Перейти до вмісту

Бої за Луганський аеропорт

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Бої за Луганський аеропорт
Війна на сході України
Луганський аеропорт на карті боїв
Луганський аеропорт на карті боїв
Луганський аеропорт на карті боїв
Дата: 8 квітня — 1 вересня 2014 (146 днів)
Місце: Україна Міжнародний аеропорт «Луганськ», Луганськ, Луганська область
(Переможне, Тернове, Новоганнівка, Красне)
Результат: Відхід українських військ
Сторони
Україна Україна Росія Росія
ЛНР
Командувачі
Україна Віктор Муженко
Україна Андрій Ковальчук
Україна Анатолій Таранюк 		Росія Валерій Герасимов
Ігор Плотницький
Військові формування
Сухопутні війська
  Десантні війська

 Сухопутні війська РФ

 ГРУ РФ

 Проросійські бойовики

Росія найманці

Військові сили
Квітень 2014: 100 чол.
Червень 2014: 350 чол.
Серпень 2014: ~300—400 чол.

Бої за Луганський аеропорт — бойові дії, що точилися у 2014 році під час війни на сході України за встановлення контролю над летовищем Луганського міжнародного аеропорту. Українські десантники тримали оборону аеропорту з квітня 2014 року у повному оточенні без наземного сполучення. У липні українські війська пробили дорогу до летовища, розблокувавши його.

Внаслідок серпневого наступу російських регулярних військ аеропорт повторно потрапив у оточення. Його будівлі були вщент зруйновані російською артилерією. У ніч на 1 вересня 2014 року українські захисники вийшли з руїн аеропорту, після 146 днів його оборони.

Передумови

[ред. | ред. код]

Міжнародний аеропорт «Луганськ» розташований на південь від міста Луганська, на відстані 9 км від міської межі (мікрорайон Видний). З початком ескалації проросійських виступів на сході України, коли 6 квітня було захоплене Луганське СБУ, а 7 квітня — проголошено створення ДНР та ХНР, заради недопущення захоплення аеропорту, що могло надалі вилитися у перекидання військових сил РФ повітряним шляхом або появи у «ополчення» військової авіації, до аеропорту були перекинуті з'єднання аеромобільних військ України.[2]

Маючи кримський досвід, коли в першу чергу російські війська захоплювали аеродроми, я дав команду за будь-яку ціну утримувати донецький, луганський та маріупольский аеродроми. Інакше б у бойовиків не тільки танки були, але й авіація з'явилася.
Оригінальний текст (рос.)
Имея крымский опыт, когда в первую очередь российские войска захватывали аэродромы, я дал команду любой ценой удерживать донецкий, луганский и мариупольский аэродромы. Иначе у боевиков бы не только танки были, но и авиация появилась.

О 1:00 ночі 8 квітня десантники львівської 80-ї аеромобільної бригади отримали наказ взяти під охорону аеропорт. Одна аеромобільна рота (10 одиниць БТР-80) здійснили 400-кілометровий марш і о 13:00 того ж дня зайняла аеропорт.[3][4][вин 2][вин 3]

Хід подій

[ред. | ред. код]

11 червня 2014 року у зв'язку з бойовими діями аеропорт був закритий.[6]

14 червня 2014 року до аеропорту прямував черговий конвой транспортних літаків — 3 борти Іл-76. Перший Іл-76 вдало здійснив посадку, а при спробі другого Іл-76 сісти, він був підбитий проросійськими бойовиками. Третій літак змінив курс і повернувся назад, після чого авіасполучення з аеропортом було припинене.[7]

Докладніше: Збиття Іл-76 у Луганську

Після припинення авіасполучення, станом на 14 червня 2014 року, в аеропорту перебувало 16 БТР-80, 7 БМД-2, 6 мінометів 120 калібру, 6 одиниць Зу-23-2 та декілька ГАЗ-66, і 350—370 бійців особового складу. Українське угруповання військ знаходилося в повному оточенні.[7] Це були підрозділи 80-ї бригади, інженерно-саперна рота, частина розвідувальної роти 1 ОТБр, зведена рота 25-ї окремої повітрянодесантної бригади.[3]

