Козенко Василь Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Козенко Василь Іванович
Народився 1905(1905)
місто Алчевськ, тепер Луганської області
Помер невідомо
Громадянство Росія Росія, СРСР СРСР
Національність українець
Партія КПРС
Нагороди Орден ЛенінаОрден Жовтневої РеволюціїОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Вітчизняної війни I ступеняОрден Вітчизняної війни I ступеняОрден Червоної Зірки

Василь Іванович Козенко (1905(1905), місто Алчевськ, тепер Луганської області — ?) — радянський залізничник, начальник Одесько-Кишинівської та Уфимської залізниць.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в родині робітника металургійного заводу. У 1919 році почав працювати підручним ливарником заводу «Земоруд». З 1921 до жовтня 1924 року — слюсар паровозного депо станції Алчевськ.

З 1924 до вересня 1927 року навчався на робітничому факультеті Київського інституту народного господарства. У вересні 1927 — 1932 року — студент Київського інституту інженерів транспорту, інженер-експлуатаційник.

У 1932—1934 роках — начальник технічного бюро Зилівського експлуатаційного району Забайкальської залізниці. З грудня 1934 по травень 1937 року працював поїзним і старшим поїзним диспетчером Зилівського відділення руху. З травня по грудень 1937 року — заступник начальника Хилоцького відділення руху Забайкальської залізниці.

У грудні 1937 — жовтні 1938 року — заступник начальника Абдулівського відділення руху Куйбишевської залізниці. З жовтня 1938 року — начальник Уджимського відділення руху Куйбишевської залізниці.

У вересні 1939 року направлений на Український фронт, який на той час захопив територію Західної України, де очолював військово-експлуатаційне управління № 8.

У грудні 1939 — грудні 1940 року — начальник служби руху Ковельської залізниці.

Член ВКП(б) з 1940 року.

У грудні 1940 — липні 1941 року — 1-й заступник начальника Ковельської залізниці.

У жовтні 1941 — березні 1944 року — 1-й заступник начальника Куйбишевської залізниці.

У березні 1944 року призначений заступником начальника Ковельської залізниці, керував оперативною групою, яка розташовувалася в місті Сарни Рівненської області. У червні 1944 року призначений уповноваженим центрального управління перевезень ВОСО та начальником військово-експлуатаційного управління № 4 на 1-му Білоруському фронті.

З грудня 1945 по червень 1949 року — 1-й заступник начальника Приволзької залізниці.

З червня 1949 по травень 1953 року — начальник Уфимської залізниці.

У травні 1953 — січні 1956 року — 1-й заступник начальника Львівської залізниці.

У січні 1956 — травні 1968 року — начальник Одесько-Кишинівської залізниці.

З 1968 року — персональний пенсіонер союзного значення. Помер наприкінці 1970-х років.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]