Коган Григорій Михайлович
| Коган Григорій Михайлович | |
|---|---|
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 24 червня (7 липня) 1901 |
| Місце народження | Могильов, Російська імперія |
| Дата смерті | 9 серпня 1979 (78 років) |
| Місце смерті | Москва, СРСР |
| Поховання | Нове Донське кладовище |
| Громадянство | СРСР[1] |
| Професії | музикознавець, піаніст, музичний педагог |
| Освіта | Національна музична академія України імені П. І. Чайковського |
| Інструменти | фортепіано |
| Заклад | Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського |
Григо́рий Миха́йлович Ко́ган (24 червня (7 липня) 1901, Могилів — 9 серпня 1979, Москва) — радянський піаніст, педагог, музикознавець, доктор мистецтвознавства (1940).
Біографія[ред. | ред. код]
Батьки належали до кола соціал-демократів — послідовників Г. В. Плеханова, відомих в російській історії як меншовики. Це наклало відбиток на все мислення майбутнього музиканта, який до кінця днів залишався переконаним марксистом, розуміючи це вчення саме в Плеханівському трактуванні. Після поразки революції 1905—1907 сім'я емігрувала в Бельгію, де Г. М. Когана почав музичну освіту. В 1911 вони повернулися в Київ, де в 1914 він вступив в консерваторію. Навчався по класу фортепіано у А. Н. Штосс-Петрової і В. В. Пухальського, також брав уроки композиції у Р. М. Глієра. Закінчивши консерваторію в 1920, почав викладати в ній же і виступати з концертами. З 1926 по 1943 працював в Московської консерваторії, де читав розроблений ним курс історії та теорії піанізму (з 1936 завідував кафедрою цієї дисципліни). В 1932 очолив комісію з підготовки Першого Всесоюзного конкурсу музикантів-виконавців, однак надалі вийшов з її складу через розбіжності з Сектором мистецтв Наркомосу РРФСР і потім опублікував в журналі «Радянська музика»(1933, № 4) стримано-критичну статтю про підсумки конкурсу [2] .. В 1940, після відновлення системи наукових звань і ступенів, одним з перших отримав ступінь доктора мистецтвознавства за сукупністю заслуг, без захисту дисертації.
В 1941 евакуювався разом з основним складом Московської консерваторії в Саратов. В 1943 звільнився з Московської консерваторії на знак протесту проти того, що в Москві почали набирати новий штат Московської консерваторії, тоді як значну частину колишнього професорсько-викладацького складу передбачалося залишити в Саратові. Його місце зайняв його колишній учень О. О. Ніколаєв. Серед учнів Когана періоду його штатної роботи в Московській консерваторії — також А. Д. Алексєєв, С. Т. Ріхтер та інші відомі музиканти.
В 1948 взяв активну участь в організації Спілки радянських композиторів, очолив у ньому Комісію з музичної освіті, яка розробила рекомендації з розвитку широкої мережі музичних шкіл у країні.
На запрошення Назіба Жиганова в кінці 1940-х — початку 1950-х був прийнятий в штат Казанської консерваторії, де серед його учнів були С. А. Губайдуліна, І. Є. Гусельников та інші музиканти.
Як піаніст виступав з концертами в СРСР і в Болгарії (в капіталістичні країни влада його не випускала), володіючи широким репертуаром і пропагуючи музику маловідомих композиторів, а також сучасні радянські твори. Сфера наукових інтересів Когана-музикознавця охоплювала проблеми психології виконавства і роботи піаніста, зв'язку техніки і стилю. Також йому належать дослідження про піаністів і клавесиністів, критичні статті та ряд книг. Був активним пропагандистом творчості С. В. Рахманінова, в рукописі залишилася його невидана книга про цього музиканта. Невиданими залишаються також книга мемуарів «Роман мого життя» і книга афоризмів «Життя в думках», а також близько 60 годин магнітофонних записів: сольна фортепіанна гра, курси лекцій та окремі виступи, інтерв'ю, показові уроки.
В 1970 в статті «Про теорію ленінізму і практику будівництва соціалізму в Радянському Союзі», що поширювалася у самвидаві анонімно або під псевдонімами, провів послідовний марксистський аналіз становища в СРСР і передбачив неминучий швидкий крах радянської влади та реставрацію капіталізму.
На основі мемуарів, фото-, аудіо- та інших матеріалів архіву Г. М. Когана сценарист Михайло Дзюбенко (онук і спадкоємець музиканта) написав сценарій повнометражного (90 хв.) документального фільму про Когана. Втім Ірині Бессарабовой вдалося в 2004—2005 зняти лише дві короткометражні картини «Григорій Коган. Транскрипція» і «Маленькі двері Консерваторії» (кожна тривалістю 26 хв.), а завершення третьої частини відкладено на невизначений термін через відсутність фінансування.
Основні праці[ред. | ред. код]
- Школа фортепианной транскрипции, М., 1937, 1970;
- Советское пианистическое искусство и русские художественные традиции, М., 1948;
- У врат мастерства, М., 1958, 1961, 2004;
- О фортепианной фактуре, М., 1961;
- Работа пианиста, М., 1963, 1969, 2004;
- Ферруччо Бузони, М., 1964, 1971;
- Вопросы пианизма. Избранные статьи, М., 1968;
- Избранные статьи. Выпуск 2, М., 1972.
- Избранные статьи. Выпуск 3. М., 1985.
Посилання[ред. | ред. код]
- Коган Григорій Михайлович // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 456-458.
- Статья о Когане на сайті Ніни Свєтланової (англ.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Bibliothèque nationale de France Record #16212657n // BnF catalogue général — Paris: BnF.
- ↑ Г. Коган. Итоги и уроки. // Коган Г. Вопросы пианизма: Избранные статьи. — М. Советский композитор, 1968. — С.311-321.