Бої за Луганський аеропорт
Бої за Луганський аеропорт | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Війна на сході України | |||||||
Луганський аеропорт на карті боїв | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
![]() |
![]() ![]() | ||||||
Командувачі | |||||||
![]() ![]() ![]() |
![]() ![]() | ||||||
Військові формування | |||||||
![]() |
![]() | ||||||
Військові сили | |||||||
Квітень 2014: 100 чол. Червень 2014: 350 чол. Серпень 2014: ~300—400 чол. |
Бої за Луганський аеропорт — бойові дії, що точилися у 2014 році під час війни на сході України за встановлення контролю над летовищем Луганського міжнародного аеропорту. Українські десантники тримали оборону аеропорту з квітня 2014 року у повному оточенні без наземного сполучення. У липні українські війська пробили дорогу до летовища, розблокувавши його.
Внаслідок серпневого наступу російських регулярних військ аеропорт повторно потрапив у оточення. Його будівлі були вщент зруйновані російською артилерією. У ніч на 1 вересня 2014 року українські захисники вийшли з руїн аеропорту, після 146 днів його оборони.
Передумови[ред. | ред. код]
Міжнародний аеропорт «Луганськ» розташований на південь від міста Луганська, на відстані 9 км від міської межі (мікрорайон Видний). З початком ескалації проросійських виступів на сході України, коли 6 квітня було захоплене Луганське СБУ, а 7 квітня — проголошено створення ДНР та ХНР, заради недопущення захоплення аеропорту, що могло в подальшому вилитися у перекидання військових сил РФ повітряним шляхом або появи у «ополчення» військової авіації, до аеропорту були перекинуті з'єднання аеромобільних військ України.[2]
Маючи кримський досвід, коли в першу чергу російські війська захоплювали аеродроми, я дав команду за будь-яку ціну утримувати донецький, луганський та маріупольский аеродроми. Інакше б у бойовиків не тільки танки були, але й авіація з'явилася. Оригінальний текст (рос.)Имея крымский опыт, когда в первую очередь российские войска захватывали аэродромы, я дал команду любой ценой удерживать донецкий, луганский и мариупольский аэродромы. Иначе у боевиков бы не только танки были, но и авиация появилась.
О 1:00 ночі 8 квітня десантники львівської 80-ї аеромобільної бригади отримали наказ взяти під охорону аеропорт. Одна аеромобільна рота (10 одиниць БТР-80) здійснили 400-кілометровий марш і о 13:00 того ж дня зайняла аеропорт.[3][4][вин 2][вин 3]
Хід подій[ред. | ред. код]
11 червня 2014 року у зв'язку з бойовими діями аеропорт був закритий.[6]
14 червня 2014 року до аеропорту прямував черговий конвой транспортних літаків — 3 борти Іл-76. Перший Іл-76 вдало здійснив посадку, а при спробі другого Іл-76 сісти, він був підбитий проросійськими бойовиками. Третій літак змінив курс і повернувся назад, після чого авіасполучення з аеропортом було припинене.[7]
Після припинення авіасполучення, станом на 14 червня 2014 року, в аеропорту перебувало 16 БТР-80, 7 БМД-2, 6 мінометів 120 калібру, 6 одиниць Зу-23-2 та декілька ГАЗ-66, і 350—370 бійців особового складу. Українське угруповання військ знаходилося в повному оточенні.[7] Це були підрозділи 80-ї бригади, інженерно-саперна рота, частина розвідувальної роти 1 ОТБр, зведена рота 25-ї окремої повітрянодесантної бригади.[3]
6 липня проросійські бойовики вперше обстріляли установками «Град» будівлю аеропорту і його захисників.[вин 4]
Деблокада аеропорту[ред. | ред. код]
В середині липня 2014 року командування сектору «А» прийняло рішення про розблокування Луганського аеропорту. Пробиття коридору дозволило забезпечити захисникам аеропорту постачання боєприпасів та продовольства та розширити контрольовану зону безпеки,[4] а в подальшому — і оточити сам Луганськ.[вин 5]
