Ткаченко Олександр Владиславович

Олександр Ткаченко
Ім'я при народженні	Олександр Владиславович Ткаченко
Народився	22 січня 1966(1966-01-22) (54 роки) Київ, Українська РСР
Громадянство (підданство)	Україна  СРСР
Місце проживання	Україна, Київ
Діяльність	продюсер журналіст телеведучий політик
Alma mater	факультет журналістики, КДУ ім. Т.Шевченка
Знання мов	українська, англійська, французька і російська
Посада	Почесний президент 1+1 Media, Голова Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики
Партія	Слуга народу
Батько	Ткаченко Владислав Михайлович
Діти	Олександра, Данило
одружений
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли на Вікісховищі

Народний депутат України
9-го скликання
Слуга народу	29 серпня 2019	—

Олекса́ндр Владисла́вович Ткаче́нко (нар. 22 січня 1966 р., Київ) — колишній генеральний директор 1+1 медіа, колишній український журналіст, телеведучий, продюсер, народний депутат IX скликання від Слуги народу, Почесний президент 1+1 Медіа: [8]. З 1999 року працював генпродюсером різних українських телеканалів.

29 серпня 2019 року очолив комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики Верховної Ради України. Керівник групи з міжпарламентських зв'язків з Королівством Норвегія.

Освіта

• 1990 закінчив Київський університет ім. Шевченка, факультет журналістики.
• 2016 отримав диплом Harvard Business School за програмою «Business of Entertainment, Media, and Sports».
• 2018 завершив навчання у INSEAD Business School в Сінгапурі за програмою «Value Creation for Owners and Directors».

Управлінська діяльність в медіа

1994–1999 — президент продакшн-студії «Нова мова», що створювала телепрограми «Післямова» й «Обличчя світу» для каналів УТ-1 та «Інтер».

У грудні 1996 з командою «Післямови» перейшов до новоствореної «Студії 1+1», створив «Телевізійна служба новин» (ТСН), що вийшла в ефір 1 січня 1997 р. з ведучою Аллою Мазур. На «1+1» продовжувала виходити й «Післямова», а Ткаченко став заступником генпродюсера каналу. В грудні 1997 р. залишив канал.

У квітні 1999 очолив «Новий канал», куди прийшов на замовлення тодішнього власника російського «Альфа-банку», ремормувавши програму новин «Репортер», запросив до неї частину команди «Післямови»: Андрія Шевченка, Іванну Найду, Ігоря Куляса. 2000 року канал увійшов до трійки найпопулярніших в Україні.

Із січня 2000 до травня 2001 був на громадських засадах радником прем'єр-міністра Ющенка. 2003 став неформальним керівником «холдингу Пінчука» (телеканали «Новий канал», «ICTV», «СТБ»). У серпні 2004 склав повноваження керівника холдингу, а в січні 2005 — залишив «Новий канал».

2005 очолив правління, ставши акціонером «Одеської кіностудії», займався кінодистрибуцією та розвитком мережі кінотеатрів.

2008 працював у Москві заступником генерального директора телеканалу «РЕН-ТВ», яким на той момент володів німецький медіахолдинг «RTL Group».

Із серпня 2008 — гендиректор групи каналів «1+1 Media», до якої входять «1+1», «2+2», «ТЕТ» та «Сіті» (з 2012 переформатований у дитячий канал «ПлюсПлюс»),, «Бігуді», «Уніан-ТВ», «1+1 International» и Ukraine Today, сейлз-хаус Плюси та компанію з виробництва телеконтенту 1+1 продакшн.

20 серпня 2019 року вийшов з бізнесу і склав повноваження керівника холдингу «1+1». 1+1 media, за словами Ткаченка змінить структуру управління, а сам Олександр стане почесним президентом медіахолдингу, ставши Почесним президентом 1+1 Медіа. 1+1 медіа змінила структуру управління, створивши Правління. Генеральним директором ТОВ ТРК «Студія 1+1» став В'ячеслав Мієнко: [9].

Продюсерська діяльність

Виступив продюсером телефільмів

• «Доярка з Хацапетівки»;
• «Будинок з вежкою», (2017);
• «Завтра буде завтра» (2002), копродукція Нового каналу (Україна) та СТС (Росія);
• «Ворожея»;
• «Сапери»,;
• «Катерина»,
• «Ментівські війни. Київ» (2017);
• «Папараці» (2016);
• «Гарний хлопець» (2017);
• «Стоматолог» (за повістю Павла Бєлянського «Стоматолог хоче одружитися») (2018);
• «Століття Якова» (2016);
• «Все одно ти будеш мій» (міні-серіал, 2015);
• «Тільки кохання» (2010);
• «Біля річки» (2006);
• Висоцький. Дякуємо, що живий (Росія, 2011)
• «Останній москаль» (2015—2016);
• Не зарікайся (2016, ТРК Україна)
• «Матусі» (2015—2017, копродукція з російським каналом СТС);
• «Пісня пісень» (2015);
• «Поцілуємося» (2015).
• Школа (1-2 сезон, 2018)

