Коваленко Віктор Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Коваленко Віктор Васильович
Народився 24 серпня 1971(1971-08-24) (47 років)
Кривий Ріг
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність журналіст
Alma mater КНУ ім. Т.Шевченка,
Університет Каліфорнії (Берклі)
Батько Коваленко Василь Петрович

Ковале́нко Віктор Васи́льович (нар. 24 серпня 1971 р., м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область) — український журналіст, редактор, телеведучий, фахівець з зв'язків з громадськістю. Учасник АТО і бойових дій. Член Національної спілки журналістів України.

Освіта[ред. | ред. код]

1989–1994 — Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка

2011-2013 — Університет Каліфорнії — Берклі, (США)

Журналістська діяльність[ред. | ред. код]

Друкувався в таких ЗМІ, як «Український тиждень», «Громадське радіо», «UkieDrive» (м. Чикаго), «Ехо Москви», «Дзеркало тижня», «Голос України», «Урядовий кур'єр», «Україна молода», «День», «Робітнича газета», «Киевский телеграф», «Газета 24», «Телекритика», «Історична правда», «Телерадіокур'єр», «Маркетинг Медиа Ревью», «Ранок», «Вестник Кривбасса», «Червоний гірник».

Діяльність у сфері зв'язків з громадськістю[ред. | ред. код]

  • 2006 — виграв кадровий конкурс до Адміністрації Президента України на посаду старшого консультанта пресс-служби Президента України Віктора Ющенка.
  • 2008–2009 — керівник PR проектів укр. представництва міжнародної консалтингової компанії «The PBN Company». В цей час був також помічником-консультантом народного депутата України (на громадських засадах).
  • 2009–2010 — як співробітник одного з укр. PR агентств продовжив займатися комунікаціями для міжнародних організацій, зокрема, для глобальної авіакомпанії, Посольства Європейського Союзу в Україні, українського офісу Програми розвитку ООН тощо.
  • 2014-2015 — як мобілізований офіцер 40-го омпб ЗСУ з цивільно-військових відносин (прес-офіцер) написав серію статей «Дебальцевський щоденник»[1] (перекладено англійською[2]) про оборону дебальцевського плацдарму в січні-лютому 2015 р., давав численні інтерв'ю укр. і зарубіжним ЗМІ про оборону Дебальцевого.

Викладацька діяльність[ред. | ред. код]

2003–2005 — викладач (за сумісництвом) Кафедри міжнародної журналістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка: курси «Журналістська майстерність» і «Журналістський фах».

Перекладацька діяльність[ред. | ред. код]

У 2011–2012 рр. переклав українською і озвучив для телеканалу EWTN такі програми, як «Католицьке соціальне вчення», «Папа Римський Бенедикт XVI: історія життя», «Св. Петро: ікона посту» архієпископа Нью-Йорка Тімоті Долана, «Роздуми отця Лео Кліффорда», «Ось він, чоловік!», «Великий піст», та інші.

У 2011–2012 р. переклав українською вибрані промови політичних лідерів: Вацлав Гавел[2], Білл Клінтон[3], Барак Обама[4], Мішель Обама[5], Мітт Ромні[6], Кондоліза Райс[7] та лідерів бізнесу: Білл Гейтс[8], Марісса Маєр[9], Шеріл Сандберг тощо.

У 2012 р. переклав українською низку програм американського ділового телеканалу Bloomberg для банківського телеканалу БТБ, зокрема "Наставник" та "Інноватори".

Відзнаки[ред. | ред. код]

  • 1996 — у складі колективу «Післямови» перемога у номінації «Телевізійна програма року» на загальнонаціональному конкурсі «Людина року — 1996»[10]
  • 1997 — у складі колективу ТСН перемога у номінації «Телевізійна програма року» на загальнонаціональному конкурсі «Людина року — 1997»[11]
  • 2000 — у складі колективу «Репортера» перемога в номінації «Найкраща інформаційна програма»: Національна телевізійна премія «Телетріумф»[12]
  • 2000 — лауреат професійного рейтингу «Лідери телерадіоринку України» журналу «Телерадіокур‘єр»[13] в спеціальній номінації "За книгу «Кухня теленовин по-українськи».
  • 2001 — у складі колективу «Репортера» перемога на конкурсі засобів масової інформації «Золоте перо»[14]
  • 2004 — у складі колективу радіо «Ера ФМ» перемога у номінації «Інформаційний прорив року» на загальнонаціональному конкурсі «Людина року — 2004»[15][16]
  • 2012 — диплом-подяка від телеканалу EWTN та Римсько-Католицької Церкви за внесок в розвиток католицького телебачення в Україні.
  • 2015 — відзнака Генштабу ЗСУ «Учасник АТО».
  • 2015 — медаль УПЦ КП «За жертовність і любов до Батьківщини».
  • 2015 — медаль 40-го омпб ЗСУ «Мужність. Честь. Закон».

