Кондратюк Василь Іванович

Василь Іванович Кондратюк
Народження	23 грудня 1951(1951-12-23) (72 роки) Славута, Віньковецький район Хмельницька область
Країна	СРСР→ Україна
Навчання	Український поліграфічний інститут імені Івана Федорова
Напрямок	станковий живопис, станкова та книжкова графіка
Вплив	П. Приведа В. Гурмак В. Овчинников
Вчитель	Овчинников Володимир Степанович
Член	Національна спілка художників України
Нагороди	Премія імені Лесі Українки

Васи́ль Іва́нович Кондратю́к (нар. 23 грудня 1951(19511223), с. Славута, Віньковецький район Хмельницька область) — український живописець, графік, народний художник України, лауреат премії Лесі Українки, очолює Житомирське відділення Національної спілки художників України. Член Спілки художників України.

З життєпису

У 1990 році закінчив Український поліграфічний інститут імені Івана Федорова, факультет графіки. Педагогами зі спеціальності були: П. Приведа, В. Гурмак, В. Овчинников, А. По­­пов.

Член Спілки художників України з 1992 року.

Працює у Житомирі: худож­ником Житомирського академічного українського музично-драматичного театру імені Івана Кочерги (1976—1978); офор­млювачем художніх майстерень (1978—1984); на художньо-виробничому ком­­бінаті (1984—1996); викладачем у ПТУ № 17 (1996—1998); головним художником міс­­та, головним спеціалістом при Головному управлінні містобудування та архітектури міськ­ради (1999—2008); водночас від 2007 року — головою Житомирської обласної організації НСХУ.

Василь Іванович Кондратюк — учасник 30 всеукраїнських, міських та обласних мистецьких виставок починаючи від 1984 року. Також 6 персональних — у Житомирі (1996, 2001, 2006—2008, 2010), Новограді-Волинському (Житомирська область, 2009).

Нагороди

• Народний художник України (23 серпня 2024; за значні заслуги у зміцненні української державності, мужність і самовідданість, виявлені у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий особистий внесок у розвиток різних сфер суспільного життя, сумлінне виконання професійного обов'язку).

Доробок

Василь Іванович Кондратюк працює в жанрі станкового живопису (пейзаж, натюрморт, портрет, жанрова картина), станкової та книжкової графіка. Для творчості Кондратюка характерні тяжіння до багатопланового монументального змісту, ліричного ро­­ман­тизму та поетичності, наси­чений колір. Окремі роботи митця збе­­рігаються у Літературно-меморіальному музеї Лесі Українки (м. Звягель), Кмитівському музеї образотворчого мистецтва імені Й. Д. Буханчука (Кмитів, Житомирський район, Житомирська область).

Живопис

• 1989 — «Буря пройшла»;
• 1990 — «Повоєнна весна»;
• 1991 — «Забута Богом»;
• 1993 — «Шалений біг»;
• 1995 — «Літ­­ній день»;
• 1997 — «Батьківський сад»;
• 1999 — «Троїсті музики»;
• 2000 — «Весни примари»;
• 2001 — «Маки цвітуть»;
• 2002 — «Холодний день», «Було колись в Україні…»;
• 2003 — «Барви бабиного літа»;
• 2004 — «Квітуча оселя», «Півники»;
• 2005 — «Мелодія квітучої весни», «Польові маки»;
• 2006 — «Розмова з вічністю», «Марічка», «Біля річки»;
• 2007 — «Розмова з осиротілою хатиною», «Храм на Подолі», «Бузковий подих»;
• 2008 — «Мої хризантеми»;
• 2009 — «Карпатсь­кий мотив»;
• 2010 — «Тиша на кордоні», «Негода».

Графіка

• 1989 — аква­рель «Буря пройшла»;
• 1990 — серія ліногравюр «Життя», акварелі «Остан­­ній сніг», «Повоєнна весна»;
• 1992 — акварелі «Мелодія ночі», «Ніч на Замковій горі», ілюстрації до збірок українських народних казок «Чарівна скрипка», «Зоряна сівба: Поезії» О. М. Косенка;
• 1993 — аква­рель «Зимова соната»;
• 1996 — ілюстрації до збірок українських народних казок «Вірність: Поезії» А. Малиновського;
• 1997 — ілюстрації до збірок українських народних казок «Тато цуцика приніс» С. Штатської;
• 2002 — аква­рель «Осінні квіти»;
• 2006 — аква­рель «Кві­­тує м'ята».

Джерела

• Персональна виставка живопису Василя Кондратюка відкрилась в ЖДУ імені Івана Франка^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Арт-галерея «Nostalgie» [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• В. З. Савченко. Кондратюк Василь Іванович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. — Т. 14 : Кол — Кос. — 767 с. — ISBN 978-966-02-7304-7.