Див. також: Бої під Металістом

6 липня проросійські бойовики вперше обстріляли установками «Град» будівлю аеропорту і його захисників.[вин 4]

Деблокада аеропорту

[ред. | ред. код]

У середині липня 2014 року командування сектору «А» ухвалило рішення про розблокування Луганського аеропорту. Пробиття коридору дозволило забезпечити захисникам аеропорту постачання боєприпасів та продовольства та розширити контрольовану зону безпеки,[4] а надалі — і оточити сам Луганськ.[вин 5]

13 липня о 4:00 ранку[8] колона військ Збройних сил України вийшла зі Щастя і, подолавши 75 км, мала дістатися аеропорту.[вин 6]

Були сформовані два рейдових загони. Перший, під командуванням полковника Андрія Ковальчука, мав підрозділи 80-ї бригади, механізовану роту 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади і танкову роту 1-ї танкової бригади. Другий рейдовий загін мав йти одразу за першим — це була 3-тя батальйонна тактична група 80-ї бригади під командуванням заступника командира бригади полковника Володимира Шворака.[3] Маршрут прокладався польовими дорогами, спеціально уникаючи великих населених пунктів, які на той час контролювалися проросійськими угрупованнями.[3]

В авангарді сил, які мали пробити шлях, знаходився загін 8-го полку спецпризначення. 24 спецпризначенці мали 3 БТР, і були також посилені двома танками.[9] Під час висування виявилося, що спланований у штабі маршрут колони пролягав через с. Сабівка,[3] через слабкий 5-тонний міст, що не витримав би ні танк, ні САУ.[9] Було ухвалене рішення наводити понтонний міст через річку. Інженери витратили близько 40 хвилин, проте так і не змогли навести переправу.[вин 7] Рейдовий загін простояв понад годину без руху, і цього часу вистачило щоб по позиціям українських сил бойовики завдали удар РСЗВ Град. Залп був неточним, ліг з перельотом,[9] проте другий рейдовий загін на чолі зі Швораком повернувся назад, маючи кількох чоловік пораненими.[3] Перший загін продовжив виконання завдання, змінивши маршрут і використавши інший міст неподалік.[3]

Зовнішні відеофайли
1. Russian Roulette (Dispatch 59) Наслідки бою біля с. Розкішне. Vice News, 14 липня 2014.

Неподалік аеропорту, при переїзді через естакаду в районі с. Розкішне,[8] колона потрапила у засідку. Бронетранспортер у голові колони був підбитий проросійськими силами і загорівся,[вин 8] заблокувавши колону із 40 одиниць української техніки на автотрасі. Голова колони знаходилася на узвишші естакади над навколишнім рельєфом,[вин 9] але хвіст перебував в улоговині між двох пагорбів.[вин 10] Колона годину стояла в ущелині, і по ним вже почали пристрілювати міномет, поки за наказом Андрія Ковальчука танк не скинув рештки бронетранспортера вбік, розблокувавши шлях колоні далі. Під час бою танк «Булат» 1 ОТБр, під керівництвом Олександра Мороза і з навідником Федором Матюшею, що був в голові колони разом із спецпризначенцями, дістав два влучання — від другого він зайнявся, палаючий танк пішов далеко в поле, механік-водій Сергій Дусь загинув.[вин 11][9] Колона після естакади повернула праворуч і пішла далі, а двоє членів екіпажу покинули спалений танк і за вказівками полковника Анатолія Таранюка полями вийшли до аеропорту.[8][11] У бою загинули 4 артилеристи 80-ї бригади: вони були у вантажівці, яка вибухнула неподалік БТРа.[вин 12] Андрій Ковальчук дістав поранення у руку.[вин 13]

Колона дісталася аеропорту вночі, а вже до ранку 14 липня аеропорт зазнав сильного удару системами залпового вогню бойовиків, і станом на 9 ранку переважна більшість автотехніки згоріла.[вин 14] Ситуація в аеропорту значно погіршувалася і десантники опинилися у скрутному становищі, проте 20 липня українські війська у секторі силами 24-ї механізованої бригади і батальйону «Айдар» почали великий наступ під Луганськом, звільнивши серію населених пунктів — Георгіївку, Новосвітлівку, Хрящувате.[вин 15]

