Клубний чемпіонат світу з футболу 2007

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Клубний чемпіонат світу з футболу 2007
FIFA Club World Cup Japan 2007
Деталі турніру
Господар Японія Японія
Дата 7 — 16 грудня 2007
Кількість команд (з 6 конфедерацій)
Стадіони 3
Призери
Переможець Gold medal blank.svg Італія «Мілан» (1-й титул)
Фіналіст Silver medal blank.svg Аргентина «Бока Хуніорс»
3-є місце Bronze medal blank.svg Японія «Урава Ред Даймондс»
4-е місце Туніс «Етуаль дю Сахель»
Статистика турніру
Матчів зіграно 7
Голів забито 21 (3 за матч)
Глядачів 315 279 (45 040 за матч)
Найкращий бомбардир(и) Бразилія Вашингтон (3 голи)
Найкращий гравець Бразилія Кака
2006
2008

Клубний чемпіонат світу з футболу 2007 року — четвертий клубний чемпіонат світу, що проходив у Японії з 7 по 16 грудня 2007 року. У розіграші вперше взяли участь сім команд. Переможцем став італійський «Мілан», який у фіналі обіграв з рахунком 4:2 аргентинську «Боку Хуніорс», перервавши гегемонію латиноамериканських клубів і здобувши перешу перемогу для Європи.

Формат[ред. | ред. код]

У березні 2007 року виконавчий комітет ФІФА представив впровадження кваліфікаційного плей-офу між чемпіоном Ліги чемпіонів ОФК і чемпіоном приймаючої країни, на відміну від попередніх років, у яких чемпіони Океанії потрапляли безпосередньо на турнір. Для того, щоб уникнути участі двох команд з однієї країни, у випадку перемоги команди з країни-господарки у континентальному турнірі, місце чемпіона країни займав фіналіст континентального змагання. Саме через це чемпіон Японії 2007 року «Касіма Антлерс» не потрапив на турнір, оскільки інший японський клуб «Урава Ред Даймондс» виграв в тому ж сезоні Лігу чемпіонів АФК. Тому замість чемпіона країни у плей-оф грав фіналіст турніру іранський «Сепахан». Крім того, у новому форматі був ліквідований матч за п'яте місце.

Перебіг турніру[ред. | ред. код]

Напередодні турніру ФІФА піддалася жорстокій критиці південноамериканських та інших світових (крім європейських) ЗМІ через те, що не дозволила включити аргентинській «Боці Хуніорс» у заявку Хуана Романа Рікельме, нібито через перевищення строків подачі заявок на включення нових футболістів. Південноамериканські ЗМІ розцінили це як порушення спортивної честі і прагнення допомогти європейському клубу «Мілан» — адже в разі перемоги на турнірі в черговий раз клубу Південної Америки європейці могли б «образитися», оскільки у Європі вважають, що їхня Ліга Чемпіонів — найсильніший клубний турнір світу. Результати клубного чемпіонату світу демонстрували, що південноамериканський клубний футбол по силі не поступається європейському, оскільки в усіх трьох попередніх змаганнях тріумфували саме представники Південної Америки.

На думку багатьох фахівців, «Бока Хуніорс» цілком могла б обіграти «Мілан» (2003 року ці ж суперники зустрічалися в Міжконтинентальному Кубку і гору взяла саме «Бока», але в післяматчевих пенальті), якби за них грав Рікельме. Також можна згадати досить неоднозначну поведінку суддів на самому турнірі: вилучення Фабіана Варгаса на 65-й хвилині півфінального матчу проти «Етуаль дю Сахель», у матчі, де «Бока» цілком домінувала над суперником, через що гравець не міг допомогти своїй команді у фіналі; незарахований м'яч у фіналі, забитий футболістами «Бока» в кінці першого тайму. Аргентинський клуб у підсумку поступився з рахунком 2:4.

Після перемоги «Мілана» в європейських ЗМІ піднялася істерична хвиля європейського патріотизму — в голосуваннях на багатьох спортивних сайтах у числі головних подій 2007 року, крім дійсно епохальних подій, включали як варіант і перемогу «Мілана» в цьому турнірі. А перемоги бразильських «Сан-Паулу» та «Інтернасьйонала» в попередніх турнірах і далі розглядаються в Європі як «неналаштованість» або «невмотивованість» «Ліверпуля» та «Барселони».

Учасники[ред. | ред. код]

Команда Конфедерація Кваліфікація
Починають з півфіналу
Аргентина «Бока Хуніорс» КОНМЕБОЛ Володар Кубка Лібертадорес (2007)
Італія «Мілан» УЄФА Переможець Ліги чемпіонів УЄФА (2006/07)
Починають з чвертьфіналу
Туніс «Етуаль дю Сахель» КАФ Переможець Ліги чемпіонів КАФ (2007)
Мексика «Пачука» КОНКАКАФ Кубок чемпіонів КОНКАКАФ (2006)
Японія «Урава Ред Даймондс» АФК Переможець Ліги чемпіонів АФК (2007)
Починають з кваліфікації
Іран «Сепахан» АФК Фіналіст Ліги чемпіонів АФК (2007)†
Нова Зеландія «Вайтакере Юнайтед» ОФК Переможець Ліги чемпіонів ОФК (2007)

†Оскільки переможцем Ліги чемпіонів Азії став японський клуб, місце переможця Джей-ліги зайняв фіналіст Ліги чемпіонів Азії.

