Кнігиніче (ґміна)
| Гміна Кнігиніче | |
| 1934-1939, 1941-1944 | |
| Воєводство | Станиславівське |
|---|---|
| Повіт | Рогатинський |
| Адмінцентр гміни | Кнігиніче (Княгиничі) |
| Тип гміни | Сільська |
| Площа | 81,56[1] км² |
| Громади | 9 |
| Населення (1931) • населення • густота населення |
9832[1] 120,5 осіб/км² |
Ґміна Кнігиніче — сільська гміна в Рогатинському повіті Станиславівського воєводства Другої Речі Посполитої та у Крайсгауптманшафті Бережани Дистрикту Галичина Третього Райху. Адміністративним центром гміни було містечко Кнігиніче (Княгиничі).
Об'єднану сільську ґміну Кнігиніче (рівнозначну волості) було утворено 1 серпня 1934 року у межах адміністративної реформи в ІІ Речі Посполитій із суміжних тогочасних сільських ґмін (самоврядних громад): Бабухув (Бабухів) (частина), Васючин, Заґуже Кнігиніцкє (Загір'я), Залуже (Залужжя) (частина), Кнігиніче (Княгиничі), Оскжесіньце (Воскресинці), Помонєнта (Помонята), Псари(частина), Явче (за винятком частини, віднесеної до ґміни Конюшкі)[2].
Площа ґміни — 81,56 км². Кількість житлових будинків — 1912. Кількість мешканців — 9832[1].
Національний склад населення ґміни Рогатин на 1 січня 1939 року[3]:
| село | населення | українці-греко-католики | українці-латинники | євреї | поляки | польські колоністи |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Явче | 2360 | 1600 | 60 | 20 | 480 | 200 |
| Княгиничі | 2040 | 1330 | 60 | 610 | 40 | |
| Помонятина | 1220 | 1180 | 10 | 30 | ||
| Васючин | 2500 | 2150 | 300 | 10 | 40 | |
| Воскресінці | 1180 | 990 | 30 | 10 | 150 | |
| Загір’я Княгиницьке | 1520 | 1160 | 120 | 10 | 20 | 210 |
| Загалом | 10820 | 8410 | 570 | 670 | 760 | 410 |
| Відсотки | 100 % | 77,73 % | 5,27 % | 6,19 % | 7,02 % | 3,79 % |
17 січня 1940 року ґміни ліквідовані, натомість утворені райони.
Гміна (волость) була відновлена на час німецької окупації з липня 1941 до липня 1944 року.
На 1 березня 1943 року населення ґміни становило 9043 особи[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Skorowidz gmin Rzeczypospolitej Polskiej: ludność i budynki: na podstawie tymczasowych wyników drugiego Powszechnego Spisu Ludności z dn. 9.XII 1931 r. oraz Powierzchnia ogólna. Cz. 3a. Województwa południowe. — Warszawa: nakł. Głównego Urzędu Statystycznego, 1935. — S. 11. (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 26 lipca 1934 r. o podziale powiatu rohatyńskiego w województwie stanisławowskiem na gminy wiejskie // Dziennik Ustaw. — 1934. — nr 69. — poz. 663. — S. 1296. (пол.)
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 = Ethnic groups of the South-Western Ukraine (Halyčyna-Galicia) 1.1.1939: нац. статистика Галичини / Володимир Кубійович; vorwort G. Stadtmuller. — Вісбаден : Отто Ґаррасовіц, 1983. — С. 66—69.
- ↑ Amtliches Gemeinde- und Dorfverzeichnis für das Generalgouvernement auf Grund der summarischen Bevölkerungsbestandsaufnahme am 1. März 1943: monografie. — Krakau: Burgverlag Krakau, 1943. — S. 3. (нім.)