Зовнішні відеофайли
1. Луганский аэропорт Стан аеропорту на 11 серпня 2014.
Докладніше: Бої за Георгіївку

20 липня 2014 року група 8-го полку спецпризначення на двох «Уралах» під керівництвом майора Олександра Петраківського забезпечувала проходження військової колони техніки ЗСУ та сил батальйону «Айдар» до Луганського аеропорту.[12] Один з «Уралів», з групою бійців чисельністю 14 чоловік,[13] під керівництвом Петраківського, потрапив у засідку: вантажівку обстріляли з двох сторін. Машина не зупинилася, бійці відстрілювалися на ходу, пролетівши крізь ворожий блокпост і скосивши вогнем бойовиків. Проте у групи з'явилися втрати: Андрій Василишин зазнав смертельного поранення, був поранений кулеметник. Коли «Урал» зупинився, група зайняла кругову оборону, проте їх почали обстрілювати з міномета. Одна з мін влучила в кабіну автомобіля, уламками поранило значну частину бійців.[14] Поранень в голову зазнав і командир групи, Олександр Петраківський, проте продовжив керувати боєм.[12] Під час бою зазнав поранення і Павло Ільчук, якого не змогли врятувати. Всього бій тривав 5 годин, до затиснутих вогнем спецпризначенців змогла прорватися група евакуації на БТР і «Уралі».[14]

Вторгнення російських регулярних військ

[ред. | ред. код]

16 серпня 2014 року, під Красним, відбувся бій, в якому на боці проросійських бойовиків виступили кадрові російські підрозділи.[15] Бійці 80 ОАеМБр помітили штурмову групу десантників в уніфікованій амуніції, що злагоджено рухались у бойових порядках за трьома одиницями БТР. Зробивши запит на вогонь мінометної батареї 128-ї бригади, бійці коригували вогонь, вдало накривши 2 бронетранспортери. Супротивник відступив до лісу, але вогонь українських мінометів дістав їх і там, спричинивши детонацію.[16]

Після цього позиції українських військ були визначені противником — по них був нанесений артилерійський удар з БМ-21 «Град». Одна з ракет влучила у бліндаж, де загинуло 9 десантників 80-ї бригади і танкіст 24-ї бригади.[16][17]

17 серпня на одній з висот поранено Вадима Сухаревського, командира роти 80 ОАеМБр.[16]

За кілька днів до 31 серпня проросійські сили спробували взяти штурмом український опорний пункт, ймовірно 128-ї бригади, у семи кілометрах на схід від аеропорту, неподалік Новоганнівки,[18][19][20] силами щонайменше 3-х бронетранспортерів за підтримки піхоти. Штурм зняли на відео — підрозділи батальйону «Заря» у бойових порядках рухались з бронетранспортерами, що були передані з 23-ї мотострілецької бригади (БТРи мали тактичне маркування бригади і типовий великий напис «ЛНР» на кормі)[21] і зазнали контратаки українського танку, який підбив 2 бронетранспортери.

Відхід з аеропорту

[ред. | ред. код]
Зовнішні відеофайли
1. Наступление сил ЛНР на позиции ВСУ Невдала атака батальйону «Заря» на опорний пункт неподалік Новоганнівки.

На кінець серпня 2014 року у секторі знаходилося 1,5—2 тис. українських військових.[22][вин 16][24] Безпосередньо аеропорт тримали близько 300—400 десантників, без артилерії.[вин 17][вин 18][вин 19]

В результаті наступу регулярних російських військ, оперативна група захисників аеропорту потрапила в оточення. Під аеропортом діяли сили з'єднань 104-го десантно-штурмового полку, 136-ї мотострілецької бригади і 200-ї мотострілецької бригади РФ. Підтримку їм надавали бійці 3-ї бригади спецпризначення РФ.[26]

Свідчення українських десантників, зокрема Вадима Сухаревського,[27] пізніше підтвердились аналізами ІнформНапалм та Bellingcat — у боях за Луганський аеропорт 136-та мотострілецька бригада використовувала танки Т-90А.[28][29] Підрозділи 200-ї мотострілецької бригади здійснювали штурм на танках Т-72Б3.[30]