Стадіони[ред. | ред. код]

Йокогама Токіо Тойота
Місця проведення турніру
Міжнародний стадіон Національний стадіон «Тойота»
35°30′36″ пн. ш. 139°36′22″ сх. д. / 35.5100444° пн. ш. 139.6062472° сх. д. / 35.5100444; 139.6062472 (Міжнародний стадіон) 35°40′41″ пн. ш. 139°42′53″ сх. д. / 35.6780556° пн. ш. 139.7147222° сх. д. / 35.6780556; 139.7147222 (Національний стадіон) 35°05′04″ пн. ш. 137°10′14″ сх. д. / 35.0844500° пн. ш. 137.1705611° сх. д. / 35.0844500; 137.1705611 («Тойота»)
Місткість: 72,327 Місткість: 57,363 Місткість: 45,000
NISSANSTADIUM20080608.JPG KokuritshuKasumigaoka-5.JPG Toyota sta 0313 2.JPG

Склади[ред. | ред. код]

Кожна команда могла заявити по 23 футболісти, три з яких мають бути воротарями.

Судді[ред. | ред. код]

Конфедерація Арбітр Асистенти
АФК Австралія Марк Шилд
Японія Хіройосі Такаяма
Австралія Бен Вілсон
Австралія Натан Гібсон
КАФ Бенін Коффі Коджія Камерун Еваріст Менкуанде
Руанда Селестін Нтагунгіра
КОНКАКАФ Мексика Марко Антоніо Родрігес Мексика Хосе Луїс Камарго
Мексика Педро Ребольяр
КОНМЕБОЛ Уругвай Хорхе Ларріонда Уругвай Маурісіо Еспіноса
Еквадор Мігель Ніевас
ОФК Нова Зеландія Пітер О'Лірі Нова Зеландія Брент Бест
Соломонові Острови Меттью Таро
УЄФА Данія Клаус Бо Ларсен Данія Білл Хансен
Туреччина Хенрік Сондербай

Турнір[ред. | ред. код]

Плей-оф Чвертьфінали Півфінали Фінал
 7 грудня — Токіо                          
 Іран «Сепахан»  3   10 грудня — Тойота        
 Нова Зеландія «Вайтакере Юн.»  1      Іран «Сепахан»  1
13 грудня — Йокогама
   Японія «Урава Ред Даймондс»  3    
 Японія «Урава Ред Даймондс»  0
     Італія «Мілан»  1  
16 грудня — Йокогама
 Італія «Мілан»  4
9 грудня — Токіо
   Аргентина «Бока Хуніорс»  2
 Туніс «Етуаль дю Сахель»  1
12 грудня — Токіо
 Мексика «Пачука»  0    
 Туніс «Етуаль дю Сахель»  0
Матч за 3-тє місце
     Аргентина «Бока Хуніорс»  1  
 Японія «Урава Ред Даймондс»  2 (4)
 Туніс «Етуаль дю Сахель»  2 (2)
16 грудня — Йокогама


Результати[ред. | ред. код]

Зазначений час — місцевий (UTC+9)

Плей-оф[ред. | ред. код]

Чвертьфінали[ред. | ред. код]


Півфінали[ред. | ред. код]


Матч за 3 місце[ред. | ред. код]

    Пенальті  
Нафха ~
Гезаль Ф
Бен Нассер Ф
Трав'ї ~
2-4 Ф Вашингтон
Ф Абе
Ф Нагаї
Ф Хосогай
 

Фінал[ред. | ред. код]

Статистика турніру[ред. | ред. код]

Положення команд[ред. | ред. код]

Поз. Команда І В Н П ГЗ ДП РГ
1 Італія «Мілан» 2 2 0 0 5 2 +3
2 Аргентина «Бока Хуніорс» 2 1 0 1 3 4 −1
3 Японія «Урава Ред Даймондс» 3 1 1 1 5 4 +1
4 Туніс «Етуаль дю Сахель» 3 1 1 1 3 3 0
5 Іран «Сепахан» 2 1 0 1 4 4 0
Мексика «Пачука» 1 0 0 1 0 1 −1
7 Нова Зеландія «Вайтакере Юнайтед» 1 0 0 1 1 3 −2

Примітка: Матчі, що завершилися в додатковий час, вважаються як перемоги або поразки, тоді як матчі, що завершилися післяматчовими пенальті, вважаються як нічиї.

Бомбардири[ред. | ред. код]

3 голи
2 голи
1 гол
1 гол
1 автогол
2 own goals
Найкращий бомбардир турніру Вашингтон у 2008 році.

Нагороди[ред. | ред. код]

Золотий м'яч Срібний м'яч Бронзовий м'яч
Бразилія Кака
(Італія «Мілан»)
Нідерланди Кларенс Зеєдорф
(Італія «Мілан»)
Аргентина Родріго Паласіо
(Аргентина «Бока Хуніорс»)
Приз за чесну гру
Японія «Урава Ред Даймондс»

Посилання[ред. | ред. код]