Копинець Антон Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Копинець Антон Михайлович
A.M.Kopynets 1967.jpg
Народження 26 лютого 1931(1931-02-26)
 місце Великий Раковець, Підкарпатська Русь, Чехословаччина
Смерть 24 липня 1980(1980-07-24) (49 років)
 місце Ужгород, Закарпатська область, Українська РСР
Громадянство Україна Україна
Мова творів українська
Рід діяльності поет, прозаїк, тележурналіст, етнограф
Напрямок пригодницька проза, абсурдистська драма

Копинець Антон Михайлович (26 лютого 1931, Великий Раковець, Підкарпатська Русь, Чехословаччина — 24 серпня 1980, Ужгород, Закарпатська область, Українська РСР) — український письменник та журналіст. Член Спілки журналістів УРСР.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у селі Імстичово (Іршавського району на Закарпатті) у родині заможного молочара. У батьків Михайла та Олени Копинців було 6 дітей, і всі вони отримали вищу освіту. У підлітковому віці, за часів угорської окупації, А. Копинець поцілив чорнилами в портрет адмирала Горті у класі, за що був покараний. Після Другої світової війни працював шкільним вчителем у Волівці, друкувався в місцевих газетах. За критику радянської влади потрапив на заслання до Архангельської області, де провів 2 роки та був звільнений за амністією у 1953 році. Цей факт він приховував від доньок та оточуючих. Донька Надія випадково знайшла листи і світлини, якими обмінювалися батьки у роки заслання. Через цей факт у біографії А. Копинець згодом не став членом Спілки письменників УРСР, відповідно, його твори рідко друкувалися. У 1956 році Копинець поступив до Ужгородського університету на кафедру української філології. Після його закінчення працював журналістом у художній секції обласної газети «Закарпатська правда». У 1950-1960 роках працював ведучим обласного радіо, згодом – старшим редактором телебачення. Антон Копинець був одним із засновників і перших журналістів Закарпатського телебачення. У редакції його програм побували відомі творчі особистості, які на той час гастролювали в Ужгороді, — Юрій Яковлєв, Муслім Магомаєв та інші. Одна з його авторських передач — «З народної криниці», в якій Антон Копинець поширював знайдені ним та оброблені народні пісні Закарпаття.

У 1960-х роках родина Копинців проживала у відомому в Ужгороді «письменницькому будинку». А. Копинець був у приятельських стосунках з колегами та сусідами по будинку — Феліксом Кривіним, Петром Скунцем, Юрієм Керекешем, Вілмошем Ковачем та Василем Вовчком.

Під час створення одного зі своїх репортажів для телебачення А. Копинець познайомився та потоваришував з легендарним спортсменом, силачем та цирковим атлетом Іваном Федоровичем Фірцаком. Антон Копинець вирішив написати роман про відомого земляка. Став часто приїжджати у село Білки до Івана Фірцака, відомого на Закарпатті як Кротон (сценічне циркове ім'я) та записував біографію з його слів. Художньо-біографічний пригодницький роман був завершений у 1969 році. Але опублікували його лише у 1972 році, після смерті І. Ф. Фірцака (1971). Твір зазнав серйозних редакційних ідеологічних змін, був майже удвічі скорочений. У 2012 році до родини повернувся рукопис «Іван Сила (Кротон)». У 2014 році у видавництві «Наш Формат» вийшла повна версія твору.

Твори[ред.ред. код]

Поетичні збірки[ред.ред. код]

  • «Моя весна»
  • «Василина»
  • «За тебе в тривозі»

Проза[ред.ред. код]

  • Копинець А. Кротон (Іван Сила). — Ужгород: Карпати, 1972.
  • Копинець А. Іван Сила на прізвисько Кротон. — К.: Наш Формат, 2014.
  • Сатирична п'єса «Пригоди Циля Ковбаски» (досі не опублікована).

Джерело[ред.ред. код]