13 липня о 4:00 ранку[8] колона військ Збройних сил України вийшла зі Щастя і, подолавши 75 км, мала дістатися аеропорту.[вин 6]
Були сформовані два рейдових загони. Перший, під командуванням полковника Андрія Ковальчука, мав підрозділи 80-ї бригади, механізовану роту 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади і танкову роту 1-ї танкової бригади. Другий рейдовий загін мав йти одразу за першим — це була 3-тя батальйонна тактична група 80-ї бригади під командуванням заступника командира бригади полковника Володимира Шворака.[3] Маршрут прокладався польовими дорогами, спеціально уникаючи великих населених пунктів, які на той час контролювалися проросійськими угрупованнями.[3]
В авангарді сил, які мали пробити шлях, знаходився загін 8-го полку спецпризначення. 24 спецпризначенці мали 3 БТР, і були також посилені двома танками.[9] Під час висування виявилося, що спланований у штабі маршрут колони пролягав через с. Сабівка,[3] через слабкий 5-тонний міст, що не витримав би ні танк, ні САУ.[9] Було прийняте рішення наводити понтонний міст через річку. Інженери витратили близько 40 хвилин, проте так і не змогли навести переправу.[вин 7] Рейдовий загін простояв понад годину без руху, і цього часу вистачило щоб по позиціям українських сил бойовики завдали удар РСЗВ Град. Залп був неточним, ліг з перельотом,[9] проте другий рейдовий загін на чолі зі Швораком повернувся назад, маючи кількох чоловік пораненими.[3] Перший загін продовжив виконання завдання, змінивши маршрут і використавши інший міст неподалік.[3]
![]() | |
---|---|
![]() |
1. Russian Roulette (Dispatch 59) Наслідки бою біля с. Розкішне. Vice News, 14 липня 2014. |
Неподалік аеропорту, при переїзді через естакаду в районі с. Розкішне,[8] колона потрапила у засідку. Бронетранспортер у голові колони був підбитий проросійськими силами і загорівся,[вин 8] заблокувавши колону із 40 одиниць української техніки на автотрасі. Голова колони знаходилася на узвишші естакади над навколишнім рельєфом,[вин 9] але хвіст перебував в улоговині між двох пагорбів.[вин 10] Колона годину стояла в ущелині, і по ним вже почали пристрілювати міномет, поки за наказом Андрія Ковальчука танк не скинув рештки бронетранспортера вбік, розблокувавши шлях колоні далі. Під час бою танк «Булат» 1 ОТБр, під керівництвом Олександра Мороза і з навідником Федором Матюшею, що був в голові колони разом із спецпризначенцями, дістав два влучання — від другого він зайнявся, палаючий танк пішов далеко в поле, механік-водій Сергій Дусь загинув.[вин 11][9] Колона після естакади повернула праворуч і пішла далі, а двоє членів екіпажу покинули спалений танк і за вказівками полковника Анатолія Таранюка полями вийшли до аеропорту.[8][11] У бою загинули 4 артилеристи 80-ї бригади: вони були у вантажівці, яка вибухнула неподалік БТРа.[вин 12] Андрій Ковальчук дістав поранення у руку.[вин 13]
Колона дісталася аеропорту вночі, а вже до ранку 14 липня аеропорт зазнав сильного удару системами залпового вогню бойовиків, і станом на 9 ранку переважна більшість автотехніки згоріла.[вин 14] Ситуація в аеропорту значно погіршувалася і десантники опинилися у скрутному становищі, проте 20 липня українські війська у секторі силами 24-ї механізованої бригади і батальйону «Айдар» почали великий наступ під Луганськом, звільнивши серію населених пунктів — Георгіївку, Новосвітлівку, Хрящувате.[вин 15]
![]() | |
---|---|
![]() |
1. Луганский аэропорт Стан аеропорту на 11 серпня 2014. |