Журналістська діяльність

• 1988—1991 — редактор і ведучий щотижневої телепрограми "Молодіжна студія «Гарт» на телеканалі УТ-1.
• 1991—1994 — кореспондент українського представництва британського міжнародного агентства новин «Рейтерс» (Reuters) у Києві.
• 1994 — створив щотижневу інформаційно-аналітичну телепрограму «Післямова», ведучим якої став сам.
• 1998–1999 — на базі ТК «Нова мова» на замовлення телеканалу «Інтер» протягом одного телесезону створював програму у форматі інтерв'ю з міжнародними знаменитостями під назвою «Обличчя світу».
• Наприкінці 2004 в період виборів Президента й Помаранчевої революції був ведучим теледебатів на «Новому каналі» між кандидатами у Президенти, зокрема між Ющенком і Януковичем.
• 23 травня 2011 в ефір «1+1» вийшов перший випуск нової авторської телепрограми «Tkachenko.UA» у форматі 45-хвилинних інтерв'ю з політиками і знаменитостями.

Участь в реформуванні медіаринку

Починаючи із 2005 разом із екс-колегою Андрієм Шевченком став одним з активістів створення в Україні Суспільного телерадіомовлення, та один із авторів концепції створення Суспільного телебачення (Суспільного мовлення).

Як один із найвпливовіших CEO української сфери медіа, Олександр бере активну участь у реформування індустрії. Під його керівництвом медіахолдинг 1+1 media завжди має проактивну позицію щодо подій та змін, що стостуються медіаіндустрії.

Також Олександр один із перших CEO в медіаіндустрії, який взяв фокус на діяльність групи як соціально-відповідального бізнесу. Зокрема, в 2017 році 1+1 медіа презентувала перший звіт із корпоративної соціальної відповідальності серед медіакомпаній.

У листопаді 2018 року 1+1 Media разом з американо-норвезькою командою зняла пілот першого міжнародного серіалу «Jonathan Fort». Зйомками займалася норвезька компанія Evil Doghouse Production спільно з українським 1+1 Продакшн.

Відзнаки та досягнення

• учасник топ-100 найвпливовіших українців (2015, 2016, 2017, 2018, журнал «Фокус»)
• учасник топ-200 найвпливовіших українців (2010, 2011, 2012, журнал «Фокус»)
• учасник топ-100 топ-менеджерів України (видання delo.ua), входить до трійки рейтингу
• 2017 — за версією премії «X-Ray Marketing Awards» потрапив до ТОП-3 «гендиректорів, орієнтованих на маркетинг»
• 2018 — команда керівників 1+1 Media посіла друге місце в рейтингу «Business HReformation 2018.Найкращі роботодавці України» (журнал «Бізнес») у номінації «Сильний топ-менеджмент — Dream Team».

Критика

Ворог преси

За результатами щорічного дослідження Інституту масової інформації та Незалежної медіа-профспілки потрапив у десятку найбільших ворогів української преси у 2012—2013 роках.

Фігурант розслідувань

4 листопада 2019 року вийшло розслідування BIHUS.info, у якому було вказано, що одразу після публікації сюжету про незаконну забудівлю на Трухановому острові у програмі «Гроші» почали з'явитися світлини із соцмережах фото телеменеджера звідти.

Власність

2018 року задекларував у власності: 5 % акцій ТРК 1+1, 25 % акцій інтернет-видання The Babel, 16,67 % акцій Квартал-ТВ, власник кінокомпаній Кінолав, HTM, 1+1 Продакшн, книговидавничої компанії Книголав. Спільно з дружиною є власником 9 компаній.

Сім'я

• дружина Ткаченко Ганна Володимирівна (дівоче прізвище Баранник) — HR-директор 1+1
• син Ткаченко Данило Олександрович (*2015)
• донька Ткаченко Єва Олександрівна (*2012)
• 1989—2009 — був одружений на українській сценаристці, продюсерці компанії Art Forms Production Тетяні Гнєдаш.
• донька від першого шлюбу — Олександра Ткаченко (*1989), виконавчий продюсер «Front Cinema» (частина медіахолдингу Ріната Ахметова Медіа Група Україна), з 2018 — креативний продюсер Нового каналу.

Див. також

• 1+1 медіа

Посилання

• Олександр Ткаченко у соціальній мережі «Facebook»