки були найбільшою етнічною групою в цих регіонах та демографічно найбільшою етнічною групою в містах регіону. Корінні національності нібито були меншинами, а євреї (розкидані в містах і селищах по всьому терену), чехи (на Волині), а також подекуди росіяни.

Рідною мовою назвали, згідно з офіційним польським переписом 1931 (цифри спростовані сучасниками[4], суперечать шематизмам і національним пропорціям за допольськими (австрійськими і російськими) та післяпольськими (радянським 1940 і німецьким 1943) переписами):

У середині і наприкінці 1940-х років репатріювалася 752,1 тис. поляків з України[6](пол.).. У той же час з Литви виїхали 148 тис. і з Білорусі — 226,3 тис. поляків, хоч збереглися великі польські громади в Білорусі та Литві.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Социально-экономическое положение Западной Беларуси
  2. а б в г Тут «Креси», там — «Закерзоння»…
  3. Литвин В. Духовне життя.
  4. В. Кубійович. Національні відносини в Галичині в світлі перепису з 9.12.1931 р. Вісник, кн. 3. Львів, 1936
  5. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — 205 с.
  6. Grzegorz Hryciuk, Przemiany narodowościowe i ludnościowe w Galicji Wschodniej i na Wołyniu w latach 1931–1948, Toruń 2005, Wyd. Adam Marszałek, ISBN 83-7441-121-X, s. 331.

Зовнішні посилання[ред.ред. код]


Historia Poloniae Це незавершена стаття з історії Польщі.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Історія України Це незавершена стаття з української історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Історія Це незавершена стаття з історії Білорусі.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.