Комплекс Йокасти
| Комплекс Йокасти | |
 | |
| Названо на честь | Епікаста |
|---|---|
| Протилежне | Едіпів комплекс |
Комплекс Йокасти — у психоаналітичній теорії це кровозмішне сексуальне бажання матері до свого сина.[1]
У 1920 році Раймон де Соссюр ввів цей термін за аналогією з його логічною протилежністю в психоаналізі, комплексом Едіпа, і він може використовуватися для охоплення різних ступенів прихильності[2], включаючи домінантну, але безстатеву материнську любов — щось, можливо, особливо поширене з відсутністю батька.
Витоки[ред. | ред. код]
Комплекс Йокасти названий на честь Йокасти, грецької цариці, яка мимоволі вийшла заміж за свого сина Едіпа. Комплекс Йокасти подібний до комплекса Едіпа, коли дитина має сексуальне бажання по відношенню до своїх батьків. Цей термін є дещо екстраполяцією, оскільки в оригінальній історії Едіп та Йокаста не знали, що вони були матір'ю та сином, коли одружилися. Вживання в сучасному контексті стосується сина, який повністю знає, хто його мати.
Аналітична дискусія[ред. | ред. код]
Теодор Рейк вважав «матір Йокасту» з її власними незадоволеними дорослими стосунками та надмірною турботою про свою дитину замість цього, як головне джерело неврозу.[3]
Джордж Девере пішов далі, стверджуючи, що Едипів комплекс у дитини був викликаний уже існуючим батьківським комплексом (Йокаста/ Лай).[4]
Ерік Берн також досліджував іншу (батьківську) сторону Едіпового комплексу, вказуючи на пов'язані сімейні драми, такі як «мати спить із хлопцем дочки… коли у матері немає сина, щоб грати Йокасту».[5]
Своєю феміністичною артикуляцією комплексу Йокасти[6] та комплексу Лая[7]. Браха Ліхтенберг Еттінґер критикує класичне психоаналітичне сприйняття Йокасти, материнської, жіночої та моделі Едіпа/кастрації стосовно зв'язків мати-дитина.
Культурні аналоги[ред. | ред. код]
- У грецькій трагедії «Перси» Атосса уві сні бореться з комплексом Йокасти.[8]
- Деякі американські народні казки часто містять фігури, такі як Йокаста, які виражають материнське бажання своїх синів.[9]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Jon E. Roeckelein. Elsevier's dictionary of psychological theories. Elsevier, 2006. ISBN 0-444-51750-2. Page 112
- ↑ R. J. Campbell, Campbell's Psychiatric Dictionary (2009) p. 534
- ↑ Stuart Sutherland, Breakdown (Oxford 1998) p. 156
- ↑ George Devereux, Dreams in Greek Tragedy (1976) pp. 209–10
- ↑ Eric Berne, What Do You Say After You Say Hello? (1974) p. 52
- ↑ Antigone with(out) Jocaste. In: Interrogating Antigone. (2010) pp. 212—228
- ↑ Laius Complex and Shocks of Maternality. Reading Franz Kafka and Sylvia Plath. Interdisciplinary Handbook of Trauma and Culture. (2016) pp. 279—301
- ↑ George Devereux, Dreams in Greek Tragedy (1976) p. 17
- ↑ L. Edmunds/A. Dundes, Oedipus: A Folklore Casebook (1995) p. 255
Подальше читання[ред. | ред. код]
- Matthew Besdine, «The Jocasta Complex, Mothering and Genius», Psychoanalytic Review 55 (1968), 259–77
- Christiane Olivier, Jocasta's Children: The Impact of the Mother (1989)