20 липня 2014 року група 8-го полку спецпризначення на двох «Уралах» під керівництвом майора Олександра Петраківського забезпечувала проходження військової колони техніки ЗСУ та сил батальйону «Айдар» до Луганського аеропорту.[12] Один з «Уралів», з групою бійців чисельністю 14 чоловік,[13] під керівництвом Петраківського, потрапив у засідку: вантажівку обстріляли з двох сторін. Машина не зупинилася, бійці відстрілювалися на ходу, пролетівши крізь ворожий блокпост і скосивши вогнем бойовиків. Проте у групи з'явилися втрати: Андрій Василишин зазнав смертельного поранення, був поранений кулеметник. Коли «Урал» зупинився, група зайняла кругову оборону, проте їх почали обстрілювати з міномета. Одна з мін влучила в кабіну автомобіля, уламками поранило значну частину бійців.[14] Поранень в голову зазнав і командир групи, Олександр Петраківський, проте продовжив керувати боєм.[12] Під час бою зазнав поранення і Павло Ільчук, якого не змогли врятувати. Всього бій тривав 5 годин, до затиснутих вогнем спецпризначенців змогла прорватися група евакуації на БТР і «Уралі».[14]
Вторгнення російських регулярних військ[ред. | ред. код]
16 серпня 2014 року, під Красним, відбувся бій, в якому на боці проросійських бойовиків виступили кадрові російські підрозділи.[15] Бійці 80 ОАеМБр помітили штурмову групу десантників в уніфікованій амуніції, що злагоджено рухались у бойових порядках за трьома одиницями БТР. Зробивши запит на вогонь мінометної батареї 128-ї бригади, бійці коригували вогонь, вдало накривши 2 бронетранспортери. Супротивник відступив до лісу, але вогонь українських мінометів дістав їх і там, спричинивши детонацію.[16]
Після цього позиції українських військ були визначені противником — по них був нанесений артилерійський удар з БМ-21 «Град». Одна з ракет влучила у бліндаж, де загинуло 9 десантників 80-ї бригади і танкіст 24-ї бригади.[16][17]
17 серпня на одній з висот поранено Вадима Сухаревського, командира роти 80 ОАеМБр.[16]
За кілька днів до 31 серпня проросійські сили спробували взяти штурмом український опорний пункт, ймовірно 128-ї бригади, у семи кілометрах на схід від аеропорту, неподалік Новоганнівки,[18][19][20] силами щонайменше 3-х бронетранспортерів за підтримки піхоти. Штурм зняли на відео — підрозділи батальйону «Заря» у бойових порядках рухались з бронетранспортерами, що були передані з 23-ї мотострілецької бригади (БТРи мали тактичне маркування бригади і типовий великий напис «ЛНР» на кормі)[21] і зазнали контратаки українського танку, який підбив 2 бронетранспортери.
Відхід з аеропорту[ред. | ред. код]
![]() | |
---|---|
![]() |
1. Наступление сил ЛНР на позиции ВСУ Невдала атака батальйону «Заря» на опорний пункт неподалік Новоганнівки. |
На кінець серпня 2014 року у секторі знаходилося 1,5—2 тис. українських військових.[22][вин 16][24] Безпосередньо аеропорт тримали близько 300—400 десантників, без артилерії.[вин 17][вин 18][вин 19]
В результаті наступу регулярних російських військ, оперативна група захисників аеропорту потрапила в оточення. Під аеропортом діяли сили з'єднань 104-го десантно-штурмового полку, 136-ї мотострілецької бригади і 200-ї мотострілецької бригади РФ. Підтримку їм надавали бійці 3-ї бригади спецпризначення РФ.[26]
Свідчення українських десантників, зокрема Вадима Сухаревського,[27] пізніше підтвердились аналізами ІнформНапалм та Bellingcat — у боях за Луганський аеропорт 136-та мотострілецька бригада використовувала танки Т-90А.[28][29] Підрозділи 200-ї мотострілецької бригади здійснювали штурм на танках Т-72Б3.[30]
Остаточний штурм аеропорту відбувся 31 серпня. В той день, з самого ранку, до роти українських танків організовано пішли з позицій у аеропорту, залишивши десантників без підтримки.[вин 20] Російська бронетехніка викотилася на злітну смугу, підійшла до залишків укріплень і терміналу аеропорту, слідом йшла піхота. Проте зачистку приміщень робити не наважувалися.[вин 21] З початку дня десантники втратили 13 чоловік загиблими.[вин 22] Андрій Ковальчук, командир 80-ї бригади, сам перебуваючи в аеропорту, зробив запит командуванню на завдання артилерійського удару по позиціях аеропорту.[вин 23] Завдяки роботі української артилерії бронетехніка і жива сила супротивника відійшли. Українські десантники вийшли з аеропорту в ніч на 1 вересня, здійснивши піший марш на 17 кілометрів під покровом ночі.[вин 24]
