Фінал клубного чемпіонату світу з футболу 2012
| Фінал клубного чемпіонату світу з футболу 2012 | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||
| Турнір | Клубний чемпіонат світу 2012 | ||||||
| |||||||
| Дата | 16 грудня 2012 | ||||||
| Стадіон | Міжнародний стадіон, Йокогама | ||||||
| Гравець матчу |
 Кассіо Рамос («Корінтіанс») | ||||||
| Арбітр |
 Джюнейт Чакир | ||||||
| Глядачі | 68 275 | ||||||
| Погода | Ясно, 13 °C, 42% вологості | ||||||
← 2011 2013 → | |||||||
Фінал Клубного чемпіонату світу з футболу 2012 — фінальний матч Клубного чемпіонату світу з футболу 2012 року, футбольного турніру для клубів-чемпіонів кожної з шести конфередераций ФІФА та чемпіона країни-господарки турніру.
Фінал був розіграний між переможцем Кубка Лібертадорес «Корінтіансом» і переможцем Ліги чемпіонів « Челсі» 16 грудня 2012 року на Міжнародному стадіоні у Йокогамі. «Корінтіанс» здобув перемогу з рахунком 1-0 і виграв свій другий Клубний чемпіонат світу з футболу через дванадцять років після своєї першої перемоги в цьому турнірі в 2000 році. Єдиний м'яч забив перуанський нападник бразильського клубу Хосе Паоло Герреро. Головним суддею матчу став турецький арбітр Джюнейт Чакир.
Обидва клуби потрапили на турнір після перемоги в своїх континентальних клубних турнірах. «Корінтіанс» виграв Кубок Лібертадорес 2012 після перемоги у фіналі над «Бока Хуніорс» з рахунком 2-0. «Челсі» виграв Лігу чемпіонів УЄФА 2011/2012, здобувши перемогу над «Баварією» у серії післяматчевих пенальті з рахунком 4-3 після того, як основний час завершився з рахунком 1-1.
До матчу[ред. | ред. код]
Міжнародний стадіон Йокогами приймав фінали Клубного чемпіонату світу п'ять разів, у 2009 і 2010 роках фінал проходив на стадіоні «Шейх Заєд» у Абу-Дабі, ОАЕ. бразильські клуби єдині з південноамериканських команд перемагали в цьому турнірі. Першу перемогу в 2000 році здобув «Корінтіанс», що обіграв у фіналі «Васко да Гама» у серії післяматчевих пенальті з рахунком 4-3. Пізніше в 2005 році переміг «Сан-Паулу», який обіграв «Ліверпуль» з рахунком 1-0, а в 2006 році «Інтернасьонал» з тим же рахунком обіграв «Барселону».
«Манчестер Юнайтед» є єдиним англійським клубом, що виграв цей турнір. У 2008 році він переграв еквадорський ЛДУ Кіто з рахунком 1-0.
Дорога до фіналу[ред. | ред. код]
Обидва клуби відразу потрапили в півфінал, минаючи раунд плей-офф і чвертьфінал.
