Кивальний синдром

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Карта районів Південного Судану, в яких були зареєстровані випадки зараження[1].
   випадки захворювань, які зафіксовані до 2001 року
   випадки захворювань зафіксовані до 2011 року
   до 2011 року фіксувались тільки окремі випадки захворювань

Кивальний синдром — рідкісне захворювання невідомої природи, що зустрічається виключно у невеликому районі східної Африки: на півдні Південного Судану, півночі Уганди і південних районах Танзанії. Хвороба вражає в основному дітей у віці від 5 до 15 років. Синдром отримав свою назву через характерні кивальні рухи головою, що спостерігаються під час нападів.

Перші випадки були зареєстровані у віддалених гірських районах Танзанії в 1962 році[2]. Однак різке збільшення числа хворих і підвищення інтересу до захворювання спостерігалося з 1980-х років, коли хвороба потрапила в Судан. Станом на 2011 рік заражені тисячі жителів Південного Судану. Згідно з даними міністерства охорони здоров'я Уганди, в цій країні в 2009 році кількість хворих перевищувала 2000.

Симптоми[ред.ред. код]

Основним симптомом захворювання є характерні напади, що спостерігаються у хворих дітей. Під час нападу погляд дитини байдужий і нерухомий, при цьому спостерігаються патологічні кивальні рухи головою кожні п'ять-вісім секунд. Типовий приступ триває кілька хвилин. Особливо велика ймовірність нападу під час прийому їжі і під дією холоду. Можливо, саме з-за цього хворі часто страждають від недоїдання. Крім того, з ними частіше трапляються нещасні випадки: страждаючі кивательним синдромом нерідко потопають або згоряють. МРТ-аналіз показує, що мозок хворого атрофується, пошкоджується гіпокамп і нейроглія. Дитина з кивальним синдромом помітно відстає від однолітків у фізичному та інтелектуальному розвитку.

Можливі причини[ред.ред. код]

Кивальний синдром відносно погано вивчений, точні причини його виникнення невідомі. Однак є кілька гіпотез, що перевіряються вченими.

Дослідження, що проводяться Центрами контролю та профілактики захворювань США, показують, що найбільш вразливою групою є діти вбогих батьків. При цьому ніякої залежності від вживаної в їжу страв, а також від інших культурних особливостей не виявлено. Також експерти сумніваються в генетичній природі синдрому, оскільки це припущення не може пояснити настільки швидкого поширення захворювання.

Поширена гіпотеза паразитарного походження хвороби. Ймовірним кандидатом у збудники є Onchocerca volvulus, хробак-нематода, переносний мошками і відомий тим, що є причиною так званої «річкової сліпоти» (онхоцеркозу). Дослідження Центрів контролю і профілактики захворювань США, проведені в Південному Судані, показали, що патологічні кивання частіше спостерігаються у дітей, у крові яких є паразитарна інфекція. Однак дослідження, проведені групою в Танзанії, спростовують прямий зв'язок між синдромом і наявністю в тілі паразитів: їм не вдалося знайти помітного числа антитіл до паразита в зразках спинномозкової рідини хворих кивальним синдромом[3]. При цьому не виключається, що причиною захворювання є не сам паразит, а аутоімунна реакція організму на його наявність. У той же час, наявність зв'язку між паразитарних захворюванням і кивальним синдромом не пояснює, чому останній не спостерігається у дорослих і поширений виключно в невеликому районі східної Африки.

За іншою гіпотезою захворювання пов'язане з що спостерігається у хворих дефіцитом вітаміну B6, або піридоксину. Зокрема, відомо існування рідкісного генетичного захворювання, званого піридоксин-чутлива епілепсія і викликає сильні напади у дітей, які страждають недоліком вітаміну B6. При цьому напад припиняється відразу ж після введення великої дози вітаміну. Однак систематичних досліджень цієї гіпотези поки не проводилося[4].

Див. також[ред.ред. код]

  • Квашиоркор — вид тяжкої дистрофії. Хвороба зазвичай виникає у дітей 1-4 років, хоча іноді вона виникає і в більш старшому віці (наприклад, у дорослих або у більш старших дітей).

Примітки [ред.ред. код]

  1. Meredith Wadman (13 July 2011). Box: A growing threat. Nature. Архів оригіналу за 2012-08-20. Процитовано 13 July 2011. 
  2. Aall, L. . — Т. 13. — С. 54—57.
  3. Winkler, A. S. et al. . — Т. 49. — С. 2008—2015. — DOI:10.1111/j.1528-1167.2008.01671.x.
  4. Meredith Wadman (13 July 2011). African outbreak stumps experts (en). Nature. Процитовано 2011-07-13. 
    В Южном Судане зарегистрированы тысячи случаев заражения загадочной детской болезнью. Викиновости. 13 июля 2011.