Остаточний штурм аеропорту відбувся 31 серпня. В той день, з самого ранку, до роти українських танків організовано пішли з позицій у аеропорту, залишивши десантників без підтримки.[вин 20] Російська бронетехніка викотилася на злітну смугу, підійшла до залишків укріплень і терміналу аеропорту, слідом йшла піхота. Проте зачистку приміщень робити не наважувалися.[вин 21] З початку дня десантники втратили 13 чоловік загиблими.[вин 22] Андрій Ковальчук, командир 80-ї бригади, сам перебуваючи в аеропорту, зробив запит командуванню на завдання артилерійського удару по позиціях аеропорту.[вин 23] Завдяки роботі української артилерії бронетехніка і жива сила супротивника відійшли. Українські десантники вийшли з аеропорту в ніч на 1 вересня, здійснивши піший марш на 17 кілометрів під покровом ночі.[вин 24]

  • 1 вересня 2014 речник АТО повідомив про вихід українських військ з аеропорту.[31] За словами Лисенка, при виході десантники знищили 2—7 бронетранспортерів та танків.[32][33][34]
Руїни терміналу Луганського аеропорту. 4 вересня 2014.

Під час штурму аеропорту російські війська використали самохідні міномети великої потужності 2С4 «Тюльпан» калібру 240 мм. За словами міністра оборони Валерія Гелетея, ці важкі міномети завдали двох ударів по аеропорту.[35] Два міномети «Тюльпан» зафіксовані на фото поряд з військовослужбовцями 15-ї мотострілецької бригади РФ, які позували біля колони з військовою технікою з написами «ЛНР».[36]

Подібні міномети здатні вести вогонь тактичними ядерними боєприпасами надмалої потужності, і за словами міністра, ймовірність застосування таких боєприпасів Росією є, але перевірити це неможливо через втрачений контроль над аеропортом:[37]

Моя нещодавня заява щодо можливого застосування російськими військами ядерних боєприпасів проти сил АТО, була пов'язана з наявною на той час інформацією про те, що Росія завезла на територію Луганської області, та використовує проти українських військовослужбовців самохідні міномети 2С4 «Тюльпан». Особливістю цієї потужної зброї є те, що окрім фугасних та активно-реактивних мін, самохідний міномет може вести вогонь надмалими ядерними боєприпасами потужністю менше 1 кт.

Перевірити, чи застосовувався ядерний, або інші невідомі нам боєприпаси об'ємної дії, можуть лише відповідні фахівці, на озброєнні яких є спеціальне обладнання, що дозволить зокрема перевірити радіаційний фон місцевості.

На превеликий жаль, зараз ми не можемо цього зробити оскільки луганський аеропорт на теперішній час контролюють терористи та російські військовослужбовці.

— Валерій Гелетей, 20 вересня 2014

Наслідки та пов'язані події

[ред. | ред. код]

22 липня 2015 року інформаційні ресурси організації ЛНР розповсюдили звістку, що під час розкопок завалів під Луганським аеропортом виявлений склад американської зброї. На відео продемонстровано нібито армійські ящики і американський ПЗРК системи «Стінгер». В результаті аналізу відео встановлено, що продемонстрований зразок є грубим макетом зброї, неякісно звареним з труб, а маркування на ньому взяті з відеогри Battlefield 3, включно з ідентифікаційним номером і помилкою в тексті.[38] Фейк розповсюджений російськими ЗМІ, зокрема агентствами РИА Новости та «ТВ-Звезда».[39]

Див. також: Російсько-українська інформаційна війна

У листопаді 2017 року заступник міністра юстиції Іван Ліщина заявив, що прикордонна служба України зафіксувала запуски тактичних ракет «Точка» з території Росії. Ці обстріли, за його словами, знищили аеропорт. Ліщина також повідомив, що прикордонники свідчили про обстріли авіаційними ракетами з російських гелікоптерів.[40]

Втрати

[ред. | ред. код]
Докладніше: Список загиблих у боях за Луганський аеропорт

Вшанування

[ред. | ред. код]

У 2016 році започатковано відзнаку — нагрудний знак «За оборону Луганського аеропорту».

В травні 2016 року у Львові пройшла церемонія нагородження військовослужбовців 80-ї аеромобільної бригади за оборону Луганського аеропорту. 47 із них — посмертно[41].