Родина[ред. | ред. код]

Народився і виріс в родині українського журналіста: батько Коваленко Василь Петрович — працював у криворізькій міській газеті «Червоний гірник».

Публікації, відео, аудіо[ред. | ред. код]

  • Інтерв'ю програмі «Ранкова Ірландія»[3] на радіо RTE 1 (19.02.2015)
  • Інтерв'ю газеті «Вашингтон пост»[4] про вихід укр. військ з Дебальцевого (18.02.2015)
  • Інтерв'ю газеті «Файненшл таймс»[5] про вихід укр. військ з Дебальцевого (17.02.2015)
  • Інтерв'ю Мирославі Гонгадзе в телестудії «Час-Тайм» укр. служби «Голосу Америки», Відео (14.06.2012).
  • Огляди подій для радіо «UkieDrive», Чикаго: (29.01.2012), (5.02.2012), (12.02.2012).
  • Інтерв'ю про свободу слова в Україні для міжнародного радіо «PCJ Media»[17] англійською мовою (25.12.2010). Аудіофайл
  • Запис у блозі Без сповіді нема причастя (2009)
  • Архів публікацій про міжнародну журналістику 2004–2005 рр.
  • Інтерв'ю газеті «2000» «Темники» повертаються? (26.08.2005)
  • Стаття про цькування журналістами сина Президента (сайт «Новий український огляд», 27.07.2005)
  • Коментар про підбір тем в ЗМІ (Сайт «Телекритика», 8.04.2005)
  • Коментар про інформполітику в ЗМІ (Сайт «Телекритика», 27.10.2004)
  • Коментар "Вибухівку шукали і на радіо «Ера ФМ» (Зі стрічок інформагентств, 22.10.2004)
  • Інтерв'ю з Данилом Яневським: «Якщо не знаєш, куди йти — йди за своєю совістю» (сайт «Новий український огляд», 24.09.2004)
  • Стаття «Конструктори минулого» (сайт «Новий український огляд», 12.09.2004)
  • Інтерв'ю для газети «Киевский телеграф»: Бі-Бі-Сі — єдиний суспільний мовник в Україні (2004)
  • Коментар для газети «День»: Великий спрощувач? (21.11.2003)
  • Коментар для сайту «Телекритика» про телемарафони на виборах 2003 (29.03.2003)
  • Стаття для газети «День» про візит прем'єра Віктора Ющенка до США «Американський дебют майбутнього публічного політика» (13.05.2000)
  • Архів публікацій на сайті «Новий український огляд» про українську політику 1998–2000 рр.

Твори, книги[ред. | ред. код]

2000 — автор книги «Кухня теленовин по-українськи» (опублікована на сторінках журналу «Телерадіокур'єр» у 2000 р.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Коваленко, Віктор. Дебальцевський щоденник. http://tyzhden.ua (українська). Український тиждень. 
  2. Kovalenko, Viktor. Debaltseve Battle Diary. https://viktorkovalenko.wordpress.com (English). 
  3. Програма Morning Ireland. 
  4. Demirjian, Karoun (February 18, 2015). Rout has Ukraine pleading for peacekeepers. https://www.washingtonpost.com (English). Washington Post. Процитовано February 18, 2015. 
  5. Olearchyk, Roman (February 18, 2015). Fierce Battle for Debaltseve Ends in Ukraine Withdrawal. ft.com (English). Financial Times. Процитовано February 18, 2015. 

Посилання[ред. | ред. код]

Блог на WordPress (англійською) [18]
Блог на «Українській правді» [19] (2008–2009 рр.)
Інтернет-видання «Новий український огляд» [20] (1998–2006 рр.)