- 1 вересня 2014 речник АТО повідомив про вихід українських військ з аеропорту.[31] За словами Лисенка, при виході десантники знищили 2—7 бронетранспортерів та танків.[32][33][34]
Під час штурму аеропорту російські війська використали самохідні міномети великої потужності 2С4 «Тюльпан» калібру 240 мм. За словами міністра оборони Валерія Гелетея, ці важкі міномети завдали двох ударів по аеропорту.[35] Два міномети «Тюльпан» зафіксовані на фото поряд з військовослужбовцями 15-ї мотострілецької бригади РФ, які позували біля колони з військовою технікою з написами «ЛНР».[36]
Подібні міномети здатні вести вогонь тактичними ядерними боєприпасами надмалої потужності, і за словами міністра, ймовірність застосування таких боєприпасів Росією є, але перевірити це неможливо через втрачений контроль над аеропортом:[37]
Моя нещодавня заява щодо можливого застосування російськими військами ядерних боєприпасів проти сил АТО, була пов'язана з наявною на той час інформацією про те, що Росія завезла на територію Луганської області, та використовує проти українських військовослужбовців самохідні міномети 2С4 «Тюльпан». Особливістю цієї потужної зброї є те, що окрім фугасних та активно-реактивних мін, самохідний міномет може вести вогонь надмалими ядерними боєприпасами потужністю менше 1 кт. Перевірити, чи застосовувався ядерний, або інші невідомі нам боєприпаси об'ємної дії, можуть лише відповідні фахівці, на озброєнні яких є спеціальне обладнання, що дозволить зокрема перевірити радіаційний фон місцевості.
На превеликий жаль, зараз ми не можемо цього зробити оскільки луганський аеропорт на теперішній час контролюють терористи та російські військовослужбовці.
— Валерій Гелетей, 20 вересня 2014
Наслідки та пов'язані події[ред. | ред. код]
22 липня 2015 року інформаційні ресурси організації ЛНР розповсюдили звістку, що під час розкопок завалів під Луганським аеропортом виявлений склад американської зброї. На відео продемонстровано нібито армійські ящики і американський ПЗРК системи «Стінгер». В результаті аналізу відео встановлено, що продемонстрований зразок є грубим макетом зброї, неякісно звареним з труб, а маркування на ньому взяті з відеогри Battlefield 3, включно з ідентифікаційним номером і помилкою в тексті.[38] Фейк розповсюджений російськими ЗМІ, зокрема агентствами РИА Новости та «ТВ-Звезда».[39]
У листопаді 2017 року заступник міністра юстиції Іван Ліщина заявив, що прикордонна служба України зафіксувала запуски тактичних ракет «Точка» з території Росії. Ці обстріли, за його словами, знищили аеропорт. Ліщина також повідомив, що прикордонники свідчили про обстріли авіаційними ракетами з російських гелікоптерів.[40]
Втрати[ред. | ред. код]
Вшанування[ред. | ред. код]
У 2016 році започатковано відзнаку — нагрудний знак «За оборону Луганського аеропорту».
В травні 2016 року у Львові пройшла церемонія нагородження військовослужбовців 80-ї аеромобільної бригади за оборону Луганського аеропорту. 47 із них — посмертно[41].
Примітки[ред. | ред. код]
- Виноски
- ↑ 9-10 с.[1]
- ↑ [2:40][5]
- ↑ [3:06][5]
- ↑ [9:05][5]
- ↑ Андрій Ковальчук:
"Тоді на порядку денному стояло одне питання – розблокувати аеропорт і розширити кільце з подальшим оточенням самого Луганська."[3] - ↑ [11:00][5]
- ↑ Андрій Ковальчук:
"На жаль, протягом 40 хвилин, дві мостові фірми не спромоглися – інженери банально не мали достатньої підготовки. І перший рейдовий загін простояв біля 1 години 20 хвилин, очікуючи, що наведуть переправу. Та так вони і не дочекалися. "[3] - ↑ За словами танкіста 1 ОТБр Федора Матюші, естакаду блокувала барикада з бетонних плит.[8]