Примітки

[ред. | ред. код]
Виноски
  1. ↑ 9-10 с.[1]
  2. ↑ [2:40][5]
  3. ↑ [3:06][5]
  4. ↑ [9:05][5]
  5. ↑ Андрій Ковальчук:
    "Тоді на порядку денному стояло одне питання – розблокувати аеропорт і розширити кільце з подальшим оточенням самого Луганська."[3]
  6. ↑ [11:00][5]
  7. ↑ Андрій Ковальчук:
    "На жаль, протягом 40 хвилин, дві мостові фірми не спромоглися – інженери банально не мали достатньої підготовки. І перший рейдовий загін простояв біля 1 години 20 хвилин, очікуючи, що наведуть переправу. Та так вони і не дочекалися. "[3]
  8. ↑ За словами танкіста 1 ОТБр Федора Матюші, естакаду блокувала барикада з бетонних плит.[8]
  9. ↑ [12:25][5]
  10. ↑ Рівненський десантник:
    "Два моста один за іншим а перед ними є два пагорба, ну ніби як ущелина між ними. Колона десь напевне із 40 машин стояла годину в цій ущелині, по нам почали вже пристрілювати міномет."[10]
  11. ↑ Рівненський десантник:
    "..в нас в дозорній групі йшло 2 танки і 4 БТР. Потрапили в кілька засідок відразу. Тоді втратили танк. Загинув водій танку – згорів заживо. То от його дії, взагалі про цього танкіста: своїми діями врятував командира танку і навідника. Тобто ворожий танк підбив наш танк, і він своїми діями врятував життя. Вів до кінця цей палаючий танк, щоб надати якесь укриття, щоб хлопці які можуть вилізти вилізли. Тобто навідник і командир танка вилізли, а він згорів заживо."[10]
  12. ↑ [13:22][5]
  13. ↑ [14:01][5]
  14. ↑ [15:30][5]
  15. ↑ [18:46][5]
  16. ↑ Віктор Муженко:
    "Під Луганськом був прорив, це було виведення з оточення в районі Луганського аеропорту. Те угрупування приблизно складалося з 2 тисяч особового складу, в тому числі 80-та бригада, яку обійшли увагою."[23]
  17. ↑ [9:03] Андрій Ковальчук:
    "У нас залишалось десь порядка трьохсот військовослужбовців. Ні одної одиниці артилерії вже не було"[25]
  18. ↑ [13:10][25]
  19. ↑ [16:34][25]
  20. ↑ [9:26][25]
  21. ↑ [13:35][25]
  22. ↑ [15:00][25]
  23. ↑ [15:07][25]
  24. ↑ [17:11][25]
Джерела
  1. ↑ Руденко Ю., Путята Д., та інші «У вогняному кільці. Оборона Луганського аеропорту» Х; Фоліо 2018, 544 с. ISBN: 978-966-03-8214-5
  2. ↑ Шрамович, Святослав Хоменко, Вячеслав (14 квітня 2017). Александр Турчинов: "Наша задача - продвигаться на восток". BBC Русская служба (брит.). Архів оригіналу за 14 квітня 2017. Процитовано 21 квітня 2017.
  3. ↑ а б в г д е ж и к До річниці початку АТО та оборони Луганського аеропорту: як це було. Форпост (укр.). 11 квітня 2018. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 20 квітня 2018.
  4. ↑ а б Бої за Луганськ. Очевидці (укр.). Архів оригіналу за 21 квітня 2018. Процитовано 20 квітня 2018.
  5. ↑ а б в г д е ж и к Телеканал 2+2 (7 квітня 2016), Кіборги Луганського аеропорту. 1 частина, архів оригіналу за 17 серпня 2017, процитовано 27 березня 2017
  6. ↑ Три аеропорти на Сході України закрилися до кращих часів (укр.). Архів оригіналу за 9 жовтня 2017. Процитовано 8 жовтня 2017.
  7. ↑ а б Злочин і кара. Деблокада Луганського аеропорту. Архів оригіналу за 7 грудня 2016. Процитовано 8 грудня 2016.
