Піридоксин
Піридоксин
Піридоксин — це одна з форм вітаміну B6, водорозчинна сполука, що відіграє ключову роль у метаболізмі амінокислот і забезпеченні функціональної цілісності клітин. В організмі він перетворюється на активну форму — піридоксаль-5-фосфат, який виступає коферментом у великій кількості ферментативних реакцій.
Піридоксин бере участь у процесах трансамінування, декарбоксилювання та інших перетвореннях амінокислот, забезпечуючи синтез білків і регуляторних молекул. Через ці механізми він визначає якість білкового «будівельного матеріалу» організму, впливає на оновлення тканин і підтримання їх структурної стабільності. Його участь охоплює також обмін нейромедіаторів, що формує функціонування нервової системи як відображення загального метаболічного стану.
Піридоксин залучений у синтез гему, що має значення для процесів кровотворення і транспорту кисню. Він впливає на обмін гомоцистеїну, підтримуючи метаболічну рівновагу і стан судин. Також бере участь у регуляції імунних реакцій і адаптаційних процесів організму.
Забезпеченість піридоксином визначає ефективність білкового обміну, швидкість оновлення клітин і стійкість організму до навантажень. При його недостатності порушуються процеси синтезу білків і регуляторних сполук, змінюється стан тканин і функціонування систем організму. Ці зміни можуть проявлятися у вигляді дерматологічних, гематологічних і неврологічних симптомів, що відображають глибші метаболічні зрушення.
Піридоксин надходить з їжею (м’ясо, риба, цільнозернові продукти, бобові, горіхи) і його доступність залежить від якості харчування, стану травлення та загального нутрієнтного забезпечення організму, що визначає умови для повноцінного клітинного функціонування і відновлення.
Піридоксин (вітамін B6) є попередником піридоксаль-5′-фосфату (PLP) — активної коензимної форми, яка бере участь більш ніж у 100 ферментативних реакціях.[1]
Основні функції:
- амінокислотний обмін (трансамінування, декарбоксилювання)
- синтез нейромедіаторів:
- серотоніну
- дофаміну
- ГАМК
- норадреналіну
- синтез гему (гемоглобіну)
- регуляція рівня гомоцистеїну
- підтримка імунної системи
- необхідний для нормальної роботи мозку
- дефіцит може викликати:
- дратівливість
- судоми
- депресію
- периферичну нейропатію
Піридоксин застосовують при:
- гіпо- та авітамінозі B6
- анеміях (особливо сидеробластній)
- невритах, поліневритах
- токсикозі вагітних
- побічних ефектах ізоніазиду та пеніциламіну
- деяких формах епілепсії (B6-залежної)
При звичайних дозах — добре переноситься.
Можливі побічні ефекти при тривалому передозуванні (зазвичай >200 мг/добу):
- сенсорна нейропатія
- оніміння кінцівок
- порушення координації
Міститься в:
- м’ясі та печінці
- рибі
- картоплі
- бананах
- цільнозернових продуктах
- горіхах
| Вік / стан | Доза |
|---|---|
| Діти | 0,5–1,0 мг |
| Підлітки | 1,0–1,3 мг |
| Дорослі | 1,3–1,7 мг |
| Вагітні | ~1,9 мг |
| Годуючі | ~2,0 мг |
- належить до водорозчинних вітамінів
- чутливий до світла та лужного середовища
- стабільніший у формі піридоксину гідрохлориду
- існує 3 природні форми: піридоксин, піридоксаль, піридоксамін
- входить до складу зареєстрованих лікарських засобів
- застосовується як:
- монопрепарат
- компонент комбінованих вітамінів (B-комплекс)
Необхідний для засвоєння білків та жирів, сприяє утворенню червоних кров'яних тілець. Регулює стан нервової системи, запобігає подразненням шкіри, підтримує здоров'я зубів та ясен. Важливий у метаболізмі білків та амінокислот. Бере участь в утворенні арахідонової кислоти з лінолевої, ніацину з триптофану, в обміні холестерину, і утворенні гемоглобіну, регулює жировий обмін в печінці.[2][3]
Грає важливу роль в обміні речовин; необхідний для нормального функціонування центральної і периферичної нервової системи. У фосфорильованій формі піридоксин є коферментом великої кількості ферментів, що діють на неокислювальний обмін амінокислот (процеси декарбоксилювання, переамінування і ін.). Піридоксин бере участь в обміні триптофану, метіоніну, цистеїну, глутамінової і інших амінокислот. Грає важливу роль в обміні гістаміну. Піридоксин сприяє нормалізації ліпідного обміну.[4]
Найбільше піридоксину у м'ясі тварин, птахів, оселедцях, рибі палтусі, гречаній крупі, пшоні, хлібі з борошна грубого помелу, перловій і ячмінній крупах та і.
