Клімов Роман Робертович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Клімов Роман Робертович
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдат
Клімов Роман Робертович.jpg
Загальна інформація
Народження 30 червня 1989(1989-06-30)
Миколаїв, УРСР
Смерть 2 лютого 2017(2017-02-02) (27 років)
Авдіївка, Донецька область, Україна
Псевдо Штик
Військова служба
Роки служби 2014—2017
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ БЗ МВ.svg Механізовані війська
Формування
72 ОМБр.svg
 72 ОМБр
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня

Рома́н Ро́бертович Клі́мов (30 червня 1989, Миколаїв, Українська РСР — 2 лютого 2017, Авдіївка, Донецька область, Україна) — старший солдат Збройних сил України, учасник війни на сході України, снайпер, кулеметник (72-га ОМБр), псевдо «Штик».

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1989 року в місті Миколаїв. Батьки працювали на заводі «Зоря» — «Машпроект». Батько помер, коли Роману було 10 років, і мати, працюючи начальником караулу заводу, одна виховувала двох дітей. Після закінчення 9-го класу вступив до Миколаївського професійного машинобудівного ліцею та одночасно навчався у вечірній школі. Закінчив ліцей у 2006 році, здобувши професію верстатника широкого профілю — оператора верстатів з програмним керуванням. З дитинства мріяв стати військовим, але через проблеми зі здоров'ям його навіть на строкову службу не взяли. Працював токарем на заводі ДП "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря» — «Машпроект», згодом перейшов на Миколаївський бронетанковий завод.

З 18 років займався спортивною стрільбою, мав диплом снайпера, ще до війни брав участь у багатьох змаганнях зі стрільби та виграв 5 призових гвинтівок. Захоплювався бігом, навіть уже в зоні АТО, в районі Волновахи, бігав вздовж лісосмуг по 10 кілометрів.

Близько року жив у Росії, проте коли почалися події в Криму, повернувся в Україну. У червні 2014 добровольцем прийшов до військкомату, відразу ж підписав контракт до закінчення особливого періоду.

Бойовий шлях[ред. | ред. код]

Був зарахований на посаду снайпера в 3-й батальйон 72-ї окремої механізованої бригади. З вересня 2014 брав участь у боях бригади в районі Волновахи, зокрема, біля Богданівки. Противник вів, в основному, артилерійський та мінометний вогонь, тож Роман зі снайперів перейшов в навідники БМП. 10 серпня 2015, під час бою під Білою Кам'янкою втратив друга і бойового побратима Євгена Ровного, який був йому як батько, втрату переживав дуже болісно, попросив про переведення на іншу позицію.

В квітні 2016 переведений у 2-гу роту 1-го батальйону, який саме реформувався і виїжджав на міжнародні навчання Repid Trident («Швидкий тризуб») на Яворівський полігон. З жовтня 2016 воював у промзоні Авдіївки, був поранений, після лікування повернувся на фронт.

Загинув 2 лютого 2017 року близько 14.00 від осколкових поранень під час обстрілу в районі міста Авдіївка (Донецька область).

Похований на Центральному кладовищі Миколаєва[1] (за іншими даними — на Балабанівському кладовищі)[2].

По смерті залишились мати Тетяна Олексіївна Сокуренко та старша сестра Світлана. На момент загибелі у 72 ОМБр служить тітка, керівник прес-служби бригади Олена Мокренчук.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден «За мужність» III ступеня, — «за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» (08.02.2017, посмертно)[3].
  • Відзнака НГШ Нагрудний знак «За взірцевість у військовій службі» III ступеня (10.01.2017)[4].
  • Почесна відзнака Медаль «За оборону Волновахи».
  • Знак народної пошани (ВО «Країна») — Медаль «За відвагу».

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У Миколаєві на території школи № 14, де навчався Роман Клімов, встановлено меморіальну дошку[5].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]