- ↑ [12:25][5]
- ↑ Рівненський десантник:
"Два моста один за іншим а перед ними є два пагорба, ну ніби як ущелина між ними. Колона десь напевне із 40 машин стояла годину в цій ущелині, по нам почали вже пристрілювати міномет."[10] - ↑ Рівненський десантник:
"..в нас в дозорній групі йшло 2 танки і 4 БТР. Потрапили в кілька засідок відразу. Тоді втратили танк. Загинув водій танку – згорів заживо. То от його дії, взагалі про цього танкіста: своїми діями врятував командира танку і навідника. Тобто ворожий танк підбив наш танк, і він своїми діями врятував життя. Вів до кінця цей палаючий танк, щоб надати якесь укриття, щоб хлопці які можуть вилізти вилізли. Тобто навідник і командир танка вилізли, а він згорів заживо."[10] - ↑ [13:22][5]
- ↑ [14:01][5]
- ↑ [15:30][5]
- ↑ [18:46][5]
- ↑ Віктор Муженко:
"Під Луганськом був прорив, це було виведення з оточення в районі Луганського аеропорту. Те угрупування приблизно складалося з 2 тисяч особового складу, в тому числі 80-та бригада, яку обійшли увагою."[23] - ↑ [9:03] Андрій Ковальчук:
"У нас залишалось десь порядка трьохсот військовослужбовців. Ні одної одиниці артилерії вже не було"[25] - ↑ [13:10][25]
- ↑ [16:34][25]
- ↑ [9:26][25]
- ↑ [13:35][25]
- ↑ [15:00][25]
- ↑ [15:07][25]
- ↑ [17:11][25]
- Джерела
- ↑ Руденко Ю., Путята Д., та інші «У вогняному кільці. Оборона Луганського аеропорту» Х; Фоліо 2018, 544 с. ISBN: 978-966-03-8214-5
- ↑ Шрамович, Святослав Хоменко, Вячеслав (14 квітня 2017). Александр Турчинов: "Наша задача - продвигаться на восток". BBC Русская служба (en-GB). Архів оригіналу за 14 квітня 2017. Процитовано 21 квітня 2017.
- ↑ а б в г д е ж и к До річниці початку АТО та оборони Луганського аеропорту: як це було. Форпост (uk-UA). 11 квітня 2018. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 20 квітня 2018.
- ↑ а б Бої за Луганськ. Очевидці (укр.). Архів оригіналу за 21 квітня 2018. Процитовано 20 квітня 2018.
- ↑ а б в г д е ж и к Телеканал 2+2 (7 квітня 2016). Кіборги Луганського аеропорту. 1 частина. Архів оригіналу за 17 серпня 2017. Процитовано 27 березня 2017.
- ↑ Три аеропорти на Сході України закрилися до кращих часів (укр.). Архів оригіналу за 9 жовтня 2017. Процитовано 8 жовтня 2017.
- ↑ а б Злочин і кара. Деблокада Луганського аеропорту. Архів оригіналу за 7 грудня 2016. Процитовано 8 грудня 2016.
- ↑ а б в г (2) «Соболь» визвався першим. archive.is. 14 липня 2017. Архів оригіналу за 14 липня 2017. Процитовано 14 липня 2017.
- ↑ а б в г «Якби не війна» (21 вересня 2017). Інтерв'ю Євгена Сломінського. archive.is. Архів оригіналу за 21 вересня 2017. Процитовано 21 вересня 2017.
- ↑ а б «Нас рвуть, як м’ясо, командування продажне» – інтерв’ю рівненського десантника з війни. 4vlada.com. Архів оригіналу за 1 серпня 2014. Процитовано 21 квітня 2017.
- ↑ Lost Armour | ID 17 — Т-64БМ Роскошное. lostarmour.info (англ.). Архів оригіналу за 22 жовтня 2017. Процитовано 14 липня 2017.
- ↑ а б Президент присвоїв звання Герой України військовим Олександру Петраківському і посмертно - Сергію Кривоносову та Дмитру Майбороді - Офіційне представництво Президента України. web.archive.org. 9 грудня 2014. Архів оригіналу за 9 грудня 2014. Процитовано 5 серпня 2019.
- ↑ ЛЕГЕНДА ПРО КОМАНДИРСЬКУ КАСКУ - Народна армія. web.archive.org. 25 грудня 2014. Архів оригіналу за 25 грудня 2014. Процитовано 5 серпня 2019.
- ↑ а б П'ять років тому у бою під Луганськом загинув буковинець Андрій Василишин. acc.cv.ua (uk-UA). Архів оригіналу за 23 липня 2019. Процитовано 23 липня 2019.
- ↑ 80-та аеромобільна. Невідомий подвиг оборони Луганського аеропорту - Суспільство - Український тиждень, Тиждень.ua. tyzhden.ua. Архів оригіналу за 14 грудня 2015. Процитовано 6 вересня 2016.