При атеросклерозі, токсикозах вагітних, анацидному гастриті, ентериті, анемії, хворобах печінки, тривалому застосуванні антибіотиків і протитуберкульозних засобів потреба у піридоксині значно зростає.[3] Піридоксин є метаболітом, який міститься або продукується Escherichia coli.[5]
Білий твердий порошок, температура плавлення 159-162 °C, розчинність у воді становить 220000 мг/л або 79 мг/мл.[5]
Піридоксину властиві реакції приєднання:
піридоксин + А = AH2 + ізопіридоксаль;
O2 + піридоксин = піридоксаль + H2O2;
піридоксин + НАДФ+ = піридоксаль + Н+ + НАДФН;
піридоксин + UDP-α-D-глюкоза = 5'-O-β-D-глюкозилпіридоксин + H+ + UDP;
АТФ + піридоксин = Н+ + АДФ + піридоксин 5'-фосфат.

- синтез білків;
- регуляція рівня глюкози в крові;
- утворення ніацину (вітаміну В3) із триптофану;
- синтез ліпідів (мієлінових оболонок, поліненасичених жирних кислот в клітинних мембранах);
- синтез гемоглобіну;
- синтез нейромедіаторів (серотоніну, дофаміну, норепінефрину).
- період швидкого росту;
- надмірне вживання алкоголю і кави;
- підвищене вживання білків;
- куріння;
- похилий вік;
- оральні контрацептиви.
- Почервонілі, покриті лусочками, жирні, болючі, сверблячі ділянки шкіри (особливо навколо носа, роту, вух, статевих губ у жінок та мошонки у чоловіків);
- болючі тріщини в куточках роту (ангулярний стоматит) і на губах (хейлоз);
- гладкий фіолетовий язик, запалене горло;
- почервоніння, пекучість очей, надмірна сльозоточивість, світлочутливість;
- анемія з пониженим синтезом червоних кров'яних тілець;
- летаргія, депресія, індивідуальні зміни;
- хронічні захворювання (астма, хвороби серця, нирок, цукровий діабет, ревматоїдний артрит);
- може збільшитись рівень холестеролу і холестерину низької щільності, зменшення холестерину високої щільності;
- може збільшитись ризик утворення кальцієвих каменей у нирках.
Вітамін B6, переважно у формі біологічно активного коферменту піридоксаль-5'-фосфату, бере участь у широкому спектрі біохімічних реакцій, включаючи метаболізм амінокислот і глікогену, синтез нуклеїнових кислот, гемоглобліну, сфінгомієліну та інших сфінголіпідів, а також синтез нейромедіаторів серотоніну, дофаміну, норадреналіну і гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК).
Легко всмоктується з шлунково-кишкового тракту, за винятком синдромів мальабсорбції[5]. Піридоксин всмоктується переважно в порожній кишці. Максимальна концентрація піридоксину досягається протягом 5,5 годин. Основний метаболіт піридоксину, 4-піридоксинова кислота, неактивна і виводиться із сечею. Основний активний метаболіт піридоксину, піридоксаль-5'-фосфат, вивільняється в кровообіг (що становить щонайменше 60 % циркулюючого вітаміну) і сильно зв'язується з білками, головним чином з альбуміном.
Тривале вживання високих доз піридоксину (більше 1000 мг/день), може стати причиною нейропатії, що характеризується втратою рефлексів, онімінням і поколюванням долонь та ступнів.
Рекомендовано прийняти деревне вугілля у вигляді кашки.[5]
Alertonic, Animi-3 With Vitamin D, Bonjesta, Citranatal B-calm Kit, Citranatal Harmony, Concept Ob, Diclectin, Diclegis, Folbic, Foltabs, Fortaplex, Infuvite, Infuvite Pediatric, Irospan 24/6 Kit, Isotamine B, Mvc-fluoride, Mvi Pediatric, Natafort, Neo-bex, Pregvit, Tandem Plus, Vitafol-one
- 4,5-Біс(гідроксиметил)-2-метил-3-піридинол (піридоксин)
- 3-Гідрокси-5-гідрокси-метил-2-метил-4-піридин-карбальдегід (піридоксаль)
- 4-(Амінометил)-5-гідрокси-6-метил-3-піридинметанол (піридоксамін)
Продукти багаті на піридоксин — дріжджі, печінка, проросла пшениця, висівки і неочищене зерно. Багато його в картоплі (220–230 мкг/100 г), патоці, бананах, свинині, в сирому жовтку яєць, капусті, моркві та сухої квасолі (550 мкг/100 г).
Вітамін міститься як в продуктах тваринного і рослинного походження. Також він синтезується мікрофлорою кишечника.[1]
- ↑ а б Pyridoxine. go.drugbank.com (англ.). Процитовано 20 грудня 2025.
- ↑ ПІРИДОКСИН (PYRIDOXINUM) Діюча речовина
- ↑ а б Товстуха Є.С. Фітотерапія. - К.: Здоров'я, 1990.-304 с., іл., 6,55 арк. іл. ISBN 5-311-00418-5 [сторінка?]
- ↑ Піродоксин. Каталог фарматичних препаратів. Архів оригіналу за 22 серпня 2009. Процитовано 20 липня 2009.
- ↑ а б в г PubChem. Pyridoxine. pubchem.ncbi.nlm.nih.gov (англ.). Процитовано 28 січня 2025.