| «Корінтіанс»
|
Команда |  «Челсі»
|
|---|---|---|
| КОНМЕБОЛ | Конфедерація | УЄФА |
| Переможець Кубка Лібертадорес 2012 | Кваліфікація | Переможець Ліги чемпіонів УЄФА 2011/2012 |
| Не брали участь | Плей-оф | Не брали участь |
| Не брали участь | Чвертьфінал | Не брали участь |
1-0  «Аль-Аглі»(Хосе Паоло Герреро 30') |
Півфінал | 3-1  «Монтеррей»(Хуан Мата 17', Фернандо Торрес 46', Дарвін Чавес 48' авт.) |
Корінтіанс[ред. | ред. код]
«Корінтіанс» пройшов у фінал після перемоги над «Аль-Аглі» з рахунком 1-0 12 грудня. Хосе Паоло Герреро забив переможний м'яч головою на 30-й хвилині матчу.[1][2]
Челсі[ред. | ред. код]
«Челсі» пройшов у фінал завдяки перемозі з рахунком 3-1 над «Монтерреєм» 13 грудня після голів Хуана Мати, Фернандо Торреса, і автоголу Дарвіна Чавеса. У додатковий час Альдо де Нігріс з «Монтеррея» забив «гол престижу».[3][4]
Огляд матчу[ред. | ред. код]
В першому таймі гра проходила на рівних курсах і обидві команди мали можливість відкрити рахунок. У «Челсі» можливість забити по черзі втратили Гарі Кегілл, Віктор Мозес і Фернандо Торрес, а у «Корінтіанса» міг забити Емерсон Шейх, який направив м'яч у штангу. На перерву команди пішли за рахунку 0:0. На початку другого тайму «Челсі» видав серію ударів по воротах «Корінтіанса», однак після цього бразильці перехопили ініціативу і на 69-й хвилині відкрили рахунок — після удару Даніло м'яч після рикошету відскочив до Хосе Паоло Герреро, і той ударом головою відправив м'яч у порожні ворота. Після цього гра «Челсі» в атаці розклеїлася, проте за п'ять хвилин до кінця лондонці все ж зуміли організувати штурм воріт суперника, проте спочатку удар Торреса впритул відбив Кассіо Рамос, а потім гол все того ж Торреса арбітр справедливо скасував через офсайд. Вже на останніх хвилинах гру врятувати міг Хуан Мата, але він потрапив з гострого кута у штангу. Відразу ж після цього пролунав фінальний свисток, який ознаменував перемогу «Корінтіанса».
Таким чином південноамериканська команда вперше з 2006 року виграла турнір, перервавши п'ятирічну переможну серію європейських команд. «Корінтіанс» став чемпіоном світу вдруге в історії, порівнявшись за цим показником з іспанською «Барселоною».
Матч[ред. | ред. код]
Деталі[ред. | ред. код]
         Корінтіанс
|
     Челсі
|
|
|
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
|
Гравець матчу[5]
Помічники судді:
|
Правила матчу[6]
|
Статистика[ред. | ред. код]
|
|
|
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Corinthians book place in final win with over Al Ahly. The Guardian. Guardian News and Media. Reuters. 12 грудня 2012. Архів оригіналу за 13 грудня 2012. Процитовано 12 грудня 2012.
- ↑ Armstrong, Jim (12 грудня 2012). Corinthians advance to final at Club World Cup. Yahoo! Sports. Yahoo!. Associated Press. Архів оригіналу за 11 січня 2013. Процитовано 12 грудня 2012.
- ↑ Rose, Gary (13 грудня 2012). Monterrey 1-3 Chelsea. BBC Sport. British Broadcasting Corporation. Архів оригіналу за 13 грудня 2012. Процитовано 13 грудня 2012.
- ↑ Wrigley, James (13 грудня 2012). Chelsea reach Club World Cup final after б'ється серцем Monterrey. The Independent. Independent Print Limited. Архів оригіналу за 16 грудня 2012. Процитовано 13 грудня 2012.
- ↑ Double joy for Corinthians stars. FIFA.com. 16 грудня 2012. Архів оригіналу за 28 грудня 2012. Процитовано 23 листопада 2015.
- ↑ Regulations - FIFA Club World Cup Japan 2012 (PDF). FIFA.com. Архів оригіналу (PDF) за 18 січня 2013. Процитовано 23 листопада 2015.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фінал КЧС-2012 |
- Статистика турніру на сайті rsssf.com [Архівовано 15 березня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
- FIFA Club World Cup Japan 2012 - Technical Report and Statistics (PDF). FIFA.com. Fédération Internationale de Football Association. 2011. Архів оригіналу (PDF) за 29 червня 2013. Процитовано 2 серпня 2012.
| ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