- ↑ а б в Цензор.НЕТ. 16-17 АВГУСТА 2014 ГОДА. 80-АЯ АЭРОМОБИЛЬНАЯ БРИГАДА ВСТУПАЕТ В БОЙ С РОССИЙСКИМИ ВОЙСКАМИ ПОД ЛУГАНСКОМ. ГИБЕЛЬ 10 УКРАИНСКИХ ВОИНОВ. КАПИТАН СУХАРЕВСКИЙ РАНЕН В БЛИЖНЕМ БОЮ С РОССИЙСКИМ ДОЗОРОМ (ru-RU). Архів оригіналу за 16 серпня 2019. Процитовано 28 вересня 2016.
- ↑ Луганский аэропорт – аэропорт, которого не было. Архів оригіналу за 16 серпня 2019. Процитовано 7 вересня 2016.
- ↑ Google Earth shows ACTUAL attack of Russian army on Lugansk Airport Aug 31st. Архів оригіналу за 20 квітня 2017. Процитовано 19 квітня 2017.
- ↑ Lost Armour | ID 1031 — БТР-80 Новоанновка. lostarmour.info (англ.). Архів оригіналу за 22 квітня 2017. Процитовано 21 квітня 2017.
- ↑ Lost Armour | ID 946 — БТР-80 Новоанновка. lostarmour.info (англ.). Архів оригіналу за 22 квітня 2017. Процитовано 21 квітня 2017.
- ↑ Бронетехніка та особовий склад 23-ї самарської бригади у складі НЗФ "новоросії" - InformNapalm.org (Українська). InformNapalm.org (Українська) (uk-UA). 21 серпня 2015. Архів оригіналу за 11 вересня 2016. Процитовано 21 квітня 2017.
- ↑ Бої довкола аеропорту Луганська тривають. Архів оригіналу за 11 грудня 2015. Процитовано 9 грудня 2015.
- ↑ Віктор Муженко:Росіяни в Іловайську розстріляли і своїх військових разом з нашими. Українська правда. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 21 квітня 2017.
- ↑ Муженко: в боях за Луганський аеропорт загинула рота псковських десантників. Архів оригіналу за 10 грудня 2015. Процитовано 10 грудня 2015.
- ↑ а б в г д е ж и Телеканал 2+2 (8 квітня 2016). Кіборги Луганського аеропорту. 2 частина. Архів оригіналу за 28 липня 2017. Процитовано 21 квітня 2017.
- ↑ Флеш-рояль. Солдат із 3-ї бригади спецпризначення ГРУ РФ розкрив усі карти - InformNapalm.org (Українська). InformNapalm.org (Українська) (uk-UA). 28 травня 2015. Архів оригіналу за 22 жовтня 2016. Процитовано 21 жовтня 2016.
- ↑ Луганский аэропорт – аэропорт, которого не было | Петр и Мазепа. petrimazepa (рос.). Архів оригіналу за 16 серпня 2019. Процитовано 27 грудня 2017.
- ↑ Veli-Pekka Kivimäki (2 квітня 2017). Tankspotting: T-90As in the Donbass. Архів оригіналу за 5 квітня 2017. Процитовано 3 квітня 2017.
- ↑ Російські танки “Т-90” 136-ї мотострілецької бригади в Луганській області - фотофакт - InformNapalm.org (Українська). InformNapalm.org (Українська) (uk-UA). 20 жовтня 2014. Архів оригіналу за 4 грудня 2016. Процитовано 25 листопада 2016.
- ↑ 200-я мотострелковая бригада ВС РФ на Донбассе ч.1. Архів оригіналу за 5 серпня 2017. Процитовано 21 жовтня 2016.
- ↑ Сили АТО відійшли з аеропорту Луганська, — РНБО. Архів оригіналу за 4 жовтня 2017. Процитовано 8 жовтня 2017.
- ↑ Українські військові знищили 7 російських танків поблизу Луганського аеропорту. Архів оригіналу за 4 жовтня 2017. Процитовано 8 жовтня 2017.
- ↑ Українські військові знищили 7 БТРів, 2 танки та близько 100 бойовиків в Луганську. Архів оригіналу за 4 жовтня 2017. Процитовано 8 жовтня 2017.
- ↑ Заблоковані у бункері Луганського аеродрому десантники прорвались до своїх, - Снєгирьов. Гал-інфо. Архів оригіналу за 9 жовтня 2017. Процитовано 8 жовтня 2017.
