Козир Максим Євсевійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Максим Євсевійович Козир
Народження 12 травня 1890(1890-05-12)
Новомосковський район, Дніпропетровська область
Смерть 23 квітня 1945(1945-04-23) (54 роки)
Чехословаччина
Поховання Ольшанський цвинтар
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії РСЧА
Освіта Постріл
Роки служби Російська імперія 1914-1917
СРСР 1918-1945
Партія КПРС
Звання CCCP army Rank general-major infobox.svg Генерал-майор
Війни / битви Перша світова війна
Громадянська війна в Росії
Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Суворова II ступеня Орден Богдана Хмельницького II ступеня Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
Медаль «За оборону Москви»
Козир Максим Євсевійович у Вікісховищі?

Максим Євсевійович Козир (12 травня 1890(18900512) — 23 квітня 1945) — радянський військовик, Герой Радянського Союзу (1944).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в селі Багатому (зараз Новомосковський район Дніпропетровської області України) у селянській родині. Українець. Закінчив сільську школу. Працював пастухом, батраком, коногоном шахти у селищі Юзівка (нині Донецьк).

Служив у російській імператорській армії. З 1917 року у Червоній Гвардії, з 1918 року у лавах РСЧА. Брав участь у Першій світовій війні та Громадянській війні у Росії. Член РКП(б) з 1918 року

У 1923 році закінчив курси старшого і вищого комскладу, в 1926 році - курси «Выстрел».

Брав участь у німецько-радянській війні з червня 1941 року. Командир 232-ї стрілецької дивізії (40-а армія, 2-й Український фронт) генерал-майор Козир відзначився в Умансько-Ботошанській операції в 1944 році. Успішно прорвавши добре укріплену лінію оборони противника, воїни його дивізії звільнили десятки населених пунктів, знищивши при цьому декілька тисяч ворожих солдат і офіцерів.

17 травня 1944 року Максиму Євсевійовичу Козиру було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Загинув під містом Брно (Чехія), де із засідки його автомобіль був розстріляний німецьким кулеметним розрахунком. Похований на Ольшанському цвинтарі у Празі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Був також нагороджений орденом Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, орденом Суворова 2-го ступеня, орденом Богдана Хмельницького 2-го ступеня та медалями.

Джерела[ред. | ред. код]