Атосса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Атосса
Iranian queen.jpg
Зображення перської цариці. Ймовірно, Атосси. Археологічний музей, Тегеран.
Ім'я при народженні давньоперс. Hutausā/Hutauthā/Utauθa; авест. Hutaosā;
елам. Udusana
Народилася близько 550 до н. е.
Пасаргади, Фарс (остан), Іран
Померла близько 475 до н. е. чи 515 до н. е.
Іран
Поховання Накш-і-Рустам
Громадянство
(підданство)
Персія
Національність персіянка
Діяльність Королева
Володіє мовами Авестійська
Титул цариця Персії
Посада монарх і регент
Конфесія зороастризм
Рід Ахеменіди
Батько Кир Великий
Мати Cassandane[d]
Родичі батько Кір II, мати Касандана, сестра Артістона
Брати, сестри  • Roxane[d], Артістона, Камбіс II і Бардія
У шлюбі з Камбіз II, Гаумата, Дарій І
Діти сини: Ксеркс I
Ахемен (сатрап)
Гістасп
Масіст

Атосса (давньоперс. Hutausā, Hutauthā, Utauθa; авест. Hutaosā; елам. Udusana, * близько 550 до н.е. — † близько 475 до н.е. чи 515 до н.е.) — представниця династії Ахеменідів, дочка Кіра II і Касандани; дружина царів Камбіза II, Гаумати (він же Бардія і Смердіс) і Дарія І. Її ім'я означає «Обдарована добром».

Життєпис[ред. | ред. код]

Спочатку Атосса була дружиною свого звідного брата Камбіза II, якому задля того довелося змінити законодавство. Відтоді цар здобув право не підпорядковуватися законам. Після смерті Камбіза вона одружилася з новим царем — Гауматою, який звав себе Бардією (Смердісом) — молодшим братом Камбіза II. Коли у 522 до н. е. владу з допомогою дворянина Отанеса захопив Дарій І, вона разом зі своєю сестрою Артістоною і племінницею Парміс стала дружиною узурпатора на знак визнання його царем Персії[1].

Одна з найкраще освічених жінок свого часу, Атосса вміла писати, власноруч керувала адмініструванням царського двору. Мала велику повагу й вплив, що дозволило її найстаршому синові Ксерксу зійти на царський трон після батькової смерті, хоч у Дарія І були й старші сини (Артабазан, Аріабігн та інші, невідомі нам)[1]. Вважають, що саме під тиском Атосси Ксеркс І потрапив під вплив магів і відмовився від батькової толерантної релігійної політики, що відобразилося руйнуванням храмів у Вавилоні та Греції. Як писав Геродот (VII, 3), «Атосса завжди домагалася того, що хотіла». Згідно з ним же, цариця симпатизувала грецьким рабам. У своїй «Історії» Геродот згадує, що Атосса, маючи кровоточиву пухлину на грудях, закутувалася в простирадла й уникала людей. Зрештою один із цих рабів, лікар Демосед, намовив царицю на те, щоб дозволити йому видалити пухлину. Сіддгартха Мукерджі стверджує, що це перша згадка в літературі про мастектомію, викликану потребою видалити ракову тканину.[2]. Натомість Філіп Гейсе і Маркварт Міхлер доводять, що Атосса була хвора не на рак, а на мастит[3].

Крім Ксеркса, Атосса народила Дарієві ще принаймні трьох синів: Ахемена, Гістаспа і Масіста.

За однією з версій, померла ще перед тим, як Ксеркс став царем, імовірно до 515 до н. е. Однак Геродот і Есхіл ствердили, що Атосса була жива під час походу Ксеркса І на Грецію в 480 до н. е.

Згідно з давньогрецьким істориком Аспазієм Тірським, Атосса загинула від рук свого сина Ксеркса.

Оксфордський історик Малкольм Дейвіс висунув гіпотезу, що ім'я «Атосса» придумав сам Геродот, а насправді матір Ксеркса І звали інакше. Дейвіс вказує, що Ктесій із Кніди взагалі не згадував Атосси у своїх творах, її імені немає в Бегістунському написі[4].

