Колотило Олександр Ілліч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Колотило Олександр Ілліч
 Старший сержант
Загальна інформація
Народження 27 лютого 1979(1979-02-27)
Банилів, Вижницький район
Смерть 13 липня 2014(2014-07-13) (35 років)
Розкішне (Лутугинський район)
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ  Десантні війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

Колотило Олександр Ілліч (1979-2014) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1979 року в Банилові. Проживав в селі Банилів Вижницького району. 1996 року закінчив Банилівську ЗОШ; в 1997—1998 роках проходив строкову службу, старший сержант. Здобув професію помічника машиніста; працював різноробочим.

8 квітня 2014 призваний до Збройних Сил України. Військовик 1-го батальйону 80-ї бригади, гавбична батарея. 13 липня 2014-го від нього був дзвінок додому — приблизно в районі бази Орєхово біля Луганська, повідомив, що вирушив із загоном на завдання, ще один дзвінок увечері того ж дня, повідомив, що по них стріляють з «градів» і живими вони напевно не повернуться. Є певні дані, що автомобіль з військовими горів, але був час урятуватися. Наступного дня Розкігне було звільнено від бандформувань.

Вважався зниклим безвісти.

За іншою інформацією: Загинув 13 липня 2014 р. в районі с. Розкішне, Лутугинський район, Луганська область у бою під час операції з розблокування оточеного терористами міжнародного аеропорту Луганська. Колона військової техніки потрапила у засідку диверсійної групи на повороті з Лутугине на луганський аеропорт та була обстріляна з протитанкової зброї. Разом з Олександром загинули старший сержант А. Альошин, сержант І. Діяконюк та солдат П. Коноплев[джерело?].

Залишились батьки, брат, дружина Олеся та дві донечки — Анжеліка й Олександра.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • 8 вересня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
  • в липні 2016-го у Банилові відкрито пам'ятну дошку чести Олександра Колотила.
  • нагрудний знак «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).

Джерела[ред. | ред. код]