  8. ↑ а б в г (2) «Соболь» визвався першим. archive.is. 14 липня 2017. Архів оригіналу за 14 липня 2017. Процитовано 14 липня 2017.
  9. ↑ а б в г «Якби не війна» (21 вересня 2017). Інтерв'ю Євгена Сломінського. archive.is. Архів оригіналу за 21 вересня 2017. Процитовано 21 вересня 2017.
  10. ↑ а б «Нас рвуть, як м’ясо, командування продажне» – інтерв’ю рівненського десантника з війни. 4vlada.com. Архів оригіналу за 1 серпня 2014. Процитовано 21 квітня 2017.
  11. ↑ Lost Armour | ID 17 — Т-64БМ Роскошное. lostarmour.info (англ.). Архів оригіналу за 22 жовтня 2017. Процитовано 14 липня 2017. [Архівовано 2017-10-22 у Wayback Machine.]
  12. ↑ а б Президент присвоїв звання Герой України військовим Олександру Петраківському і посмертно - Сергію Кривоносову та Дмитру Майбороді - Офіційне представництво Президента України. web.archive.org. 9 грудня 2014. Архів оригіналу за 9 грудня 2014. Процитовано 5 серпня 2019.
  13. ↑ ЛЕГЕНДА ПРО КОМАНДИРСЬКУ КАСКУ - Народна армія. web.archive.org. 25 грудня 2014. Архів оригіналу за 25 грудня 2014. Процитовано 5 серпня 2019.
  14. ↑ а б П'ять років тому у бою під Луганськом загинув буковинець Андрій Василишин. acc.cv.ua (укр.). Архів оригіналу за 23 липня 2019. Процитовано 23 липня 2019.
  15. ↑ 80-та аеромобільна. Невідомий подвиг оборони Луганського аеропорту - Суспільство - Український тиждень, Тиждень.ua. tyzhden.ua. Архів оригіналу за 14 грудня 2015. Процитовано 6 вересня 2016.
  16. ↑ а б в Цензор.НЕТ. 16-17 АВГУСТА 2014 ГОДА. 80-АЯ АЭРОМОБИЛЬНАЯ БРИГАДА ВСТУПАЕТ В БОЙ С РОССИЙСКИМИ ВОЙСКАМИ ПОД ЛУГАНСКОМ. ГИБЕЛЬ 10 УКРАИНСКИХ ВОИНОВ. КАПИТАН СУХАРЕВСКИЙ РАНЕН В БЛИЖНЕМ БОЮ С РОССИЙСКИМ ДОЗОРОМ (рос.). Архів оригіналу за 16 серпня 2019. Процитовано 28 вересня 2016.
  17. ↑ Луганский аэропорт – аэропорт, которого не было. Архів оригіналу за 16 серпня 2019. Процитовано 7 вересня 2016.
  18. ↑ Google Earth shows ACTUAL attack of Russian army on Lugansk Airport Aug 31st. Архів оригіналу за 20 квітня 2017. Процитовано 19 квітня 2017.
  19. ↑ Lost Armour | ID 1031 — БТР-80 Новоанновка. lostarmour.info (англ.). Архів оригіналу за 22 квітня 2017. Процитовано 21 квітня 2017. [Архівовано 2017-04-22 у Wayback Machine.]
  20. ↑ Lost Armour | ID 946 — БТР-80 Новоанновка. lostarmour.info (англ.). Архів оригіналу за 22 квітня 2017. Процитовано 21 квітня 2017. [Архівовано 2017-04-22 у Wayback Machine.]
  21. ↑ Бронетехніка та особовий склад 23-ї самарської бригади у складі НЗФ "новоросії" - InformNapalm.org (Українська). InformNapalm.org (Українська) (укр.). 21 серпня 2015. Архів оригіналу за 11 вересня 2016. Процитовано 21 квітня 2017.
  22. ↑ Бої довкола аеропорту Луганська тривають. Архів оригіналу за 11 грудня 2015. Процитовано 9 грудня 2015.
  23. ↑ Віктор Муженко:Росіяни в Іловайську розстріляли і своїх військових разом з нашими. Українська правда. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 21 квітня 2017.
  24. ↑ Муженко: в боях за Луганський аеропорт загинула рота псковських десантників. Архів оригіналу за 10 грудня 2015. Процитовано 10 грудня 2015.
  25. ↑ а б в г д е ж и Телеканал 2+2 (8 квітня 2016), Кіборги Луганського аеропорту. 2 частина, архів оригіналу за 28 липня 2017, процитовано 21 квітня 2017