Атосса в літературі[ред. | ред. код]

  • Прийнято вважати, що Атосса — одна з головних дійових осіб трагедії Есхіла «Перси». Але Генрі Д. Броудгед і Александер Ф. Ґарві аргументують, що в цій трагедії ім'я «Атосса» згадано тільки один раз — у 159 строфі, й припускають, що це сталося внаслідок вставлення схолії (тобто помітки на берегах рукопису) в оригінальний текст[5].
  • Атосса — це одна з ключових персонажів роману Ґора Відала «Створення світу» (Creation).
  • Ймовірно, що цариця Вашті, згадана в Біблії (1 Книга Естери 9, 11, 12, 15, 16, 19), — це Атосса.
  • У своїй книжці «Імператор усіх хвороб: біографія раку» Сіддгартха Мукерджі зобразив уявні мандри Атосси в часі упродовж двох тисяч шестисот років і те, як її лікують від раку молочної залози відповідно до рівня медицини в той чи інший час[6].

Ушанування[ред. | ред. код]

  • Іменем 810 Атосса астроном Макс Вольф назвав астероїд сім'ї Флори у внутрішньому кільці Поясу астероїдів.
  • Іменем Атосси названо засновану 2009 року в Сієттлі фармацевтичну фірму, що спеціалізується на лікувальних засобах проти раку молочної залози.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Rüdiger Schmitt: Atossa. In: Encyclopaedia Iranica Band 3, London 1989, S. 13f.
  • Сіддгартха Мукерджі. «Імператор усіх хвороб: біографія раку». К.: Видавництво Жупанського, 2013
  • Philip Huyse: Die persische Medizin auf der Grundlage von Herodots Historien. In: Ancient Society 21, 1990
  • Markwart Michler: Demokedes von Kroton. In: Gesnerus 23, 1966
  • Malcolm Davies: From rags to riches: Democedes of Croton and the credibility of Herodotus. In: Bulletin of the Institute of Classical Studies 53-2, 2010
  • Henry D. Broadhead (Hrsg.): The Persae of Aeschylus, Cambridge 1960
  • Alexander F. Garvie (Hrsg.): Aeschylus: Persae, Oxford 2009
  • Amélie Kuhrt, Heleen Sancisi-Weerdenburg: Atossa. In: Der Neue Pauly. Band 2, Stuttgart 1997, Sp. 220
  • Bernhard Kytzler: Frauen der Antike. Von Aspasia bis Zenobia. Artemis, München & Zürich 2000, ISBN 3-7608-1224-4, S. 36.

Зовнішні зв'язки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Schmitt, Rüdiger (1989). «Atossa». Encyclopaedia Iranica. vol. 3. Encyclopaedia Iranica Foundation. ISBN 0-7100-9121-4
  2. Сіддгартха Мукерджі. «Імператор усіх хвороб: біографія раку», с. 46-47
  3. Philip Huyse: Die persische Medizin auf der Grundlage von Herodots Historien. In: Ancient Society 21, 1990, S. 141—148, hier: 143 und Anm. 9; Markwart Michler: Demokedes von Kroton. In: Gesnerus 23, 1966, S. 213—229, hier: 226 und Anm. 51
  4. Malcolm Davies: From rags to riches: Democedes of Croton and the credibility of Herodotus. In: Bulletin of the Institute of Classical Studies 53-2, 2010, S. 19-44, here: 42-44
  5. Henry D. Broadhead (Hrsg.): The Persae of Aeschylus, Cambridge 1960, S. XXVI und Anm. 1; zur Rolle Atossas im Stück S. XXVI-XXVIII. Vgl. Alexander F. Garvie (Hrsg.): Aeschylus: Persae, Oxford 2009, S. 106
  6. Сіддгартха Мукерджі. «Імператор усіх хвороб: біографія раку», с. 419—422