Комп'ютерна програма

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Комп'ютерна програма
Зображення
Сфера роботи інформаційні технології
CMNS: Комп'ютерна програма у Вікісховищі

Комп'ю́терна програ́ма (англ. Computer program) — набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування (комп'ютером), які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному кодах)[1].

По іншому комп'ютерну програму визначають, як низку команд для комп'ютера, що становлять запис алгоритму однією з мов програмування[2].

Програма може бути записана у текстовому вигляді на мовах програмування, подана у графічному вигляді за допомогою блок-схем, занесена до пам'яті обчислювальної системи у вигляді електричних сигналів або збережена на носіях інформації у вигляді файлу.

Комп'ютерні програми, якщо їх не подано у вигляді послідовності машинних кодів системи команд процесора обчислювальної системи, необхідно попередньо перетворити в такі коди за допомогою компілятора, або виконати програму, використавши програмний інтерпретатор.

Функціональні категорії[ред. | ред. код]

Функціонально комп'ютерні програми поділяються на системні програмні засоби та прикладні програмні засоби. Основною системною програмою є операційна система, що пов'язує комп'ютерне обладнання з прикладними програмами. Призначення операційної системи — надати оточення, в якому прикладна програма виконується в зручний та ефективний спосіб[3]. На додаток до операційної системи, до системних програм також відносяться утиліти що допомагають керувати та налаштовувати комп'ютер. Програми, основною метою яких є підтримка або покращення роботи користувача, називаються прикладними. До прикладних програм також відносяться утиліти, що виконують прикладні функції, наприклад, упорядкування даних.

Інтелектуальна власність[ред. | ред. код]

Комп'ютерні програми на території України охороняються законом як літературні твори. Така охорона поширюється на комп'ютерні програми незалежно від способу чи форми їхнього вираження[4].

Однак, з 2008 р. Україна зобов'язалася застосовувати стандарти охорони інтелектуальної власності, передбачені Угодою ТРІПС[5]. І хоча ТРІПС, аналогічно до Закону України «Про авторське право та суміжні права», передбачає охорону комп'ютерних програм за режимом охорони літературних творів, однак не забороняє використання і режиму патентування (ст. 27 ТРІПС). Це означає, що «держава-член СОТ має надати зазначені у ТРІПС права приватним особам»[6], що і дозволяє патентувати програми.

Втім, оскільки відсутня достатня нормативна база та методологія, патентування програм як таке в Україні відсутнє, хоча й існує «теоретична» можливість[7] використовувати критерії патентування «корисних моделей» та «винаходів», які є некоректними щодо комп'ютерних програм.

Органом який займається реєстрацією авторських прав та патентів в Україні, є Державна служба інтелектуальної власності, яка серед іншого відповідає за «проведення експертизи заявок на об'єкти права інтелектуальної власності, видає патенти/свідоцтва на об'єкти права інтелектуальної власності»[8].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Словник іншомовних слів Мельничука. Архів оригіналу за 12 Травня 2014. Процитовано 15 Лютого 2011. 
  2. УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія). Архів оригіналу за 29 Листопада 2014. Процитовано 15 Лютого 2011. 
  3. Silberschatz, Abraham (1994). Operating System Concepts, Fourth Edition. Addison-Wesley. с. 1. ISBN 0-201-50480-4. 
  4. Див. статтю 18 закону України «Про авторське право та суміжні права».
  5. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності. Архів оригіналу за 12 Березня 2016. Процитовано 9 Квітня 2015. 
  6. Чибісов Д. М. «Правова природа Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС)» // "Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право».- 2012.  — № 19
  7. Режим охорони пропрієтарного цифрового контенту. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 9 квітня 2015. 
  8. Положення про Державну службу інтелектуальної власності України. Архів оригіналу за 15 квітня 2015. Процитовано 9 квітня 2015. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]