  26. ↑ Флеш-рояль. Солдат із 3-ї бригади спецпризначення ГРУ РФ розкрив усі карти - InformNapalm.org (Українська). InformNapalm.org (Українська) (укр.). 28 травня 2015. Архів оригіналу за 22 жовтня 2016. Процитовано 21 жовтня 2016.
  27. ↑ Луганский аэропорт – аэропорт, которого не было | Петр и Мазепа. petrimazepa (рос.). Архів оригіналу за 16 серпня 2019. Процитовано 27 грудня 2017.
  28. ↑ Veli-Pekka Kivimäki (2 квітня 2017). Tankspotting: T-90As in the Donbass. Архів оригіналу за 5 квітня 2017. Процитовано 3 квітня 2017.
  29. ↑ Російські танки “Т-90” 136-ї мотострілецької бригади в Луганській області - фотофакт - InformNapalm.org (Українська). InformNapalm.org (Українська) (укр.). 20 жовтня 2014. Архів оригіналу за 4 грудня 2016. Процитовано 25 листопада 2016.
  30. ↑ 200-я мотострелковая бригада ВС РФ на Донбассе ч.1. Архів оригіналу за 5 серпня 2017. Процитовано 21 жовтня 2016.
  31. ↑ Сили АТО відійшли з аеропорту Луганська, — РНБО. Архів оригіналу за 4 жовтня 2017. Процитовано 8 жовтня 2017.
  32. ↑ Українські військові знищили 7 російських танків поблизу Луганського аеропорту. Архів оригіналу за 4 жовтня 2017. Процитовано 8 жовтня 2017.
  33. ↑ Українські військові знищили 7 БТРів, 2 танки та близько 100 бойовиків в Луганську. Архів оригіналу за 4 жовтня 2017. Процитовано 8 жовтня 2017.
  34. ↑ Заблоковані у бункері Луганського аеродрому десантники прорвались до своїх, - Снєгирьов. Гал-інфо. Архів оригіналу за 9 жовтня 2017. Процитовано 8 жовтня 2017.
  35. ↑ Гелетей: РФ могла використати ядерну зброю в зоні АТО. Українська правда. Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 14 березня 2017.
  36. ↑ Askai. 240-мм самоходный миномёт 2С4 "Тюльпан" на снимке с ряжеными под "ополченцев" российскими военными из 15-й ОМСБр. Twitter (укр.). Процитовано 14 березня 2017.
  37. ↑ Гелетей пояснив, з чим пов'язані підозри про "ядерну зброю" з боку РФ. Українська правда. Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 14 березня 2017.
  38. ↑ InfoResist.org. В Интернете высмеяли «Стингеры» из Луганского аэропорта: боевики переиграли в компьютерные игры | ФОТО. InfoResist (рос.). Архів оригіналу за 4 лютого 2022. Процитовано 21 квітня 2017.
  39. ↑ Фейк по-лугански: "Стингеры" из Battlefield 3. Настоящее Время (рос.). Архів оригіналу за 22 квітня 2017. Процитовано 21 квітня 2017.
  40. ↑ Луганський аеропорт було знищено тактичними ракетами "Точка" з території Росії, - Мін'юст. LB.ua. Архів оригіналу за 12 листопада 2017. Процитовано 11 листопада 2017.
  41. ↑ За оборону Луганського аеропорту посмертно нагородили берегівця Олега Тюрікова й особисто — закарпатьких волонтерів. Архів оригіналу за 11 травня 2016. Процитовано 10 травня 2016.

Література

[ред. | ред. код]
  • Руденко Ю., Путята Д. та ін. У вогняному кільці. Оборона Луганського аеропорту. — Х. : Фоліо, 2018. — 544 с. — ISBN 978-966-03-8214-5.

Матеріали

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Відео

[ред. | ред. код]

Документальне:

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бої_за_Луганський_аеропорт&oldid=45138017