Конспірація
Конспірація (лат. conspiratio[1] — «одностайність», «згода», «змова») — дотримання, збереження таємниці якоїсь діяльності; принцип прихованості, таємності взагалі; явище існування таємності, негласності.
Конспірація і держава[ред. | ред. код]
«Політичне» використання терміну історично сягає часів Римської Імперії, в якій було чимало змов і політичних інтриг.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://dictionary.reference.com/browse/conspiration [Архівовано 7 жовтня 2013 у Wayback Machine.] «Latin conspīrātiōn- (stem of conspīrātiō), equivalent to conspīrāt(us) (past participle of conspīrāre to conspire)», Random House Dictionary, 2012
Посилання[ред. | ред. код]
- Конспірація [Архівовано 27 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
- Явка конспіративна [Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.
- Конспірація [Архівовано 9 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 707. — 1000 екз.
- Конспірація // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Словопедія. Літературне слововживання. Конспірація. [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.]