- ↑ Гелетей: РФ могла використати ядерну зброю в зоні АТО. Українська правда. Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 14 березня 2017.
- ↑ Askai. 240-мм самоходный миномёт 2С4 "Тюльпан" на снимке с ряжеными под "ополченцев" российскими военными из 15-й ОМСБр. Twitter (укр.). Процитовано 14 березня 2017.
- ↑ Гелетей пояснив, з чим пов'язані підозри про "ядерну зброю" з боку РФ. Українська правда. Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 14 березня 2017.
- ↑ InfoResist.org. В Интернете высмеяли «Стингеры» из Луганского аэропорта: боевики переиграли в компьютерные игры | ФОТО. InfoResist (ru-RU). Архів оригіналу за 4 лютого 2022. Процитовано 21 квітня 2017.
- ↑ Фейк по-лугански: "Стингеры" из Battlefield 3. Настоящее Время (рос.). Архів оригіналу за 22 квітня 2017. Процитовано 21 квітня 2017.
- ↑ Луганський аеропорт було знищено тактичними ракетами "Точка" з території Росії, - Мін'юст. LB.ua. Архів оригіналу за 12 листопада 2017. Процитовано 11 листопада 2017.
- ↑ За оборону Луганського аеропорту посмертно нагородили берегівця Олега Тюрікова й особисто — закарпатьких волонтерів. Архів оригіналу за 11 травня 2016. Процитовано 10 травня 2016.
Література[ред. | ред. код]
- Руденко Ю., Путята Д. та ін. У вогняному кільці. Оборона Луганського аеропорту. — Х. : Фоліо, 2018. — 544 с. — ISBN 978-966-03-8214-5.
Матеріали[ред. | ред. код]
- Анатолій Шара, 80-та аеромобільна. Невідомий подвиг оборони Луганського аеропорту [Архівовано 14 грудня 2015 у Wayback Machine.] // Український тиждень, 6 грудня 2015
- Серг Марко, Луганский аэропорт — аэропорт, которого не было [Архівовано 16 серпня 2019 у Wayback Machine.](рос.) // Петр и Мазепа, 22 липня 2015
- Юрій Бутусов, 80-я аэромобильная бригада вступает в бой с российскими войсками под Луганском. [Архівовано 16 серпня 2019 у Wayback Machine.](рос.) // Цензор.нет, 18 серпня 2015
- Михайло Жирохов, Битва за Луганский аэропорт. Как это было [Архівовано 28 серпня 2016 у Wayback Machine.](рос.) // 24 червня 2016
- Дмитро Путята, Злочин і кара. Деблокада Луганського аеропорту [Архівовано 7 грудня 2016 у Wayback Machine.] // livejournal, 3 грудня 2016
- DajeyPetros, Google Earth відзняв атаку російської армії на Луганський аеропорт 31 серпня [Архівовано 20 квітня 2017 у Wayback Machine.](англ.) // blogspot, 2015
- Останній день, коли Луганський аеропорт був українським [Архівовано 23 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Depo, 1 вересня 2016
- Сергій Глотов, Тетяна Попітіч, Тарас Грень, Анастасія Воронова, Анастасія Горова, До річниці початку АТО та оборони Луганського аеропорту: як це було [Архівовано 23 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Форпост Львів, 11 квітня 2018
- Видаль Сорокин, Метка «За помощь ВСУ». Список расстрелянных мирных жителей во время боев вокруг Луганского аэропорта [Архівовано 19 березня 2022 у Wayback Machine.](рос.) // Medium, 13 серпня 2018
- Нові фото з Луганського аеропорту за серпень-вересень 2014-го року. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 23 червня 2019. Архів оригіналу за 23 червня 2019. Процитовано 22 червня 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
Відео[ред. | ред. код]
Документальне:
- Кіборги Луганського аеропорту. 1 частина [Архівовано 17 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Телеканал 2+2, 7 квітня 2016
- Кіборги Луганського аеропорту. 2 частина [Архівовано 28 липня 2017 у Wayback Machine.] // Телеканал 2+2, 8 квітня 2016
- Луганський форпост [Архівовано 25 березня 2021 у Wayback Machine.] (дзеркало [Архівовано 10 березня 2020 у Wayback Machine.]) // For-Post, 1+1 2018
|